Та примусове лікування

ОCНОВНІ ПИТАННЯ:

1. Поняття примусових заходів медичного характеру, їх юри­дична природа та основний кримінально-правовий зміст.

2. Види примусових заходів медичного характеру за КК Ук­раїни.

3. Особливості продовження, зміни або припинення приму­сових заходів медичного характеру за КК України.

4. Поняття примусового лікування, його юридична природа та основний кримінально-правовий зміст.

ЗАДАЧІ:

1. За незакінчений замах на умисне вбивство щодо Муленка
була порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.
Під час судового розгляду цієї справи в нього розвинувся реак­
тивний психоз. Згідно з висновком стаціонарної судово-психі­
атричної експертизи Муленко потребував застосування приму­
сових заходів медичного характеру. У зв’язку з цим суд звільнив
його від кримінальної відповідальності і застосував до нього
примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до
психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Чи правильно суд вирішив справу Муленка?

2. В ухвалі суду в справі Тошина зазначено: «Вина Тошина у
вчиненні умисного вбивства способом, небезпечним для життя
багатьох осіб, і хуліганства повністю підтверджена, але у зв’яз­
ку з тим, що він вчинив ці дії у стані неосудності, кримінальна
справа відносно нього підлягає закриттю, а сам Тошин — гос­
піталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом».

Дайте оцінку наведеному витягу з ухвали суду?

3. За заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження
Рябошапку було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до 5 років позбав­
лення волі. Через 1 рік після початку відбування покарання ви­
никли сумніви щодо його психічної повноцінності. У зв’язку з

цим Рябошапку госпіталізували до психіатричного закладу в примусовому порядку для проведення обстеження. Комісія лікарів-психіатрів дійшла висновку, що Рябошапка перебуває у тяжкому реактивному стані, який розвинувся на фоні залиш­кових явищ органічного захворювання центральної нервової системи. За психічним станом він не здатний усвідомлювати свої дії і підлягає госпіталізації до психіатричного закладу з посиле­ним наглядом.

Як має вирішити справу суд?

4. За умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при
перевищенні меж необхідної оборони щодо Титарєва була по­
рушена кримінальна справа за ст. 124 КК. На стадії досудового
слідства судово-психіатрична експертиза встановила, що він
страждає на шизофренію в параноїдальній формі, а тому щодо
вчиненого ним суспільно небезпечного діяння є неосудним. У
зв’язку з надмірною агресивністю й озлобленістю хворого комі­
сія лікарів-психіатрів визнала, що стосовно Титарєва необхід­
но застосувати примусовий захід медичного характеру у виді
госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Варіант. Під час розгляду справи в суді було встановлено, що Титарєв заподіяв тяжке тілесне ушкодження, перебуваючи в стані необхідної оборони і не перевищивши її меж.

Як має вирішити справу суд?

5. За вчинення насильницького грабежу Дронь був засудже­
ний за ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Че­
рез 8 місяців після початку відбування покарання він захворів
на психічну хворобу, що позбавляла його можливості усвідом­
лювати свої дії. У зв’язку з цим до Дроня були застосовані при­
мусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до пси­
хіатричного закладу із звичайним наглядом. Через 4 роки
3 місяці Дронь одужав, а ще через 2 місяці примусові заходи
медичного характеру були щодо нього припинені.

Варіант. За ч. 2 ст. 186 КК Дронь був засуджений до позбав­лення волі на строк 5 років 6 місяців.

Чи підлягає Дронь покаранню за вчинений ним злочин?

6. За ч. 2 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р. Локтєва за замах на умисне
вбивство засуджено до позбавлення волі на строк 8 років із за-
322

стосуванням на підставі ч. 2 ст. 14 КК 1960 р. примусового ліку­вання від алкоголізму. Через півроку після початку відбування покарання набрав чинності КК 2001 р. У зв’язку з цим Локтєв, не заперечуючи того, що він є хронічним алкоголіком, звернув­ся до суду з проханням скасувати примусове лікування від ал­коголізму, оскільки ця хвороба не становить небезпеку для здо­ров’я інших осіб.

Яке рішення щодо заяви Локтєва має прийняти суд?

7. За зараження неповнолітнього венеричною хворобою
Шутову було засуджено за ч. 2 ст. 133 КК до обмеження волі на
строк 4 роки. Крім того, до неї на підставі ч. 1 ст. 96 КК було
застосоване судом примусове лікування від гонореї. В апеляції
Шутова просила апеляційний суд не застосовувати до неї при­
мусове лікування або принаймні точно визначити його строк.

Чи може задовольнити апеляційний суд прохання Шутової?

8. Чекалін був засуджений за ч. 3 ст. 133 КК до позбавлення
волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 96 КК до нього застосо­
ване примусове лікування від сифілісу. Через 1 рік 7 місяців до
суду було внесено подання про умовно-дострокове звільнення
від відбування покарання Чекаліна на підставі п. 1 ч. 3 ст. 81
КК. Суд відмовив у такому звільненні, мотивуючи це тим, що
Чекалін не закінчив лікування від сифілісу.

Чи обґрунтоване таке рішення суду?