Загальні вимоги до виробничих і побутових приміщень, ! виробничих процесів та виробничого обладнання

Тваринницькі приміщення, ветеринарні об'єкти, кормоцехи, склади та інші виробничі приміщення, споруди не можна будувати на заболочених землях, на ділянках з високим стоянням підґрунтових вод, на місцях колишніх гноєсховищ, шкір сировинних підприємств.

Кожну тваринницьку ферму чи комплекс розташовують від населених пунктів на певній відстані (санітарно-захисна зона). Розмір санітарно-захисної зони визначається діючими санітарними нормами проектування промислових підприємств. Так, для ферм великої рогатої худоби і цехів кормоприготування розмір санітарної зони становить 300 м, птахофабрик 1000 і свинокомплексів 2000 м. Розміри між окремими тваринницькими й іншими приміщеннями наведені в нормах технологічного проектування (ОНТП1-77, ОНТП2-77, ОНТПЗ-77).

Дороги, проїзди й пішохідні проходи на території тваринницьких ферм повинні бути вільними для руху, без вибоїн, ям і достатньо освітлені.

Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджують, щоб в них не могли впасти люди і тварини. Люки повинні виступати над рівнем землі не менш як на 0,8 м і бути постійно закритими кришками. Огородженню підлягають також

пожежні водойми, силосні ями і траншеї, з яких вибрали силос.

Санвузли на фермах входять до побутових приміщень або обладнують туалети з вигрібними ямами на відстані 25 м від тваринницьких приміщень.

Територія ферми має бути огороджена і озеленена.

Будівництво нових і переобладнання наявних тваринницьких приміщень виконують за типовими проектами.

На кожній тваринницькій фермі обладнують установки для видалення гною, є каналізація із сечозбірниками, а також система вентиляції відповідно до норм технологічного й санітарного проектування. Крім природної, в приміщеннях додатково обладнують штучну вентиляцію (припливно-витяжні канали, електровентилятори, теплові калорифери, автоматичні регулятори).

Всі струмоведучі частини електродвигунів тваринницького об­ладнання і машини повинні мати електрозахист, не струмоведучі -+ надійно заземлені.

Машини і обладнання для виконання окремих робіт і технологічних процесів у тваринництві повинні відповідати ГОСТ 12.2.042-79 (СТ СЕВ 3086-81, СТ СЕВ 3631-82) і ГОСТ 12.2.003-74 (СТ СЕВ 1085-78). Вимоги безпеки до складових частин і основних елементів конструкції машин і обладнання для тваринництва визначаються вимогами до робочих органів, механізмів, систем керування, сигналізації, пневмо-, гідро-, вакуумних систем паропостачання.

Механізована або автоматизована подача технологічних матеріалів до різальних, подрібнювальних, дозуючих та інших робочих органів має забезпечувати рівномірне або порційне надходження матеріалів без додаткового ручного регулювання (розрівнювання, підпресовування, довантажування). Приймальні горловини живильних механізмів, які завантажують вручну, повинні мати закриту частину завдовжки не менше 800 мм, що запобігає проникненню рук оператора до робочого органу.