Розробка ґрунту з влаштуванням кріплення

При розробці траншей і котлованів з вертикальними стінками для запобігання обвалів і зсувів ґрунту, встановлюють кріплення. Кріплення виїмок глибиною до 3 м повинні бути, як правило, інвентарними.

У випадку відсутності інвентарних і типових деталей для кріплення траншей і котлованів глибиною до 3 м необхідно:

- використовувати для кріплення ґрунтів природної вологості (крім піщаних) дошки товщиною не менше 4 см, а для ґрунтів піщаних і підвищеної вологості — не менше 5 см, закладаючи їх за вертикальні стійки з розпірками;

- установлювати стійки кріплень на відстані не більше 1,5 м одна від одної;

- розпірки кріплень стійок установлювати на відстані по вертикалі не більш 1 м одна від одної, а під їх кінцями (зверху і знизу) прибивати бобишки;

- верхні горизонтальні дошки кріплень, головне призначення яких — перешкоджати випадковому падінню в траншею ґрунту, каменів і інших предметів, варто випускати над бровками виїмки не менше, як на 15 см.

По характеру розташування дощок розрізняють три типи

кріплень:

– горизонтальне (рис. 6.1), коли дошки (бруси) розташовують у горизонтальному положенні за стійками, що утримуються розпірками;

– вертикальне (рис. 6.2), коли дошки розташовані вертикально за горизонтальними прогонами, що утримуються розпірками. Якщо вертикальні дошки забивають у ґрунт, кріплення називають забійним;

шпунтове (рис. 6.3), коли дошки, розташовані вертикально, обробляються у вигляді шпунтів, що забезпечує щільне їх примикання.

По характеру розташування елементів, що утримують стійки чи прогони, розрізняють також три типи кріплень:

- розпірне, коли стійки чи прогони утримуються горизонтальними розпірками (рис.6.4);

- анкерне, коли стійки утримуються анкерами (рис. 6.5). Застосовується воно в тих випадках, коли через велику ширину траншеї важко встановити розпірки чи коли розпірки заважають проведенню робіт у траншеї;

Рис. 6.1. Горизонтальне кріплення траншей: 1 - дошки або бруси; 2 - стійка; 3 – розпірки; 4 - бобишки.

Рис. 6.2. Вертикальне кріплення траншей: 1 - дошки або бруси; 2 – горизонтальні прогони; 3 – розпірки; 4 - бобишки

Рис. 6.3. Шпунтове кріплення траншей: 1 – дерев’яний шпунт; 2 – прогони

Рис. 6.4. Розпірне кріплення: 1 - стійка; 2 – бобишка; 3- розпірка

6.5. Анкерне кріплення 1 – стійка; 2 - дошки (прогони); 3 – стяжка; 4- анкер

- підкісне, коли вертикальні стійки утримуються підкосами (рис. 6.6).

Рис. 6.6. Підкісне кріплення 1 – стійка; 2 - дошки (прогони); 3 – бобишки; 4 - підкіс

При розробці траншей у водоносних ґрунтах при глибокому закладенні трубо-проводів, у випадках, коли траншея проходить поблизу фундаментів будинків і підземних комунікацій, застосо­вують металеві шпунтові кріплення. Для влаштування кріплень траншей і котлованів глибиною до 2 м застосовують дерев'яний шпунт, більше 2 м — металевий (наприклад, шпунт Ларсена), більше 3 м — у кожному окремому випадку розробляють індивідуальний проект із розрахунком елементів кріплення.

Кріпильний матеріал незалежно від довжини і маси варто подавати у виїмку механізованим способом. Скидати його в траншеї чи котловани забороняється.

За станом кріплень необхідно вести систематичне спостереження. З настанням морозів чи відлиг їх потрібно щодня перевіряти і заносити результати перевірки у журнал проведення робіт. Кріплення, встановлені узимку, з настанням потепління оглядати потрібно особливо ретельно і при необхідності підсилювати.

Розбирати дощаті кріплення траншей і котлованів у стійких ґрунтах необхідно в напрямку знизу вгору по ходу зворотного засипання ґрунту, видаляючи одночасно не більше 3 дощок, а в сипучих чи нестійких ґрунтах -не більше однієї. При видаленні дощок необхідно відповідно переставляти розпірки. Розбирання кріплень роблять під спостереженням виконроба чи майстра.

Зворотне однобічне засипання траншей і котлованів, у яких змуровані підпірні стінки, стіни підвалів і фундаментів, можна робити тільки після досягнення бетоном (розчином) необхідної міцності і перевірки розрахунком стійкості кладки.

Рис. 6.7. Кріплення траншей дерев’яними щитами з металевими розпірками 1 – стійка; 2 – розпірка; 3 – бобишка

Рис. 6.8 Кріплення траншей системи ЦНИИОМТП 1 – трубчаті стійкі;2 - муфти; 3 – подов­жена вставка розпірки; 4 – коротка вставка розпірки; 5 – гільза; 6 – мета­левий гвинт; 7 – втулка; 8 – скоба; 9 – гайка

У тих місцях, де розбирання кріплень у сипучих ґрунтах чи пливунах може викликати ушкодження суміжних споруд (фундаментів, підпірних стін, трубопроводів і т.п.), їх необхідно видаляти не цілком, а частково.

При розробці траншей роторними чи траншейними екскаваторами доцільно застосовувати інвентарні кріплення, установлювати які можна тільки зверху.

Найпростішим видом інвентарних кріплень є дерев'яні щити з метале­вими розпірками (рис. 6.7). Маса дерев'яного щита з просвітами складає близько 90 кг, розпірки — 8 кг. При установці стійки опускають по обидва боки в траншею і заглиблюють загостреними кінцями в ґрунт до 0,3 м, звер­ху закріплюють металевими розсувними розпірками.

Рис. 6.9. Інвентарні сходові кріплення

До більш досконалих і більш розповсюджених типів інвентарних кріплень відносяться кріплення ЦНИИОМТ­П. Інвентарні кріплення ЦНИИОМТП (рис.. 6.8) складаються з окремих металевих секцій збірно-розбірних рам і інвентарних щитів. Вони призначені для кріплення траншей глибиною до 3, шириною 1,1—1,3 м.

Інвентарні сходові кріплення (рис. 6.9). Основним елементом цих кріплень є розсувні драбини, що складаються з металевих трубчастих стійок і гвинтових розпірок. Кріплення траншей розсувними драбинами виконують зверху. Їх установлюють двоє робітників. Загальна маса ланки кріплень 64,3 кг, призначені вони для кріплення траншей глибиною 3м, шириною 0,8—1,1 м.