Системи забезпечення вибухопожежної безпеки об’єкта

Вибухопожежна безпека об’єкта забезпечується системами:

- попередження вибухів і пожеж;

- протипожежного та проти вибухового захисту;

- організаційно-технічних заходів.

Система попередження вибухів і пожеж має за мету не допустити виникнення вибухів і пожеж.

До основних джерел запалювання належать: відкритий вогонь, розжарені продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепловий прояв хімічної реакції, тепловий прояв сонячної, ядерної енергії тощо.

Пожежна небезпека відкритого вогню зумовлена інтенсивністю теплового впливу, площею впливу, орієнтацією у просторі, періодичністю і часом його впливу на горючі речовини.

Серед теплових проявів ел.енергії найбільш поширеними та небезпечними є коротке замикання в ел.мережах, струмові перевантаження проводів та ел.машин, великий перехідний опір, розряди статичної та атмосферної електрики, ел.іскри.

Один із найпоширеніших засобів попередження пожеж: використання ел.устаткування, що відповідає за своїм виконанням пожежонебезпечним та вибухонебезпечним зонам, групам та категоріям вибухонебезпечних сумішей. Застосовується ел.обладнання у вибухозахищеному виконанні (за призначенням поділяється на 2 групи: рудничне і загально промислового призначення – не в рудниках).

У вибухозахищеному ел.обладнанні застосовуються такі види вибухозахисту: вибухонепроникна оболонка; заповненя або продування оболонки захисним газом з надлишковим тиском; іскробезпечне ел.коло; кварцове заповнення оболонки тощо.

Система протипожежного та противибухового захисту являє собою другий ешелон забезпечення пожежної безпеки, яка починає діяти з виникненням перших ознак пожежі. Сис-ма спрямована на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі забезпечується: потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; використанням негорючих матеріалів для внутрішнього оздоблення приміщень; використанням антипіренів і вогнегасник сумішей; улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами; влаштуванням протипожежних перешкод; встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель і споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій; улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій; використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання пожежонебезпечної рідини під час пожежі; використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні; локалізацією пожежі вогнегасники речовинами, автоматичними установками пожежегасіння, розбиранням (видаленням) горючого матеріалу.

Вогнестійкість конструкції – здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості основних будівельних конструкцій – ступінь вогнестійкості.

Межа вогнестійкості конструкції – показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до втрати конструкцією несучої здатності, цілісності або тепло ізолювальної здатності.

Межа поширення вогню по будівельних конструкціях – розмір зони пошкодження зразка в площині конструкції від межі нагрівання до найбільш віддаленої точки пошкодження. За вогнестійкістю всі будівлі та споруди поділяються на 8 ступенів – 1, 2, 3, 3а, 3в, 4, 4а, 5.

Евакуація – вимушений процес руху людей з метою рятування (здійснюється через евакуаційні виходи). Шлях евакуації – безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Евакуаційний вихід – вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.

Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки: інструктаж та навчання персоналу, плани евакуації з будівель та місць масового перебування людей.

План евакуації складається з двох частин: графічної (план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху, місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння) і текстової (таблиця з переліком та послідовністю дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб і працівників, затверджується керівником об’єкту). План евакуації вивішується на видному місці, а його положення повинні систематично відпрацьовуватись на практиці.

Для своєчасного здійснення заходів з евакуації людей, включення стаціонарних установок пожежегасіння, виклику пожежної охорони тощо, вибухопожеженебезпечні об’єкти обладнуються системами пожежної сигналізації, запуск яких може здійснюватись автоматично або вручну.

Для гасіння великих загорянь у приміщеннях категорій А, Б, В застосовують стаціонарні установки водяного, газового, хімічного та повітряно-пінного гасіння.

Система організаційно-технічних заходів. Проблеми пожежної безпеки на державному рівні належать до компетенції Каб.МінуУкраїни, Департаменту пожежної безпеки. Окремі міністерства і відомства, Рада Міністрів Автономної республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування забезпечують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об’єктів.

Способи і засоби гасіння пожеж. Пожежегасіння – комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла. Основа пожежегасіння: примусове припинення процесу горіння.

Способи припинення горіння:

1. Спосіб охолодження – якщо з поверхні горючої речовини відвести тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горіння припиняється.

2. Спосіб розведення базується на здатності речовини горіти при вмісті кисню в повітрі у атмосфері більше 14-16 % за об’ємом. Зі зменшенням кисню в повітрі нижче вказаної величини полум’яне горіння припиняється.

3. Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню повітря до речовини, що горить (застосовують хімічну піну, порошок та інше).

4. Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в зону горіння галоїдно-похідних речовин (бромисті метил та етил, фреон та інше), які при попаданні у полум’я розпадаються і з’єднуються з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто виділення тепла.

5. Спосіб механічного гасіння полум’я сильним струменем води, порошку чи газу.

6. Спосіб вогнеперешкоди заснований на створенні умов, за яких полум’я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного.

Відповідно до протипожежних норм, кожне промислове підприємство обладнують пожежним водопроводом.

Первинні засоби пожежегасіння- для ліквідації невеликих осередків пожеж, для гасіння пожеж у початковій стадії силами персоналу: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири).

Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники ділять на пінні, газові та порошкові.

Пінні вогнегасники застосовують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, за виключенням речовин, які здатні горіти та вибухати при взаємодії з піною. Також ними не можна гасити ел.обладнання, що знаходиться під напругою.

За способом утворення піни пінні вогнегасники поділяються на хімічні та повітряно-механічні.

Рисунок 4- Вогнегасники

а) хімічний пінний ВХП-10:

1 - корпус, 2 - поліетиленовий стакан з кисліш розчином, 3 - ручка, 4 - горловина, 5 - рукоятка, 6 - шток, 7 - кришка, 8 - сприск, 9 - гумовий клапан;

б) повітряно-пінний ВПП:

1 - корпус, 2 - дифузор, 3 - гумова трубка, 4 - кришка, 5 - ручка, 6-важіль, 7 - шток, 8 - балон з повітрям, 9 - трубка сифону, 10 - балон зі стисненим повітрям;

в) вуглекислотний ВВ-2:

1 - суцільнотягнутий сталевий корпус, 2 - хомути кріплення вогнегасника, 3 - маховичок голчастого

запірного клапану, 4 - рукоятка, 5 - дифузор;

г) порошковий ВП:

1 - корпус, 2 - балон зі стисненим повітрям, 3 - шланг, 4 -патрубок.

Заряд хімічно-пінного вогнегасника ВХП-10 складається з кислотної та лужної частин.

У повітряно-пінних вогнегасниках піна утворюється завдяки механічному перемішуванню піноутворювача стиснутим повітрям, яке міститься у спеціальному балончику. Вони випускаються двох типів: ВПП-5 та ВПП-10.

Вуглекислотні вогнегасники випускають трьох типів: ВВ-2, ВВ-5 та ВВ-8 (цифри показують місткість балону у літрах). Їх застосовують для гасіння рідких та твердих речовин (крім тих, що можуть горіти без доступу повітря), а також ел.установок, що знаходяться під напругою до 1000 В. Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться у рідкому стані під тиском 6-7 МПа.

Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ВВБ-3 та ВВБ-7 за зовнішнім виглядом та побудовою мало відрізняються від вуглекислотних. Їх заряджають сумішшю, що складається із 97% бромистого етилу та 3% вуглекислого газу. Завдяки високій змочувальній здатності бромистого етилу продуктивність цих вогнегасників у 4 рази вища продуктивності вуглекислотних.

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких газоподібних горючих речовин та ел.установок під напругою до 1000 В.

Вибір типу і розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться в залежності від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі у приміщенні, що потребує захисту.

Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох ручних вогнегасників.