Допустимі дози опромінення для різних груп критичних органів осіб категорії А та Б, мЗв/рік

Група критичних органів	Гранично допустима доза для осіб категорії А	Границі дози для осіб категорії Б
І ІІ ІІІ

У 1982 р. Науковий комітет ООН запропонував величину середньо- річної дози природного опромінення, з урахуванням техногенного підси- лення фону, – 200 мбер /рік.

При рівномірному одноразовому опроміненні тіла людини дозою 1-

10 Зв розвивається гостра променева хвороба (ГПХ). Розрізняють 4 сту-

пеня ГПХ: легкий, при дозі 1-2 Зв; середній – 2-4 Зв; важкий – 4-6 Зв;

вкрай важкий – 6-10 Зв.

Внаслідок дії радіації може спостерігатися:

а) соматичний ефект – ушкодження різних органів тіла;

б) соматико-стохастичний ефект – пухлини органів, тканин, злоякісні пухлини;

в) генетичний ефект – мутації хромосом і генів, порушення спадко-

вості.

Для уникнення небезпечних генетичних ефектів впливу іонізуючого випромінювання існує кілька правил безпеки:

до безпосередньої роботі з джерелами іонізуючого випромінюван-

ня допускаються особи не молодше 18 років;

до 30-літнього віку накопичена доза не повинна перевищувати 12-

кратну (ГДД);

для жінок до 40 років доза опромінення в тазовій ділянці не пови-

нна переважати 1 бер за будь-які два місяці.

Може бути дозволене перевищення ГДД, якщо воно виправдане по- рятунком людей і запобіганням розвитку аварій та опромінення великої кількості людей: у два рази – один раз на рік і в п’ять разів – один раз у житті з компенсацією зменшення опромінення в наступні п’ять років.

Цих норм необхідно дотримуватись:

при ймовірності різкого погіршення ситуації доза опромінення не повинна перевищувати 10 бер = 0,1 Зв;

при порятунку людей допустима доза 25 бер = 0,25 Зв;

при опроміненні дозою 25 бер особовий склад з небезпечної зони виводиться і надалі до роботи в небезпечній зоні не допускається.