ТЕМА 10. Державний фінансовий контроль регіональних цільових програм

План

1. Сутність та форми державного фінансового контролю регіональних цільових програм.

2. Міжнародна організація вищих контрольних органів (INTOSAI) та стандарти аудиту регіональних цільових програм.

3. Оцінка ефективності виконання РЦП.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України „Про державні цільові програми” // Урядовий кур’єр. 2004, 21 квітня.

2. Постанова Кабінету Міністрів України №621 від 26 квітня 2003 року „Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціальної і розвитку та складання проекту держбюджету”.

3. Постанова Кабінету Міністрів України №1007 від 21 липня 2006 року „Про затвердження стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. №106 „Про затвердження Порядку розроблення та виконання державних цільових програм”.

5. Програма інтеграції України до Європейського союзу в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки / Під ред.. Шевчука В.Я. - К., 1999. -16с.

6. Указ Президента України „Про Стратегію економічного і соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції на 2004-2015 роки” //Урядовий кур’єр. 2004, 7 травня.

7. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. - К.: Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. - 1008 с.

8. Європейська хартія територіального устрою // Бюлетень ЄЕК ООН -Женева.

9. Кравців В., Гринів Л., Копач М., Кузик С. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. Монографія, Л., ІРД, 1999. - 78 с.

10. Методичні рекомендації щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання.

11. Михасюк І., Бочан І. Державний менеджмент. Л-Жешув, НВФ „Українські технології”, 2003. - 139 с.

12. Рубан Н. І. Концептуальні засади контролю за виконанням бюджетної програми // Фінанси України. – №8. – 2006.

13. Павлюк К. В. Оцінка виконання бюджетних програм: результативні показники // Фінанси України. – 2005. – №2. – С.70-77.

14. Прогнозирование и планирование зкономики // Под. ред. В.И. Борисевича, Т.А. Кондуровой. - Минск: Зкоперспектива, 2000. – С. 376.

15. Гринів Л.С., Кічурчак М.В. Національна економіка: Навч. посібник. – Львів: „Магнолія 2006”, 2008.-464с.

16. Гринів Л.С. Проблеми екологічного менеджменту в системі сталого розвитку рекреаційних територій Українських Карпат / Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск 6(62), Львів, ІРД, 2006. – С.183-192.

17. Голов С. Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. – К:Екаунтінг, 2000 – 384с.

18. МБФ. Стандарти аудиту та етики. – К.: ТОВ „Паритет-інформ”, 2003. – 712с.

19. Учас Б. Ф. Аудит: Навчальний посібник. – К.: Знання – прес, 2002.

20. Крапко І. Р. Роль внутрішнього аудиту у діяльності суб’єктів господарювання. // Відтворення господарського Т.2, Чернівці, 2007с. 315-323.

21. www.nalogovnet.com

22. www.iem.prudko.info

23. www.ufin.com.ua

За виконанням положень РЦП здійснюється державний фінансовий контроль. Цей контроль представляє собою комплекс контрольних дій держави, спрямованих на виявлення резервів та шляхів підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів.

Державний фінансовий контроль в системі РЦП має такі форми:

- стандартизація;

- моніторинг;

- перевірка;

- ревізія;

- аудит.

В цілому, державний фінансовий контроль регулюється Законом України „Про Державну контрольно-ревізійну службу” від 15.12.2005 р.

Для того, щоб адекватно здійснювати державний фінансовий контроль, потрібно здійснювати постійний моніторинг та аудит. У цьому контексті Міжнародна організація вищих контрольних органів (INTOSAI) стосовно стандартів аудиту визначила, що є такі дві форми аудиту:

1. Фінансовий аудит правильності і відповідальності (regularity audit);

2. Аудит адміністративної діяльності (performance audit)[6].

Таким чином, фінансовий аудит, дає відповідь за першою категорією запитань („Вимірювання – виконання”): чи правильно стосовно обліку цих ресурсів та чи достовірно відображено операції стосовно обліку цих ресурсів в РЦП?

Що ж стосується інших запитань, зокрема: погодженість цілей, ресурсів і результатів, відповідність стратегії та ефекту від її реалізації, економія та ра­ціональність використання ресурсів і досягнення результатів надає нам спеціаль­ний вид контролю – аудит адміністративної діяльності (операційний аудит) у тому сенсі, що за його допомогою намагаються аналізувати зв’язки між метою, ресурсами та результатами регіональних програм.

Порядок проведення фінансового аудиту діяльності бюджетних установ (за INTOSAI – фінансовий аудит), який оцінює законність операцій та досто­вірність звітності, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1777 від 31 грудня 2004 року.

Процедуру контролю за ефективним виконанням бюджетних програм у фор­мі аудиту ефективності затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року № 1017 „Порядок проведення органами ДКРС державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм” (за INTOSAI) — операцій­ний аудит.

Аудит ефективності — це форма контролю, яка становить сукупність дій зі збору та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій і перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень дія реалізації запланованих бюджетними прог­рамами (функціями) цілей, встановлення чинників, які перешкоджають досяг­ненню максимального результату обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних активів.

Отже, виходячи із зарубіжної практики, основною формою державного фі­нансового аудиту в Україні слід визнати аудит фінансової діяльності бюджетних установ, а державного операційного аудиту — аудит ефективності.

Існує три основні категорії аудиту ефективності: функціональний (програм­ний), організаційний (галузевий) та спеціальний (окремого рішення).

Найпростішим для виконання є аудит ефективного виконання окремого рі­шення, який визначається потребою керівника. Наприклад, визначення причин неефективної системи електронної обробки даних, дослідження причин значної плинності кадрів або збитковості ділянки.

При організаційному аудиті досліджують систему: галузь, компанію, відділ, тому часто його називають галузевим. Основну увагу націлено на своєчасність виконання завдань, оперативність, дублювання і т. д.

Аудиту ефективності виконання програми (функції) можна піддавати усі ви­ди діяльності. Найкраще зазначений аудит можна застосовувати при оцінці ефек­тивності виконання бюджетних регіональних програм.

Розрізняють два основних підходи до його реалізації.

Перший підхід – „орієнтація на результати (results — oriented approach) фо­кусується на запитаннях: „яким є виконання програми?”, „які результати очіку­вання?”, „які вимоги та цілі були досягнуті?”. При цьому недоліки діяльності визначаються як відхилення від норм або критеріїв, а рекомендації спрямовані на їх усунення. Або у прогресивнішій формі аналізу піддаються причини виник­нення розбіжностей між умовами виконання програми і критеріями, визначени­ми під час аудиту.

Другий підхід – „орієнтація на проблеми” (problem — oriented approach) стосується запитання „Чи справді існують стійкі проблеми та що спричиняє їх виникнення?”. Вади та проблеми діяльності (або їх ознаки) є початком аудиту, а не його завершенням.

Такими ознаками можуть бути, наприклад, зростання витрат внаслідок потреби у більших обсягах ресурсів; стійкий дисбаланс між внесками і цілями; відсутність якості у розподілі відповідальності між органами виконавчої, влади що­до виконання програм; неоднозначність і суперечливість у нормативно-право актах; тривалі очікування та великі обсяги накопиченої та несвоєчасно виконаної роботи; сталий низький рівень компетенції, критика стилю управління; недоліки у процедурах надання послуг та орієнтації на громадян; велика кількість скарг або заяв від громадськості тощо. А головним завданням цього аудиту на­зивають стійких проблем та аналізу їх причин з позиції економічності, ефективності та результативності.

Таким чином, дослідженням показників оцінюється рівень досягнення запланованих показників і цілей (оцінювання виконання), а також визнача­ється проблема у виконанні бюджетної програми, причини існування якої ре­тельно досліджуються (орієнтація на проблеми).

На відміну від фінансового аудиту законності й достовірності, при організа­ції аудиту ефективності не застосовують спрощених та формалізованих методів. Ця дослідницька робота потребує від аудитора особливих здібностей аналітично­го і логічного мислення.

Водночас ефективності базується на іншій базі знань, ніж фінансовий аудит чи ревізія. Зокрема на аналізі нормативно-правових актів, планів розрахунків та по­яснювальних записок; методичних документів, видань, публікацій про сферу ді­яльності, обрану для дослідження; показників статистичної, фінансової оператив­ної звітності; раніше проведених контрольних заходів; на результаті опитування, інтерв'ювання, анкетування і т. д.

Основа аудиторського дослідження – це метод порівняння планових показ­ників з фактично досягнутими; результат діяльності минулих років і поточного; до затвердження програми і після; кращого досвіду і об'єкта перевірки.

Завданням аудиту ефективності є оцінка рівня віддачі від вкладених регіональних та інших коштів регіонального та державного ресурсу і аналізу причин недосягнення поставлених зав­дань. Бюджетні кошти у цьому разі виступають як інструмент досягнення пев­них благ для суспільства. Результатом дослідження буде висновок: чи доцільно продовжувати внесення бюджетних коштів у неефективну програму або які не­обхідно внести зміни для поліпшення управління.

Про необхідність упровадження такого контрольного заходу, як аудит ефек­тивності виконання бюджетних програм, свідчать такі переваги.

По-перше, за результатами аудиту ефективності Міністерство фінансів і го­ловний розпорядник бюджетних коштів можуть проаналізувати основні негатив­ні тенденції у виконанні бюджетних програм, а саме: чи формуються і викону­ються бюджетні програми на засадах загальних цілей і стратегічних пріоритетів, погоджених із законодавством? Чи реально визначені показники продукту й ефективності в паспортах бюджетних програм?

По-друге, при плануванні витрат на наступний бюджетний рік є можливість відкоригувати потреби бюджетної програми або ліквідувати програму як таку, що працює неефективно.

По-третє, прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішень для досягнення поставлених цілей з урахуванням рекомендацій аудитора щодо оптимізації витрат, залучення певних резервів чи уточнення чітких показників, за якими можна буде оцінити ефективність вкладення державних ресурсів. Адже правильно визначена мета і контроль за неухильним виконанням заходів, передбачених в РЦП, сприяє їх реалізації.