Основні задачі виробничої санітарії

Розділ охорони праці, що вивчає можливість впливу на працівників шкідливих виробничих чинників, які можуть призвести до професійних захворювань називають виробничою санітарією.

Виробнича санітарія (від латин. Sanitas - здоров¢я), за ГОСТ12.0.002–81, - система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію шкідливих виробничих чинників.

До організаційних заходів належать:

- правильна організація праці на робочих місцях, дотримання режиму праці;

- організація і проведення навчання та інструктажів з питань вірного застосування різних речовин, що можуть забруднювати навколишнє середовище;

- організація постійного контролю за дотриманням санітарних норм і правил при зберіганні і застосуванні речовин і матеріалів;

- суворе дотримання спеціальних правил при будівництві виробничих споруд і організації робочих місць.

До технічних належать засоби, що застосовуються для боротьби з шкідливими виробничими чинниками, включаючи розробку спеціальних колективних та індивідуальних засобів захисту людей.

Отже, санітарія – це практичне втілення в життя гігієнічних нормативів, правил і заходів.

Гігієнічний норматив – це визначений діапазон виробничого середовища, який безпечний з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров¢я людини. Абсолютно безпечним впливом виробничих чинників на організм людини вважають такий, що не завдає жодної шкоди в т. ч. на генетичному рівні. Шляхом гігієнічного нормування встановлюються гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок в повітрі робочої зони (воді, грунті, продуктах харчування), гранично допустимі рівні (ГДР) і гранично допустимі дози (ГДД) шкідливо діючих на людину чинників, оптимальні і допустимі параметри мікроклімату, освітлення, опромінення і ін.

Гранично допустимі рівні, дози, концентрації шкідливих виробничих чинників – це такі, які при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин або іншої тривалості, але не більше як 41 година на тиждень або 36 – на роботах із шкідливими речовинами, протягом усього робочого стажу не можуть викликати змін у стані здоров¢я працівників та їх нащадків, які виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або віддалені строки життя сучасного і наступного поколінь. Допустимі рівні, дози, концентрації шкідливих виробничих чинників встановлюються гігієнічним нормуванням і зводяться в спеціальні документи, що називаються санітарними нормами.

Наприклад, санітарні норми проектування промислових підприємств, санітарні правила зберігання, транспортування і застосування отрутохімікатів, санітарні норми рівнів шуму, вібрації та шкідливих речовин в повітрі робочої зони наведено відповідно у Державних Санітарних Правилах і Нормах (ДСаНПіН).