Мовностилістичний аналіз періодичного видання

Аналізоване видання – Український тиждень. – 18-24.11.2011. – № 47 (212).

Український тиждень – суспільно-політичний аналітичний журнал. У ньому висвітлюються основні події політичного, економічного, суспільного й культурного життя країни.

Видання вирізняється яскравими заголовками, хоча й має аналітичне спрямування. Вони пожвавлюють матеріал, увиразнюють основну думку, приваблюють читача. Варто зазначити, що не всі з них достатньо інформативні: зміст багатьох розкривається лише після прочитання статті. Проте вони яскраво відображають ідейний зміст публікації. Безумовно, заголовки оригінальні й самобутні, експресивні й гостро емоційні, інтонаційно виразні. Вони структурно завершені, побудовані з дотриманням норм літературної мови; лексеми вжиті точно; часто використовуються прийоми переосмислення значення слова.

За функціями у виданні переважають заголовки, що виконують прагматичну («Зазираючи у провалля»), номінативну («Урбаністика майбутнього», «Європейський оптиміст»), інформативну («Повернення до стоїцизму», «Кінець Бурлесконі») функції. Це пов’язано з тим, що журнал не містить рекламного матеріалу, призначений для освіченого, ерудованого, обізнаного в подіях сучасного життя читача.

Заголовки часто побудовані на основі художніх засобів.

У заголовку «Мантри в тумані» використано цікавий прийом заміни літери в слові, що породжує несподівані асоціативні зв’язки, для розкриття основної ідеї статті. Замість вислову «мандри в тумані» автор ужив форму «мантри в тумані», що вказує на неодноразові, точно повторювані уникання влади переговорів з європейцями про звільнення політичних в’язнів. Адже мантра – це священний гімн в індуїзмі та буддизмі, який вимагає точного відтворення звуків, складових.

Схожим за побудовою є заголовок «Кінець Бурлесконі». Уживаючи лексему «бурлеск», автор характеризує події в Італії, що стосуються відходу від влади Сільвіо Берлусконі.

Заголовок «Олімпійський» для небожителів» побудований на основі алюзії. Адже мається на увазі нещодавно відкритий стадіон «Олімпійський» з натяком на славетну гору богів Олімп. Небожителями автор називає українських можновладців. Заголовок є досить вдалим, тому що має також виразний відтінок іронії.

Метафоричний заголовок «Родоплемінний звичай» вказує не на особливість життя наших предків, а на сучасні кадрові призначення у владі, що часто відбуваються за принципом земляцтва. Перенесення історичного явища на сучасні реалії також породжує іронію.

У заголовку «No name кітч проти hand made автентики» використовується прийом антитези та варваризми. Антитеза виразно окреслює проблему статті, а варваризми привертають увагу і надають оригінальності, проте уживання таких некласичних варваризмів у заголовку може ускладнити його розуміння.

Заголовок «Міністр освіти і скарби політеху» побудований на основі подібності до заголовків пригодницьких книг, наприклад, «Джордж і скарби всесвіту» Хокінга, «Тарзан і скарби Опару» Е. Берроуза. Такий заголовок викликає цікавість, підкреслює таємничість, загадковість, нез’ясованість подій, про які йдеться у статті. У цьому заголовку вжито також розмовну лексема «політех».

У виданні переважають односкладні заголовки, що робить їх лаконічними й точними. Наприклад, номінативні «Урбаністика майбутнього», «Європейський оптиміст», «Повернення до стоїцизму»; віддієслівні «Почати з Латвії».

У виданні використовуються влучні ліди, що об’єктивно інформують про зміст статей, розшифровують заголовки, мотивують до подальшого ознайомлення з текстом. За типом переважають ліди-констативи. Наприклад, «Під час Євро-2012 на туристів чекають тисячі сувенірів із псевдоукраїнською символікою. Чи є альтернатива цій продукції?»,
«У Донецьку набирає обертів неформальний рух із захисту прав споживачів», «Еволюція Донбасу впродовж останнього століття витворила унікальну спільноту, яка намагається поширити свої звички на всю Україну».

У виданні вживається значна кількість неологізмів. Вони дають змогу автору точніше, яскравіше висловити свою думку, значно пожвавлюють аналітичний матеріал, допомагають позначити нові реалії.

За типом переважають власне неологізми, які часто є запозиченнями (іміджмейкер, мультикультуралізм, кітч, інтернет-провайдер), новоутворення (туманофобія, нововитвір, новопризначений, високовитратний, пізньо-середньовічний, новопосталі держави, ширвжиток, «берлусконізм», тетчеризм, рейґанізм), словотвірні неологізми (екс-гендиректор, спец-поселенці, мультимільйонер, екоосвіта, єврозона, політсила, авантюрник, антиамериканський, «неонацисти», проросійський, домодерн, наднаціональні держави, етносувенір), абревіатури (облгаз, теплокомуненерго, «Енерго-машспецсталь», Укрексімбанк). Наявні також оказіоналізми, які надають особливого смислового відтінку описуваному явищу, яскравості, підкреслюють індивідуальність автора, його ставлення до подій («фіналізований», націєтворчі процеси, «противісхи», «креативники»). Громадсько-аналітичне спрямування видання зумовлює переважання суспільно-політичної, економічної сфер уживання неологізмів.

У виданні трапляються також фразеологізми різних типів, що пожвавлюють матеріал, увиразнюють думки автора. Часто вживають фразеологічні єдності (приречена залишатися на задвірках, прийняти глобалізацію з відкритими обіймами). Серед фразеологічних виразів переважають конструкції номінативного характеру (гарячі точки, циганський чинник, кузня кадрів).

За класифікацією Молоткова (за приналежністю стрижневого слова до певної частини мови) переважають іменні (ведмежа грація, залізна завіса, золотий запас) та дієслівні (медом намазано, поставити під великий знак питання плани, накази спустять на гальмах) фразеологізми.

За класифікацією Авксентьєва (поділ на структурно-граматичні типи) переважають фразеологічні одиниці, співвідносні зі словосполученнями (спускання на гальмах російських планів, вкриватися пилом, Клондайк для заробляння, питання випуску пари).

За класифікацією Шанського (з точки зору експресивно-стилістичних властивостей) зрідка трапляються фразеологізми розмовно-побутового характеру (хай йому грець, влаштувати Табачникові «Сталінград», погодитися «крізь зуби»). Переважають фразеологізми книжного характеру (владний Олімп, перетворити на розмінну монету, початок кінця держави, глухий кут, сізіфів труд історика, прокласти мости між Східною і Західною Європою, біла пляма).

За класифікацією Булаховського (за джерелами походження) переважають фразеологізми-запозичення (палиця на два кінці, «палац Берлусконі» (бордель), золоте дно).

На сторінках видання можна натрапити також на модифіковані фраземи, які викликають найбільшу цікавість читача, надають статті свіжості, неповторності. Наприклад, вислів «Я протестую, отже, я існую», побудовано відповідно до відомих слів Рене Декарта «Я мислю, отже, я існую».

Сторінки аналізованого видання рясніють запозиченнями. Це явище в цілому характерне для сучасного етапу розвитку мови ЗМІ. Запозичення допомагають автору об’єктивно відобразити і проаналізувати події сучасності, сприяють процесу культурної євроінтеграції, надають повідомленню певного смислового і стилістичного відтінку, підкреслюють ерудицію автора. Проте не слід надуживати запозиченнями, оскільки вони здатні витісняти власне українські мовні ресурси.

У виданні наявна як лексика запозичена в останні десятиліття, яка перебуває на початковому етапі засвоєння (іміджмейкер, медіа-простір, креатура, інтернет-провайдер), так і лексеми, запозичені на раніших етапах розвитку мови (ірраціональний, бундестаг, апріорі, кулуари, гуманізація, де-факто, геополітичний). У виданні є значна кількість прямих запозичень з англійської мови, яка нині є найпоширенішою у світі (імідж, інтеграція, моніторинг, брендинг, істеблішмент, слоган, креативність, кітч). За способом запозичення переважають книжні лексеми (мультикультуралізм, кореляція, респондент, інституція, прерогатива).

Змістове наповнення видання визначає типи запозиченої лексики за сферами вживання: суспільно-політична (політолог, ратифікація, опозиціонер, декриміналізація, брифінг, амбасада, респектабельний), соціально-економічна (електоральні дивіденди, промокопанія, приватизація, інвестор, рейдерський, імплементація, монополізм, демпінг, бізнес-інтереси, тренд, дотація, дефолт, інфраструктура).

Варто зазначити, що на сторінках сучасних періодичних видань використовують значну кількість варваризмів. Видання, аналізоване нами, не є винятком. У ньому можна натрапити на давні вислови латинського походження (casus belli (привід для війни), terra incognita, mama mia), власні назви, написані засобами неукраїнського алфавіту (Bently, The Financial Times), поширену абревіатуру V.I.P. і навіть варваризм-оказіоналізм homo politicus. Варваризми часто використовуються у заголовках («Русифікація non-stop», «No name кітч проти hand made автентики»), проте такі прийоми не вважаються вдалими, оскільки ускладнюють розуміння їх читачем.

У лексичному наповненні видання невелику частку становить нестандартна лексика. Про окремі її шари вже згадувалося вище (неологізми, варваризми). Такі види нестандартної лексики, як жаргон, арго, суржик, не вживають на сторінках видання, оскільки його змістове наповнення виключає наявність такої лексики. Можна лише зрідка натрапити на сленгізми й розмовні лексеми. Наприклад, «лівацькі угруповання», «виставляють себе на посміховисько», «полізли штурмувати», «освистати», «забратися за кордон», «захаращено», «не хочу дарувати цим мордатим свою країну», «капітальні чистки», «путінська дача», «Греція прогнеться», «большаки», «політех». З метою надання повідомленню іронічного відтінку автори записують засобами української мови російські лексеми («масовікзатєйнік», Владімір Владіміровіч, совєтський, матрьошка).

Отже, аналізоване видання має багате лексичне й стилістичне наповнення. Влучні, яскраві заголовки, побудовані з використанням різноманітних художніх засобів і прийомів, приваблюють читачів, чітко виражають основну ідею статті. Неологізми осучаснюють матеріал, дають назви новим реаліям, увиразнюють думки автора. Фразеологізми пожвавлюють текст, збагачують його експресивно. Уживання численних запозичень відповідає потребам часу, дає змогу об’єктивно висвітлювати події сучасності, сприяє процесу інтернаціоналізації. Нестандартна лексика використовується в міру й надає матеріалу особливого стилістичного відтінку.