Механічна вентиляція

Вентиляція, за допомогою якої повітря подається у вироб­ничі приміщення або видаляється з них через вентиляційні сис­теми з використанням спеціальних механічних збудників, нази­вається механічною.

Механічна вентиляція порівняно з природною має ряд переваг:

—великий радіус дії, за рахунок значного тиску, викликано­го вентилятором;

—зміна або збереження необхідного повітрообміну незалеж­но від температури зовнішнього повітря;

—очищення забрудненого повітря перед видаленням його в атмосферу.

До недоліків механічної вентиляції слід віднести значну кількість споруд і проведення заходів щодо зменшення шуму, великі витрати порівняно з природною вентиляцією на створен­ня проектної документації, закупівлю обладнання, монтаж та ек­сплуатацію.

За способом подачі і видалення повітря є чотири схеми за-гальнообмінної вентиляції: припливна, витяжна, припливно-ви­тяжна і система з рециркуляцією

Припливна система — це система, при якій повітря подається в приміщення після його підготовки (очищення, зволоження). При цьому в приміщенні виникає надлишковий тиск, за раху­нок якого повітря виходить назовні або в інші приміщення че­рез вікна і двері. Припливна система служить для вентиляції приміщення, в яке може потрапити забруднене повітря із сусідніх приміщень або холодне повітря ззовні.

Витяжну систему застосовують для видалення повітря з приміщення. В зв'язку з цим в приміщенні виникає зниження тиску і повітря із сусідніх приміщень або повітря із зовні при­пливає в приміщення. Витяжну систему доцільно застосовувати тоді, коли шкідливі виділення даного приміщення не повинні поширюватися в сусідні приміщення.

Припливно-витяжна система забезпечує як подачу повітря у виробниче приміщення з підготовкою його (підігрів, очищення тощо), так і вилучення забрудненого повітря з приміщення. В разі потреби перед викидом повітря з приміщення в атмосферу проводиться його очищення.

Вентиляційна система з рециркуляцією повітря — це замкне­на припливно-витяжна система вентиляції з подачею свіжого повітря не менше ніж 10... 15% від загального об'єму. Вентиляцію з рециркуляцією повітря влаштовують в приміщеннях, де немає шкідливих речовин 1-го та 2-го класів небезпеки, а також в приміщеннях з вибухо- та пожежонебезпечними виробництвами категорій А і Б. Трубопровід для викидання повітря в атмосферу слід проек­тувати такого самого перерізу, що й у припливно-витяжній си­стемі. Дросель-клапан на кінці цього повітропроводу повинен бути зблокований з приладом, що реєструє концентрацію вибу­хонебезпечних газів в установці, якщо ця концентрація переви­щує 30% нижньої межі вибуховості пари, відсмоктане повітря викидається в атмосферу.

Місцева вентиляція як і загальнообмінна, буває витяжною та припливною. Витяжка здійснюється через різні відсмоктуючі пристрої (парасолі, козирки, панелі, шафи бортові відсмокту­вальні тощо).

Місцева припливна вентиляція створює сприятливі умови в обмеженій зоні приміщення, а витяжка запобігає поширенню шкідливих речовин в робочій зоні та в приміщеннях.

Залежно від умов роботи в зоні виділення шкідливих речо­вин, припливні вентиляційні улаштування поділяють на стаціо­нарні (повітряні оазиси, завіси), пересувні (повітряні душі) та влаштовані (ручні інструменти, засоби індивідуального захисту, технологічне обладнання). Улаштування витяжної місцевої вен­тиляції має відповідати певним вимогам: місця, де виникають шкідливі речовини, повинні ретельно ізолюватися, вентиляційні конструкції її не повинні заважати роботі на основному облад­нанні, шкідливі домішки, забруднення повітря треба вилучати у напрямку його природного руху.

Улаштування місцевої витяжної вентиляції бувають відкри­того та закритого типів. Найбільш ефективними є закриті ви­тяжки (відсмоктувачі), до яких належать, наприклад, витяжні шафи.

Кондиціонування повітря застосовується для створення най­більш оптимальних умов і автоматичного забезпечення в закри­тих приміщеннях та спорудах наступних якостей (кондицій) повітря робочої зони: температури; відносної вологості; чистоти; газового та іонного складу; швидкості руху повітря.

Комплект технічних засобів, що забезпечує бажану обробку повітря (фільтрацію, підігрів, охолодження, підсушування та зволоження), транспортування й розподіл його в приміщенні, влаштування засобів ізоляції шуму, що виникає під час роботи обладнання, джерела тепло- та холодопостачання, засоби авто­матичного регулювання, контролю й керування, а також допо­міжне обладнання складають систему кондиціонування повітря.

Кондиціонування повітря має суттєве значення для безпеки життєдіяльності людини, а також для забезпечення режимів у технологічних процесах, при яких не припускається коливання температури та вологості. Системи кондиціонування поділяються на місцеві (обслуговують одне приміщення); центральні (об­слуговують кілька приміщень або будівлю в цілому).

У приміщеннях, де застосовують місцеві системи кондиціо­нування, агрегат для кондиціонування повітря розташовують безпосередньо в приміщенні, що обслуговується, або в безпосе­редній близькості до нього. В центральних системах кондиціону­вання повітря обробляється в кондиціонерах, які виносяться в окремі приміщення.

Кондиціонування повітря може бути повним і неповним.

Повне кондиціонування повітря — це забезпечення сталої температури, відносної вологості, рухомості, чистоти та інших якостей повітря. Неповне кондиціонування забезпечує лише ча­стину з цих параметрів.

У виробничих приміщеннях, де люди перебувають певний час, використовується кондиціонування повітря з урахуванням санітарно-гігієнічних норм.