Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані

Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон ви­значається НПАОП 0.00-1.32.01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (ПБЕ).

Умови розвитку пожежі в будівлях та спорудах багато в чому ви­значаються ступенем їх вогнестійкості. Ступенем вогнестійкості називається здатність будівлі (споруди) в цілому опиратися руйну­ванню під час пожежі. Будівлі та споруди за ступенем вогнестійкості поділяються на п’ять ступенів (І, II, III, IV, V). Ступінь вогнестійкості будівлі залежить від температури спалаху та вогнестійкості основних будівельних конструкцій і від межі поширення вогню в цих кон­струкціях.

При будівельному проектуванні промислових підприємств з погля­ду пожежної безпеки генеральні плани повинні: забезпечувати необ­хідні безпечні відстані від межі підприємства до сусіднього підпри­ємства, населеного пункту, смуг магістральних залізничних доріг і водних шляхів; передбачати правильне зонування будівель і споруд з урахуванням їх призначення та інших ознак; відповідати встановле­ним протипожежним розривам між будівлями і спорудами.

У виробничих умовах виникає і накопичується статична електрика:

– при пневмотранспорті пиловидних і сипучих матеріалів (при русі їх у трубах і апаратах, дробленні, перемішуванні і просіюванні);

– при транспортуванні діелектричних рідин (зливі, наливі і пере­ка­чуванні світлих нафтопродуктів по трубопроводах і гумових шлан­гах у резервуарну ємність);

– при транспортуванні стиснених і зріджених газів трубами;

– при нанесенні полімерної ізоляції на трубопровід;

– у процесі обробки матеріалів;

– при використанні пасових передач і транспортних стрічок;

– на зовнішній поверхні монітора – внаслідок бомбардування лю­міно­фору електронними променями, які виходять з прожектора моні­тора та ін.

Регламентується НПАОП 0.00-1.30-88 «Правила захисту від ста­тичної електрики». Статична електрика може викликати вибухи, по­жежі в місцях накопичення вибухонебезпечного пилу, парів і газів.

Блискавкозахист – це пристрій захисту від розрядів атмосферної електрики (блискавки), для забезпечення захисту людей і будівель. Блискавкозахист розраховують залежно:

– від категорії вибухо- і пожежонебезпеки об’єкта;

– від державної важливості об’єкта;

– від географічного положення і розташування об’єкта.

Захист від прямих ударів блискавки забезпечується блискавковід­во­дами, які поділяють на стрижневі (у вигляді окремих стрижнів, які знаходяться над об’єктом), тросові або антенні (у вигляді троса, натягнутого над об’єктом) і сітчасті (у вигляді сітки, натягнутої над об’єктом). За кількістю спільно діючих блискавковідводів вони по­діляються на поодинокі, подвійні і багатократні.

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний (табл. 3.25).

Промислові підприємства згідно зі СНиП 2.04.02-84 та СНиП 2.04.01-85 повинні мати зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопо­стачання.

Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів, вста­новлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні установки.

Первинні засоби гасіння пожежі:

– внутрішні пожежні крани;

– відра, кошми, лопати, пісок;

– вогнегасники.

Згідно з ДСТу 2272-93 система протипожежного захисту – це су­купність організаційно-технічних заходів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матері­альних збитків від неї.

Таблиця 25