Перший з них це предмети, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення

Існує поділ їх на декілька груп:

- За предметом посягання знаряддя розрізняються на: а) знаряддя злому; б) знаряддя вбивства; в) знаряддя підпалу тощо.

- За характером впливу знаряддя діляться на: а) знаряддя механічної дії; б) вогнепальна зброя, вибухові пристрої; вибухові речовини; в) знаряддя термічної дії; г) знаряддя, дія яких ґрунтується на використанні енергії електричного розряду, властивостей радіоактивного розладу, світлових і рентгенівських променів; д) знаряддя хімічного впливу; є) знаряддя, дія яких ґрунтується на використанні декількох процесів одночасно.

- За ступенем складності знаряддя діляться на: а) прості; б) складові; в) складні; г) машини; д) автоматичні пристрої.

- За призначенням (функціями) предмети класифікуються на: а) предмети чи речовини, спеціально приготовлені для використання під час вчинення злочину; б) зброя; в) предмети, інструменти, пристосування і речовини, які використовуються у виробничій, науковій чи іншій діяльності; г) побутові предмети; д) інші предмети і речовини.

Другу групу речових доказів складають предмети, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Термін сліди може використовуватись як в широкому смислі, так і в вузькому. В українській мові термін слід вживається в декількох значеннях: а) відбиток ноги на якій-небудь поверхні; б) подряпина, рубець, пляма і таке інше, залишені чим-небудь; знак від чогось; в) те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі тощо.

Необхідно відзначити, що нерідко матеріальні сліди неможливо відділити від поверхні предмета. В такому разі сліди виступають разом з предметами на яких вони містяться, або з частинами цих предметів. Якщо ж це не вдається, тоді виготовляються копії цих слідів. Цілком зрозуміло, що насамперед це стосується: слідів транспортних засобів, слідів злому, слідів ніг, пальців рук тощо. Для цього застосовуються різноманітні криміналістичні засоби – дактилоплівка, гіпсовий матеріал, спеціальні пасти і таке інше.

Копії цих слідів необхідно вважати похідними доказами, а їх носіїв похідними речовими доказами, оскільки первинними доказами будуть сліди (властивості) на вперше виявленому предметі, а сам предмет відповідно - первинним процесуальним джерелом доказів.

Деякі науковці до речових доказів відносять зразки, які відбираються для експертизи (ст. 245 КПК України). Інші – не визнаючи зразки речовими доказами, вважають, що вони несуть самостійну доказову інформацію і за своєю природою наближені до речових доказів. Ще частина вчених переконані, що зразки для експертизи є самостійними засобами доказування оскільки їх одержання передбачено законом як самостійна слідча дія.

Третю групу речових доказів складають предмети, які були об’єктом кримінально-протиправних дій. Під ними необхідно розуміти конкретні об’єкти матеріального світу, які були предметом кримінального правопорушення. Не слід ототожнювати об’єкт злочинних дій і об’єкт кримінального правопорушення, це різні правові інститути. Об’єкт кримінального правопорушення значно ширше поняття. Об’єкт злочинних дій це, як вказано вище, конкретні предмети на які спрямовано злочинне посягання. Сюди може бути віднесено крадене майно, автомашини, гроші, цінності, відеоапаратура, комп’ютерна техніка тощо.

Ще одним видом речових доказів є гроші, цінності. Вони за загальним правилом вказують безпосередньо на спосіб вчинення кримінального правопорушення. Їх наявність не звільняє слідчого, прокурора, слідчого судді і суд від обов’язку доказування самого факту протиправної діяльності, а також його зв’язку з подальшим придбанням цінностей.

Відмежування цінностей, які були предметом протиправного посягання від тих, які нажиті протиправним шляхом відіграє певну роль у кримінальному провадженні. Адже перші можуть бути повернуті їх власнику, а другі – підлягають звертанню в доход держави (п. 4 частини 1 ст. 81 КПК України).