![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Пестициди — це хімічні речовини, які широко використовують у сільському господарстві для захисту рослин і тварин від хвороб та шкідників. їх застосування дає можливість збільшити продуктивність культур у 2—3 рази та на третину зменшити втрати врожаю. Але в переважній більшості пестициди шкідливі для організму людини і тварин, тому їх виробництво, обіг та використання жорстко нормуються.
В залежності від різних чинників пестициди класифікують на класи, групи, підгрупи та види:
♦ за призначенням: бактерициди — для боротьби з бактеріями; фунгіциди — з грибковими хворобами; нема-тоциди- з круглими червами (нематодами); зооциди — з гризунами; гербіциди — з бур'янами; акарициди — з кліщами; дефоліанти — для видалення листя; десікан-ти — для висушування рослин та інші;
♦ за хімічним складом: хлорорганічні, фосфороор-ганічні, ртутьорганічні, сірковмісні, мідьвмісні, похідні оцтової та масляної кислот, похідні сечовини, карбамінової та тіокарбамінової кислот тощо;
♦ за стійкістю у часі: дуже стійкі — час розпаду на не-токсичні компоненти більше 2-х років, стійкі — від 6 місяців до 2-х років, помірно стійкі — від 1 до 6 місяців, нестійкі — до 1 місяця;
♦ за ступенем токсичності: високотоксичні, токсичні, середньотоксичні, малотоксичні;
♦ за фізичним станом: дуети — порошки, що не змочуються водою, порошки, концентровані емульсії, пасти, розчини;
♦ за способом дії: контактні — ті, що діють при безпосередньому зовнішньому контакті, системні — діють при потраплянні в організм шкідника;
♦ за здатністю до накопичення в організмі людини: нада-кумулятивні — мають дуже високу здатність, високо-акумулятивні, середньоакумулятивні, малоакуму-лятивні.
Забруднення сировини і харчових продуктів відбувається прямим і опосередкованим шляхом. Пряме забруднення — це потрапляння пестицидів до продукції при її безпосередній обробці цими препаратами під час вирощування, зберігання, транспортування та переробки. Опосередковане — забруднення через повітря, грунти, воду, корми, таропакувальні матеріали, шляхом міграції пестицидів тощо. Вміст пестицидів у сировині і готовій продукції (залишкова кількість) залежить від багатьох факторів: властивостей пестицидів (стійкість, розчинність, фізичний стан та ін.), властивостей сировини і продукції (форма, щільність, стан поверхні та ін.), норми витрат та кратності обробки, способу обробки і терміну після останньої обробки, кліматичних, ґрунтових та метеорологічних умов.
У світі виробляється і застосовується біля десяти тисяч препаратів пестицидів. В Україні дозволені до використання близько 300 видів препаратів. Найбільшого поширення набули хлор- та фосфороорганічні сполуки.
Хлорорганічні пестициди мають широкий спектр дії (ефективні проти багатьох хвороб і шкідників), високо- та се-редньотоксичні, стійкі. Але ці властивості в поєднанні з високою здатністю до акумуляції роблять їх дуже небезпечними для людини, тварин, птахів, корисних комах. Тому вміст більшості з них у продовольчій сировині і продуктах є недопустимим або обмежується десятими та сотими частками міліграма у кілограмі продукту. До найбільш поширених хлорорганічних пестицидів відносяться такі: альдрін, ацетохлор, алахлор, дихлоран, гексахлорбутадієн, гексахлоран, гексахлор-циклогексан (ГХЦГ), гептахлор, ДДТ та його метаболіти, дих-лор, каптан, каратан, кельтан, компазан, лінурон, лонтрел, ме-токсихлор, монурон, нітрафен, пентахлорфенолят натрія, поліхлоркамфен, поліхлорпінен, фталан, пентанохлор, трих-лорметафос, трихлораль, хлорхолінхлорид.
Отруєння хлоровмісними пестицидами супроводжується втратою апетиту, головним болем, нудотою, біллю та розладами шлунку, блювотою, підвищенням температури. При гострих отруєннях виникає запаморочення, параліч кінцівок, ушкодження печінки, нирок. При тривалому вживанні продуктів, забруднених хлорорганічними пестицидами, ушкоджуються нервова, ендокринна та серцево-судинна системи, внутрішні органи, кров.
Вживання продуктів, забруднених понад допустимі норми, не допускається. Використання таких продуктів можливо лише за рекомендаціями органів санітарного нагляду. Сировину з надлишковим вмістом необхідно попередньо обробляти і використовувати для переробки тільки на певні продукти. У зв'язку з тим, що більшість хлорорганічних пестицидів погано або зовсім не розчиняються у воді, в сировині вони переважно локалізуються на поверхні: в шкірочці, в покривних листях тощо. Тому зменшенню їх вмісту сприяє ретельне миття, видалення покривного листя, луски, шкірочки. Основними напрямами переробки такої сировини є виготовлення соків, вина, фруктових та овочевих консервів (без шкірочки), виробництво сушеної продукції, крохмалю та інших продуктів тривалого зберігання. Кількість пестицидів у харчових продуктах при зберіганні поступово знижується і тому вони через певний час (від 2-х місяців до 2-х років) стають безпечними.
Фосфороорганічні пестициди, на відміну від попередніх, є нестійкими. Під впливом факторів зовнішнього середовища (температура, сонячне опромінення, рН) вони швидко руйнуються, тому через короткий час (від 2-х діб до 2-х місяців) сировина і продукти стають безпечними. До того ж цей клас пестицидів має помірну або малу здатність до акумулювання в організмі. Завдяки цим особливостям, а також через те, що за ступенем токсичності вони переважно є високо- та середньо токсичними, фосфороорганічні пестициди набули дуже широкого використання у сільському господарстві.
Серед найбільш вживаних є наступні: амідофос, аміфос, афос, дифос, байтекс, бромфос, гардона, гетерофос, гліфосат, дихлофос, ізофос, карбофос, йодофенфос, кумафос, метафос, метилмеркаптофос, сайфос, фосфамід, фталофос, хостаквік, ціанофос, циклофос, етримфос, етафос та інші. До речі, майже всі пестициди мають багато фірмових (марочних) назв, а тому одна й та ж хімічна речовина використовується в різних країнах під різними назвами (марками).
Отруєння фосфороорганічними пестицидами зустрічаються рідко. Вони можливі лише при порушенні норм і термінів обробки. їх токсична дія проявляється головним чином у порушенні функцій центральної нервової, серцево-судинної та ендокринно-ферментної систем організму, у виникненні деяких захворювань крові. Забруднену понад допустимі норми сировину і продукти вживати у свіжому вигляді не можна. їх піддають обов'язковій переробці або витримують певний час, достатній для зниження вмісту пестициду до безпечних рівнів.
Оскільки фосфороорганічні пестициди є нестійкими до термічної обробки, основними методами переробки забрудненої сировини є виготовлення фруктових та овочевих консервів, сушеної продукції, м'ясних, рибних, молочних консервів, ковбасних та інших виробів. При неможливості такої переробки сировину ретельно миють, у деяких випадках теплою водою або кислими та лужними розчинами, видаляють шкірку, залишки ботви, качани, коріння тощо. Якщо очищення неможливе або не дає позитивних результатів, сировину використовують на корми та в технічних цілях.
Сировину, забруднену фосфороорганічними сполуками, не рекомендується переробляти квашенням, маринуванням, солінням тому, що в кислому середовищі їх стійкість зростає.
Мідь-, ртуть- та сірковмісні пестициди використовують значно менше, ніж перші два класи через те, що вони більш токсичні, більш стійкі та мають менший спектр дії. Але для окремих видів сировини (зерно, плоди, ягоди) вони найбільш ефективні. Для людини вони найбільш небезпечні, тому їх обіг суворо регламентується.
До мідьвмісних пестицидів відносяться мідний купорос (сульфат міді), купрозан, купронафт, хлорокис міді, купроцин. їх використовують як індивідуально, так і в суміші з іншими речовинами для обробки шюдово-ягідних насаджень, овочевих плантацій. Вони мають широкий спектр токсичної дії.
До сірковмісних пестицидів відносяться похідні сульфокислот, тіо- та дитіокарбамінових кислот. Це такі препарати, як: антіо, байтіон, метатіон, сатурн, сульфазін, тіазон, тіодан, севін, цірам, цінеб, етилентіосечовина, ефірсульфонат та інші. їх застосовують для обробки картоплі, плодів, овочів.
Найбільш небезпечні для людини ртутьорганічні пестициди. До них відносяться: гранозан, фенілмеркурбромгд, фенілмеркурацетат, метоксиетилмеркурацетат. Використовують їх переважно для обробки зернових культур.
Ознаками отруєння пестицидами цих класів є головний біль, нудота, блювота, пронос, тремтіння кінцівок, поява металевого присмаку у роті, нестійкість ходи, порушення зору та слуху. При гострих отруєннях спостерігаються запаморочення, стійке порушення нервової та серцево-судинної систем, втрата пам'яті, тяжкі ураження внутрішніх органів, насамперед печінки і нирок. При таких отруєннях непоодинокі смертельні випадки. Сировина і продукти, понад норми забруднені такими пестицидами, підлягають утилізації, переробці на технічні цілі або використанню в якості посівного матеріалу.
За діючими в Україні законодавчими та нормативними актами контроль залишкової кількості пестицидів в сировині і харчових продуктах здійснюється відомчими та державними підрозділами санітарно-епідеміологічного нагляду та виробничого контролю. Продовольча сировина, що надходить на переробні підприємства, повинна мати санітарно-гігієнічний сертифікат. У ньому вказують види застосованих пестицидів, концентрацію і норму витрат, спосіб і дату останньої обробки. Ця інформація дає можливість прискорити приймання і контроль безпечності сировини.
Органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду та виробничі лабораторії зобов'язані здійснювати періодичну перевірку сировини і готової продукції на вміст пестицидів. Вид контролю, його періодичність, порядок відбору проб, їх аналіз та допустимі рівні вмісту встановлюються окремо для різних видів сировини (продуктів) та забруднювачів. Для гарантування безпечності сировини і продукції необхідно суворо дотримуватися вимог діючого законодавства та нормативних документів.
Вибір методів виявлення і визначення залишкової кількості пестицидів залежить від хімічної природи цих речовин. Вони розробляються, як правило, для однорідних за складом груп пестицидів: хлорорганічні, фосфороорганічні, металовмісні, карба-матні тощо. В зв'язку з незначними рівнями вмісту перед визначенням здійснюються концентрування та очищення екстрактів пестицидів від супутніх заважаючих аналізу речовин (жирів, барвників і т.ін.). Отримані концентровані екстракти в подальшому аналізують методами хроматографії (газова, газово-рідинна, тонкошарова, паперова), колориметрії, спектрофотометрії, полярографії та іншими. Аналіз більшості видів пестицидів довготривалий, трудомісткий, складний. Він потребує високочутливого лабораторного устаткування, дорогих реагентів, матеріалів, висококваліфікованого персоналу аналітиків, а тому проводиться, на жаль, доволі рідко.
Нітрати та нітрити — це солі азотної та азотистої кислот, які потрапляють у продовольчу рослинну сировину і продукти через надмірне або незбалансоване внесення азотних добрив, через екологічне забруднення викидами промислових підприємств. У м'ясні продукти (м'ясокопченості та ковбасні вироби) нітрити додають в якості стабілізаторів кольору. їх кількість суворо нормується.
Нітрати — малотоксичні речовини. Тільки при значному перевищенні допустимих рівнів вони порушують діяльність центральної нервової, серцево-судинної та ендокринної систем, заважають засвоєнню вітаміну А (ретинолу). Але при надмірних кількостях вони в організмі людини перетворюються в дуже токсичні нітрити. Цей процес каталізується ферментами денітрифікуючих бактерій. Токсична дія нітритів полягає в тому, що вони перетворюють гемоглобін крові в метгемоглобін, який втрачає здатність переносити кисень. Тому при отруєннях нітритами виявляються ознаки задухи. Особливо чутливі до отруєнь нітратами і нітритами діти. Крім того, нітрити легко вступають у взаємодію з амінокислотами і вторинними амінами з утворенням нітрозоамінів, які мають чітко виражену канцерогенну і тератогенну дію.
Рівень накопичення нітратів в рослинній сировині залежить від багатьох факторів: виду і сорту рослини, кількості та способу внесення азотних добрив, типу грунтів, температурно-вологового режиму, освітленості рослин, дотримання агро-технології вирощування тощо. Локалізація нітратів в окремих частинах рослин нерівномірна. Як правило, більша частина нітратів міститься у провідній системі (стебла, кочериги, черешки листя, серцевина) та в покривних частинах (шкірка, покривні листя).
Під час зберігання більшості видів сировини вміст нітратів в них зменшується, але в окремих видах він лишається незмінним (цибуля ріпчаста, редиска) або навіть збільшується (зелень, морква). На динаміку нітратів при зберіганні впливають температура, вологість, освітлення, вентиляція, санітарний стан приміщень і тари. При травмуванні сировини, підвищенні активності дихання та ступеня забруднення, різких коливаннях температури і вологості прискорюється перетворення нітратів у нітрити, зростає небезпечність сировини.
У процесі технологічної обробки (миття, бланшування, відварювання, обжарювання, стерилізація тощо) вміст нітратів зменшується за рахунок їх екстрагування та перетворення. Ефективним в цьому сенсі методом переробки є квашення, маринування та соління овочевої сировини. Але, як і у випадку термічної обробки, зменшення вмісту нітратів відбувається переважно за рахунок їх екстрагування. Тому відвари, екстракти, маринади, розсоли не можна використовувати на харчові цілі. Темп зниження вмісту нітратів і нітритів під час технологічної обробки залежить від режимів, тривалості обробки і виду сировини.
Забруднені нітратами сировина і харчові продукти до використання за призначенням не допускаються. В кожному випадку рішення про можливість їх використання приймається органами санітарно-епідеміологічного контролю. Як правило, при перевищенні більше ніж у 2 рази максимально допустимих рівнів (МДР) сировина і продукти або утилізуються, або використовуються на кормові та технічні цілі. У зв'язку з поступовим зростанням ступеня забруднення рослинної сировини нітратами та суттєвим загостренням проблеми "дефіциту сировини" санітарні служби дозоляють використовувати на харчові цілі помірно забруднену сировину (не більяіе 2-кратного перевищення МДР). Вона може бути використана в кількості до 20% для змішування з незабрудненою сировиною. Таке "розбавлення" дозволяє отримати безпечні харчові продукти і раціонально використовувати обмежені ресурси сировини.
Контроль за дотриманням встановлених харчовим законодавством вимог до вмісту в сировині і харчових продуктах нітратів і нітритів покладено на органи Держспоживстандарту і санепідемслужби Міністерства охорони здоров'я України. Контролю підлягає вся плодоовочева продукція, на яку встановлені МДР вмісту нітратів. Відбір дослідних зразків та їх аналіз на вміст нітратів, як і у випадку інших токсичних забруднювачів, проводять обласні, зональні, районні лабораторії, токсикологічні пости, проектно-пошукові станції хімізації, а також відповідні лабораторії заготівельних, торговельних та переробних підприємств Укоопспілки.
На заготівельних і переробних підприємствах прийомка сільськогосподарської сировини повинна здійснюватися лише при наявності сертифікатів, у яких вказуються норми витрат азотних добрив, застосованих при вирощуванні даної партії сировини, кількість підживлень та дату останньої, рівень вмісту нітратів. Заводські лабораторії проводять моніторинг вмісту нітратів шляхом вибіркового вхідного контролю сировини.
Для аналізу вмісту нітратів найчастіше використовують метод фотоколориметри. Він є достатньо точним, надійним і простим. Для орієнтовного визначення вмісту нітратів проводять потенціометричний аналіз за допомогою іонселективних електродів. Але похибка цього методу може сягати 20—25%, тому він поки що використовується обмежено. Найбільш точними і надійними є хроматографічні методи.
Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 2998 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!