Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Мы поможем в написании вашей работы!  
 

Пестициди, нітрати та нітрити



Пестициди — це хімічні речовини, які широко використо­вують у сільському господарстві для захисту рослин і тварин від хвороб та шкідників. їх застосування дає можливість збільшити продуктивність культур у 2—3 рази та на третину зменшити втрати врожаю. Але в переважній більшості пести­циди шкідливі для організму людини і тварин, тому їх вироб­ництво, обіг та використання жорстко нормуються.

В залежності від різних чинників пестициди класифіку­ють на класи, групи, підгрупи та види:

♦ за призначенням: бактерициди — для боротьби з бак­теріями; фунгіциди — з грибковими хворобами; нема-тоциди- з круглими червами (нематодами); зооциди — з гризунами; гербіциди — з бур'янами; акарициди — з кліщами; дефоліанти — для видалення листя; десікан-ти — для висушування рослин та інші;

♦ за хімічним складом: хлорорганічні, фосфороор-ганічні, ртутьорганічні, сірковмісні, мідьвмісні, похідні оцтової та масляної кислот, похідні сечови­ни, карбамінової та тіокарбамінової кислот тощо;

♦ за стійкістю у часі: дуже стійкі — час розпаду на не-токсичні компоненти більше 2-х років, стійкі — від 6 місяців до 2-х років, помірно стійкі — від 1 до 6 місяців, нестійкі — до 1 місяця;

♦ за ступенем токсичності: високотоксичні, токсичні, середньотоксичні, малотоксичні;

♦ за фізичним станом: дуети — порошки, що не змочу­ються водою, порошки, концентровані емульсії, пас­ти, розчини;

♦ за способом дії: контактні — ті, що діють при безпосе­редньому зовнішньому контакті, системні — діють при потраплянні в організм шкідника;

♦ за здатністю до накопичення в організмі людини: нада-кумулятивні — мають дуже високу здатність, високо-акумулятивні, середньоакумулятивні, малоакуму-лятивні.

Забруднення сировини і харчових продуктів відбувається прямим і опосередкованим шляхом. Пряме забруднення — це потрапляння пестицидів до продукції при її безпосередній об­робці цими препаратами під час вирощування, зберігання, транспортування та переробки. Опосередковане — забруднення через повітря, грунти, воду, корми, таропакувальні матеріали, шляхом міграції пестицидів тощо. Вміст пестицидів у сировині і готовій продукції (залишкова кількість) залежить від багатьох факторів: властивостей пестицидів (стійкість, розчинність, фізичний стан та ін.), властивостей сировини і продукції (фор­ма, щільність, стан поверхні та ін.), норми витрат та кратності обробки, способу обробки і терміну після останньої обробки, кліматичних, ґрунтових та метеорологічних умов.

У світі виробляється і застосовується біля десяти тисяч препаратів пестицидів. В Україні дозволені до використання близько 300 видів препаратів. Найбільшого поширення набу­ли хлор- та фосфороорганічні сполуки.

Хлорорганічні пестициди мають широкий спектр дії (ефективні проти багатьох хвороб і шкідників), високо- та се-редньотоксичні, стійкі. Але ці властивості в поєднанні з висо­кою здатністю до акумуляції роблять їх дуже небезпечними для людини, тварин, птахів, корисних комах. Тому вміст більшості з них у продовольчій сировині і продуктах є недопу­стимим або обмежується десятими та сотими частками міліграма у кілограмі продукту. До найбільш поширених хло­рорганічних пестицидів відносяться такі: альдрін, ацетохлор, алахлор, дихлоран, гексахлорбутадієн, гексахлоран, гексахлор-циклогексан (ГХЦГ), гептахлор, ДДТ та його метаболіти, дих-лор, каптан, каратан, кельтан, компазан, лінурон, лонтрел, ме-токсихлор, монурон, нітрафен, пентахлорфенолят натрія, поліхлоркамфен, поліхлорпінен, фталан, пентанохлор, трих-лорметафос, трихлораль, хлорхолінхлорид.

Отруєння хлоровмісними пестицидами супроводжується втратою апетиту, головним болем, нудотою, біллю та розлада­ми шлунку, блювотою, підвищенням температури. При гос­трих отруєннях виникає запаморочення, параліч кінцівок, уш­кодження печінки, нирок. При тривалому вживанні продуктів, забруднених хлорорганічними пестицидами, ушкоджуються нервова, ендокринна та серцево-судинна системи, внутрішні органи, кров.

Вживання продуктів, забруднених понад допустимі нор­ми, не допускається. Використання таких продуктів можливо лише за рекомендаціями органів санітарного нагляду. Сирови­ну з надлишковим вмістом необхідно попередньо обробляти і використовувати для переробки тільки на певні продукти. У зв'язку з тим, що більшість хлорорганічних пестицидів погано або зовсім не розчиняються у воді, в сировині вони переважно локалізуються на поверхні: в шкірочці, в покривних листях то­що. Тому зменшенню їх вмісту сприяє ретельне миття, вида­лення покривного листя, луски, шкірочки. Основними напря­мами переробки такої сировини є виготовлення соків, вина, фруктових та овочевих консервів (без шкірочки), вироб­ництво сушеної продукції, крохмалю та інших продуктів три­валого зберігання. Кількість пестицидів у харчових продуктах при зберіганні поступово знижується і тому вони через певний час (від 2-х місяців до 2-х років) стають безпечними.

Фосфороорганічні пестициди, на відміну від попередніх, є нестійкими. Під впливом факторів зовнішнього середовища (температура, сонячне опромінення, рН) вони швидко руйну­ються, тому через короткий час (від 2-х діб до 2-х місяців) си­ровина і продукти стають безпечними. До того ж цей клас пе­стицидів має помірну або малу здатність до акумулювання в організмі. Завдяки цим особливостям, а також через те, що за ступенем токсичності вони переважно є високо- та середньо токсичними, фосфороорганічні пестициди набули дуже широ­кого використання у сільському господарстві.

Серед найбільш вживаних є наступні: амідофос, аміфос, афос, дифос, байтекс, бромфос, гардона, гетерофос, гліфосат, дихлофос, ізофос, карбофос, йодофенфос, кумафос, метафос, метилмеркаптофос, сайфос, фосфамід, фталофос, хостаквік, ціанофос, циклофос, етримфос, етафос та інші. До речі, майже всі пестициди мають багато фірмових (марочних) назв, а тому одна й та ж хімічна речовина використовується в різних країнах під різними назвами (марками).

Отруєння фосфороорганічними пестицидами зустрічають­ся рідко. Вони можливі лише при порушенні норм і термінів обробки. їх токсична дія проявляється головним чином у пору­шенні функцій центральної нервової, серцево-судинної та ендо­кринно-ферментної систем організму, у виникненні деяких за­хворювань крові. Забруднену понад допустимі норми сировину і продукти вживати у свіжому вигляді не можна. їх піддають обов'язковій переробці або витримують певний час, достатній для зниження вмісту пестициду до безпечних рівнів.

Оскільки фосфороорганічні пестициди є нестійкими до термічної обробки, основними методами переробки забрудне­ної сировини є виготовлення фруктових та овочевих кон­сервів, сушеної продукції, м'ясних, рибних, молочних кон­сервів, ковбасних та інших виробів. При неможливості такої переробки сировину ретельно миють, у деяких випадках теп­лою водою або кислими та лужними розчинами, видаляють шкірку, залишки ботви, качани, коріння тощо. Якщо очищен­ня неможливе або не дає позитивних результатів, сировину використовують на корми та в технічних цілях.

Сировину, забруднену фосфороорганічними сполуками, не рекомендується переробляти квашенням, маринуванням, солінням тому, що в кислому середовищі їх стійкість зростає.

Мідь-, ртуть- та сірковмісні пестициди використову­ють значно менше, ніж перші два класи через те, що вони більш токсичні, більш стійкі та мають менший спектр дії. Але для окремих видів сировини (зерно, плоди, ягоди) вони найбільш ефективні. Для людини вони найбільш небезпечні, тому їх обіг суворо регламентується.

До мідьвмісних пестицидів відносяться мідний купорос (сульфат міді), купрозан, купронафт, хлорокис міді, купроцин. їх використовують як індивідуально, так і в суміші з іншими речовинами для обробки шюдово-ягідних насаджень, овоче­вих плантацій. Вони мають широкий спектр токсичної дії.

До сірковмісних пестицидів відносяться похідні сульфо­кислот, тіо- та дитіокарбамінових кислот. Це такі препарати, як: антіо, байтіон, метатіон, сатурн, сульфазін, тіазон, тіодан, севін, цірам, цінеб, етилентіосечовина, ефірсульфонат та інші. їх застосовують для обробки картоплі, плодів, овочів.

Найбільш небезпечні для людини ртутьорганічні пести­циди. До них відносяться: гранозан, фенілмеркурбромгд, фенілмеркурацетат, метоксиетилмеркурацетат. Використо­вують їх переважно для обробки зернових культур.

Ознаками отруєння пестицидами цих класів є головний біль, нудота, блювота, пронос, тремтіння кінцівок, поява мета­левого присмаку у роті, нестійкість ходи, порушення зору та слуху. При гострих отруєннях спостерігаються запаморочен­ня, стійке порушення нервової та серцево-судинної систем, втрата пам'яті, тяжкі ураження внутрішніх органів, насампе­ред печінки і нирок. При таких отруєннях непоодинокі смер­тельні випадки. Сировина і продукти, понад норми забруднені такими пестицидами, підлягають утилізації, переробці на технічні цілі або використанню в якості посівного матеріалу.

За діючими в Україні законодавчими та нормативними ак­тами контроль залишкової кількості пестицидів в сировині і харчових продуктах здійснюється відомчими та державними підрозділами санітарно-епідеміологічного нагляду та вироб­ничого контролю. Продовольча сировина, що надходить на пе­реробні підприємства, повинна мати санітарно-гігієнічний сертифікат. У ньому вказують види застосованих пестицидів, концентрацію і норму витрат, спосіб і дату останньої обробки. Ця інформація дає можливість прискорити приймання і кон­троль безпечності сировини.

Органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду та виробничі лабораторії зобов'язані здійснювати періодичну пе­ревірку сировини і готової продукції на вміст пестицидів. Вид контролю, його періодичність, порядок відбору проб, їх аналіз та допустимі рівні вмісту встановлюються окремо для різних видів сировини (продуктів) та забруднювачів. Для гарантування без­печності сировини і продукції необхідно суворо дотримуватися вимог діючого законодавства та нормативних документів.

Вибір методів виявлення і визначення залишкової кількості пестицидів залежить від хімічної природи цих речовин. Вони розробляються, як правило, для однорідних за складом груп пе­стицидів: хлорорганічні, фосфороорганічні, металовмісні, карба-матні тощо. В зв'язку з незначними рівнями вмісту перед визна­ченням здійснюються концентрування та очищення екстрактів пестицидів від супутніх заважаючих аналізу речовин (жирів, барвників і т.ін.). Отримані концентровані екстракти в подаль­шому аналізують методами хроматографії (газова, газово-рідин­на, тонкошарова, паперова), колориметрії, спектрофотометрії, полярографії та іншими. Аналіз більшості видів пестицидів дов­готривалий, трудомісткий, складний. Він потребує високочут­ливого лабораторного устаткування, дорогих реагентів, ма­теріалів, висококваліфікованого персоналу аналітиків, а тому проводиться, на жаль, доволі рідко.

Нітрати та нітрити — це солі азотної та азотистої кис­лот, які потрапляють у продовольчу рослинну сировину і про­дукти через надмірне або незбалансоване внесення азотних добрив, через екологічне забруднення викидами промислових підприємств. У м'ясні продукти (м'ясокопченості та ковбасні вироби) нітрити додають в якості стабілізаторів кольору. їх кількість суворо нормується.

Нітрати — малотоксичні речовини. Тільки при значному перевищенні допустимих рівнів вони порушують діяльність центральної нервової, серцево-судинної та ендокринної сис­тем, заважають засвоєнню вітаміну А (ретинолу). Але при надмірних кількостях вони в організмі людини перетворюють­ся в дуже токсичні нітрити. Цей процес каталізується фермен­тами денітрифікуючих бактерій. Токсична дія нітритів поля­гає в тому, що вони перетворюють гемоглобін крові в метге­моглобін, який втрачає здатність переносити кисень. Тому при отруєннях нітритами виявляються ознаки задухи. Особливо чутливі до отруєнь нітратами і нітритами діти. Крім того, нітрити легко вступають у взаємодію з амінокислотами і вторинними амінами з утворенням нітрозоамінів, які мають чітко виражену канцерогенну і тератогенну дію.

Рівень накопичення нітратів в рослинній сировині зале­жить від багатьох факторів: виду і сорту рослини, кількості та способу внесення азотних добрив, типу грунтів, температурно-вологового режиму, освітленості рослин, дотримання агро-технології вирощування тощо. Локалізація нітратів в окремих частинах рослин нерівномірна. Як правило, більша частина нітратів міститься у провідній системі (стебла, кочериги, че­решки листя, серцевина) та в покривних частинах (шкірка, по­кривні листя).

Під час зберігання більшості видів сировини вміст нітратів в них зменшується, але в окремих видах він ли­шається незмінним (цибуля ріпчаста, редиска) або навіть збільшується (зелень, морква). На динаміку нітратів при зберіганні впливають температура, вологість, освітлення, вен­тиляція, санітарний стан приміщень і тари. При травмуванні сировини, підвищенні активності дихання та ступеня забруд­нення, різких коливаннях температури і вологості приско­рюється перетворення нітратів у нітрити, зростає небез­печність сировини.

У процесі технологічної обробки (миття, бланшування, відварювання, обжарювання, стерилізація тощо) вміст нітратів зменшується за рахунок їх екстрагування та перетво­рення. Ефективним в цьому сенсі методом переробки є ква­шення, маринування та соління овочевої сировини. Але, як і у випадку термічної обробки, зменшення вмісту нітратів відбу­вається переважно за рахунок їх екстрагування. Тому відвари, екстракти, маринади, розсоли не можна використовувати на харчові цілі. Темп зниження вмісту нітратів і нітритів під час технологічної обробки залежить від режимів, тривалості об­робки і виду сировини.

Забруднені нітратами сировина і харчові продукти до ви­користання за призначенням не допускаються. В кожному випадку рішення про можливість їх використання приймається органами санітарно-епідеміологічного контролю. Як правило, при перевищенні більше ніж у 2 рази максимально допустимих рівнів (МДР) сировина і продукти або утилізуються, або вико­ристовуються на кормові та технічні цілі. У зв'язку з поступо­вим зростанням ступеня забруднення рослинної сировини нітратами та суттєвим загостренням проблеми "дефіциту си­ровини" санітарні служби дозоляють використовувати на хар­чові цілі помірно забруднену сировину (не більяіе 2-кратного перевищення МДР). Вона може бути використана в кількості до 20% для змішування з незабрудненою сировиною. Таке "розбавлення" дозволяє отримати безпечні харчові продукти і раціонально використовувати обмежені ресурси сировини.

Контроль за дотриманням встановлених харчовим законо­давством вимог до вмісту в сировині і харчових продуктах нітратів і нітритів покладено на органи Держспоживстандарту і санепідемслужби Міністерства охорони здоров'я України. Контролю підлягає вся плодоовочева продукція, на яку вста­новлені МДР вмісту нітратів. Відбір дослідних зразків та їх аналіз на вміст нітратів, як і у випадку інших токсичних за­бруднювачів, проводять обласні, зональні, районні лабора­торії, токсикологічні пости, проектно-пошукові станції хімізації, а також відповідні лабораторії заготівельних, торго­вельних та переробних підприємств Укоопспілки.

На заготівельних і переробних підприємствах прийомка сільськогосподарської сировини повинна здійснюватися лише при наявності сертифікатів, у яких вказуються норми витрат азотних добрив, застосованих при вирощуванні даної партії си­ровини, кількість підживлень та дату останньої, рівень вмісту нітратів. Заводські лабораторії проводять моніторинг вмісту нітратів шляхом вибіркового вхідного контролю сировини.

Для аналізу вмісту нітратів найчастіше використовують метод фотоколориметри. Він є достатньо точним, надійним і простим. Для орієнтовного визначення вмісту нітратів проводять потенціометричний аналіз за допомогою іонселективних електродів. Але похибка цього методу може сягати 20—25%, тому він поки що використовується обмежено. Найбільш точ­ними і надійними є хроматографічні методи.





Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 2998 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.007 с)...