Лекція 9

ОХОРОНА РОСЛИННОГО І ТВАРИННОГО СВІТУ.

ЗАПОВІДНА СПРАВА

План

1. Охорона рослинного й тваринного світу.

2. Заповідна справа.

1. Охорона рослинного й тваринного світу.

Рослинний світ, або флора, дуже чутливо реагує на зміни екологічних факторів і є чітким показником обсягу антропогенного впливу на природу.

Рослини – найбільш беззахисні перед діяльністю людини, й з урахуванням сучасного стану біосфери їх охорона стала нині важливим комплексним міжнародним завданням.

У 1948 р. при ООН було створено спеціальну постійну Комісію з охорони зникаючих видів рослин і тварин, а згодом – Міжнародну Червону книгу, куди заносяться всі рослини та тварини, яким загрожує вимирання.

У 1982 р. За­кон про Червону книгу прийнято і в Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони і збереження, оскільки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську діяльність.

Природні умови України сприяли розвитку дуже багатої та різноманітної флори. Тут зростає близько 5 тис видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної та заносної флори. Найбагатшою є флора Карпат та Криму (близько 2 тис. видів).

200 років тому життєдайні ліси вкривали більше половини всієї площі України, сьогодні — лише 14 %. Незважаючи на вели­чезне екологічне значення лісу й прийняття постанов і законів щодо його охорони, в Поліссі та Карпатах ліси, як і раніше, знищуються, а відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно й недостатньо.

Слід зазначити, що останнім часом ліси через перевантаження відпочиваючими, з їх дикунським ставленням до природи, винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев, спричинені людьми пожежі втра­чають свої оздоровчі та рекреаційні властивості.

Ліс не витримує напливу людей у густонаселених районах, страждає, хворіє й гине від промислових забруднень, внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.

За даними ООН, щорічно на планеті вирубується понад 3 млрд м³ лісу, й ця цифра до 2000 р. зростає в 1,5 раза. Особливо тривожить доля Амазонських і Сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери Землі.

Основними заходами захисту лісів є такі:

ü раціональне (з ура­хуванням екологічної ситуації) обмежене їх вирубування;

ü ви­саджування нового лісу на місці вирубаного;

ü повна переробка деревини й супутньої сировини з метою збільшення виходу про­дукції з одиниці площі;

ü раціональне збереження ягідних, кормо­вих, лікарських, технічних рослин;

ü проведення селекції та насін­нєвих дослідів для створення видів лісової флори, продуктивні­ших і стійкіших до хвороб і забруднень середовища;

ü створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповід­них лісових і лісопаркових зон і масивів;

ü боротьба з кислотними дощами;

ü підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідо­мого ставлення населення, особливо молоді, до лісу.

Іншим важливим компонентом природи України є степи. В на­шій державі вони майже на 100 % розорані (крім заповідників).

Охорона тваринного світу. З моменту зародження життя зникнення видів тваринного світу було і залишається незаперечним фактом.

З півмільярда видів до теперішнього часу залишилося кілька мільйонів. Якщо в минулому процес зникнення відбувався в результаті природних причин, то сьогодні основний його рушійною силою є діяльність людини.

Під міжнародною охороною знаходяться кити, тюлені, моржі, білі ведмеді, дельфіни і багато інших видів тваринного світу.

За даними Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП), кількість видів хребетних, що знаходяться під загрозою повного зникнення, склало: в Африці – 723 види, Азії і Океанії – 1469, Європі – 260, Латинській Америці і Карибському басейні – 873, Північній Америці – 269, Західної Азії – 71, полярних регіонах – 141.

Міжнародні договори з охорони тваринного світу можна об'єднати у дві групи: договори, спрямовані на охорону флори і фауни в цілому, і договори, які охороняють одну популяцію (вид, сімейство і т. д.).

Ефективним засобом охорони тварин є охорона середовища їх проживання. У зв'язку з цим держави уклали ряд регіональних договорів. Наприклад, 19 вересня 1979 європейськими країнами підписано Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Кожна сторона приймає відповідні і необхідні законодавчі та адміністративні заходи для забезпечення спеціальної охорони видів дикої фауни.

2. Заповідна справа.

Біологічним різноманіттям називаються всі види рослин та тварин, які населяють певну екосистему. В свою чергу, екосистема є сукупністю живих організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій) і умов, в яких вони існують (ландшафтних, кліматичних тощо).

Високий рівень біорізноманіття – одна з основних ознак стабільності екосистеми. Кожен вид в ній має свій “фах”: споживає та виробляє певні ресурси, взаємодіє з іншими організмами, й зникнення хоча б одного з “фахівців” викликає руйнування цих взаємозв'язків. Екосистема може компенсувати такі втрати, заміщаючи одні види іншими, але до певної міри. Крім того, це потребує часу. Якщо ж види зникають занадто швидко, екосистема починає руйнуватися.

Зараз подібні процеси відбуваються, переважно, внаслідок активної діяльності людини. Постійно зростає негативний вплив на середовище існування диких видів, а також неконтрольоване чи нелегальне вилучення їх з природи. Особливо страждають ті, що мають промислову цінність – використовуються для виготовлення продуктів харчування, ліків, парфумерії, товарів широкого вжитку, та рідкісні – через привабливість для численних колекціонерів-аматорів.

Будь-яка зміна навколишнього середовища, спричинена людською діяльністю, в результаті негативно позначається на економіці, соціальному житті і здоров'ї самих людей. Так, вирубка карпатських лісів призвела до катастрофічних повеней, побудова каскаду водосховищ на Дніпрі – до зникнення багатьох цінних промислових видів риб, перевипас худоби в степових регіонах - до опустелювання, меліорація – до засолення ґрунтів і зміни гідрологічного режиму рік, глобальне забруднення атмосфери – до парникового ефекту, кислотних дощів тощо.

Нераціональна господарська діяльність унеможливлює відтворення й взагалі існування багатьох представників флори й фауни. Тому необхідність законодавчої, науково обґрунтованої регуляції такої діяльності й охорони всіх видів живих організмів, які ще існують на планеті, очевидна.

Зараз існує декілька типів природних резерватів, найбільш розповсюдженими є заповідники, національні парки й заказники.

Заповідники, роль яких – збереження екосистем, бувають природні, де господарська діяльність і використання природних ресурсів цілком заборонені, і біосферні.

Останні складаються з ядра (заповідна територія), буферної зони (охороняє ядро від антропогенних впливів), зони відновлення екосистем з регламентованою господарською діяльністю й зони господарського використання.

Всього в світі нараховується понад 10 тис. різних заповідників.

Національні парки мають зазвичай велику площу й зони, подібні до зон біосферного заповідника. Тут заборонено багато видів господарської діяльності. Але, на відміну від заповідників, уся чи значна частина території відкрита для регулярного відвідування – рекреації.

У заказниках охороняються окремі види тварин, рослин і частина природно-територіального комплексу в певні сезони чи цілорічно. Господарська діяльність тут дозволена настільки, наскільки не завдає шкоди об’єктам, що охороняються.

Поступово стало зрозуміло, що охорона окремих видів в окремих країнах – малоефективна, необхідно оберігати екосистему в цілому. З'явилися міжнародні законодавчі акти – природоохоронні конвенції, норми на використання природних ресурсів, квоти на забруднення навколишнього середовища. Однією з глобальних ідей останніх років у галузі стала пропозиція об'єднати різноманітні природні резервати в екологічну мережу за допомогою природних коридорів.

В Україні діє ціла низка природоохоронних законодавчих актів та міжнародних конвенцій. Але природно-заповідний фонд України становить близько 5,5 % території, що майже в три рази менше, ніж в більшості країн Європи. Тому діяльність багатьох екологічних організацій направлена на збереження та створення природно-заповідних територій.

Охорону екосистем, включаючи всі їхні живі компоненти, покликані здійснювати так звані охоронні території.

За даними Дж. Рауні, на 1992 рік у світі під охороною різного виду знаходиться приблизно 5% площі суходолу. У ХХ ст. передбачається довести цю величину до 10–12%, тобто подвоїти. Це не просте завдання, оскільки вирішення потребує вилучення з використання частини земель сільськогосподарського та лісового фонду. Чітка класифікація категорій охоронних природних об‘єктів відсутня.

Так у Канаді під національним парком розуміють територію, що достатньо велика для підтримання цілих екосистем, там заборонений рух будь-яких видів транспорту і зони повністю закриті для відвідувачів. А у Великобританії національний парк визначають як ландшафт, що охороняється і виділяється своєю красою та стає охороні об‘єкти природи або історичні архітектурні пам‘ятки; він вільний для відвідування населенням і частково використовується для сільськогосподарських потреб.

Розподіл за категоріями охорони природних об‘єктів та територій розроблений у Законі України про природньо-заповідний фонд. Ці об‘єкти підрозділяються на природні біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, заповідні урочища, пам‘ятки природи та ін.

Природний заповідник – це територія, яка виділяється для охорони в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони, природних комплексів з усіма її компонентами.

Статус природного заповідника передбачає повну заборону на його території господарської діяльності. У світі є понад 2 тисячі природних заповідників.

Біосферний заповідник – це територія міжнародного значення, що виділяється для збереження в природному стані біосфери, проведення фонового моніторингу та вивчення навколишнього природного середовища.

Господарська діяльність у біосферних заповідниках не дозволяється. За станом на 1990 рік у 76 країнах світу було близько 300 біосферних заповідників. Площа кожного з них коливається від 300 га до 2 млн га.

Національні природні парки – створюються природоохоронною, рекреаційною, культурно-просвітницькою та науково-дослідницькою метою для охорони та вивчення природних комплексів, особливого значення в місцях, які мають природно-оздоровчу культуру або естетичну цінність. У них виключена господарська діяльність.

Національний парк – це завжди велика територія, на якій охороняються ландшафтні компоненти.

У природних національних парках поєднуються охорона природи з задачами відпочинку людей та їхнього екологічного виховання. Для цього в них створюються системи спеціальних доріг та стежок. До початку ХХ ст. в шести країнах світу вже було 19 національних парків загальною площею 4,6 млн. га.

Регіональні ландшафтні парки створюються з природоохоронною та рекреаційною системою в місцях з унікальним або типовим ландшафтом. При їхній організації господарська діяльність в межах їхніх кордонів не припиняється. Їхнє завдання – зберегти ландшафт як комплекс екосистеми. У світі нараховується зараз близько 300 ландшафтних парків.

Заказник – це природна територія або акваторія, що виділена для збереження окремого природного комплексу. У них дозволяється господарська діяльність, що не завдає коди об‘єкту, який охороняється.

Заказники служать для охорони та відновлення чисельності окремих видів рослин або тварин. Залежно від об‘єкту охорони заказники підрозділяють на ландшафтні, геологічні, гідрологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні.

Пам‘ятник природи – це окремі унікальні природні ділянки, які мають особливе наукове, естетичне або пізнавальне значення. Пам‘ятниками природи можуть бути об‘єкти живої або неживої природи, окремі водойми, скелі, печери, дерева і т.п.

Заповідні урочища – це ділянки лісу, болота, луків, степу та іншої рослинності, які мають наукове або естетичне значення та охороняються для збереження їхнього природного стану.

Ботанічні сади служать для охорони та вивчення в спеціально створених умовах деревно-чагарникової рослинності з метою використання їхньої композиції для науковогоспоарського та естетичного використання.

Зоологічний парк – це місце, де утримуються рідкісні, іноземні та місцеві види фауни з метою охорони їхнього екофонду та для організації науковї та просвітницької діяльності.

Пам‘ятки садово-паркового мистецтва являють собою ділянки, що мають природну, естетичну або історичну цінність. В Україні прикладами пам‘ятників садово-паркового мистецтва є “Софіївка” в м. Умань та “Олександрія” в м. Біла Церква.

На планеті зараз нараховується близько 20 тис. різноманітних охоронних природних територій у тому числі 1200 великих заповідних територій. Одним із найбільших у світі є національний парк Еташе (Намібія, Африка) та багато малих заповідних територій.

Охорона навколишнього середовища являє собою форму відносин між суспільством і природою. Вона здійснюється різними засобами: економічними, правовими, науково-технічними, санітарно-гігієнічними, біологічними та іншими.

В загальному випадку проблема охорони навколишнього середовища зводиться до вирішення двох завдань:

♦ організації раціонального природокористування;

♦ забезпечення чистоти природних (екологічних) систем.

Людина порушує природні зв'язки й процеси, що приводить до деградації ґрунтів і водойм, атмосферного повітря й лісових масивів («легкі планети»). У свою чергу це заподіює великий збиток флорі й фауні, веде до зникнення багатьох видів рослинного й тваринного миру.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть, що собою являє заповідна справа в екології?

2. Наведіть приклади об’єктів охорони флори та фауни.

3. Доведіть, чому на сьогоднішній день є обов’язковим захист флори та фауни?

4. Поясніть для чого було створено Червону книгу, та яка її роль сьогодні?