I використання

Тваринний свiт є важливою частиною природних ба- гатств держави. Вiдносини в галузi охорони i використання тва- ринного свiту регулюється базовим Законом України «Про тва- ринний свiт»1, який прийнятий в новiй редакцiї у 2001 р., та iн-

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2002. — № 14. — Ст. 97.

шими нормативно-правовими актами. Тваринний свiт, як i iншi природнi об’єкти, виконує екологiчну, економiчну та iншi функ- цiї, про якi, зокрема, йдеться в преамбулi Закону («тваринний свiт … є джерелом духовного i естетичного збагачення i вихо- вання людей, об’єктом наукових дослiджень, а також важливою базою для одержання промислової i лiкарських сировини, хар- чових продуктiв та iнших матерiальних цiнностей»).

Нормативне визначення поняття тваринного свiту в законо-

давствi України вiдсутнє. Закон України «Про тваринний свiт» дає лише перелiк об’єктiв тваринного свiту (ст. 3), якi пiдпада- ють пiд правову охорону цього Закону, а саме:

— дикi тварини — хордовi, в тому числi хребетнi (ссавцi, пта- хи, плазуни, земноводнi, риби та iншi) i безхребетнi (членисто- ногi, молюски, голкошкiрi та iншi) в усьому їх видовому i попу- ляцiйному рiзноманiттi та на всiх стадiях розвитку (ембрiони, яйця, лялечки тощо), якi перебувають у станi природної волi, утримуються у напiввiльних умовах чи в неволi;

— частини диких тварин (роги, шкiра тощо);

— продукти життєдiяльностi диких тварин (мед, вiск тощо). Охоронi також пiдлягають також нори, хатки, лiгва, мураш- ники, бобровi загати та iнше житло i споруди тварин, мiсця то- кування, линяння, гнiздових колонiй птахiв, постiйних чи тим- часових скупчень тварин, нерестовищ, iншi територiї, що є се-

редовищем їх iснування та шляхами мiграцiї.

Юридично значимi ознаки тваринного свiту як природного об’єкта i об’єкта екологiчного права в теорiї екологiчного права були сформульованi в науковiй лiтературi1. Розглянемо їх з окре- мими доповненнями i уточненнями на основi аналiзу змiсту нор- мативних положень українського законодавства.

По-перше, до об’єктiв тваринного свiту не вiдносяться сiль- ськогосподарськi, свiйськi тварини. Як зазначено в ч. 2 ст. 1 За- кону України «Про тваринний свiт», вiдносини у галузi охорони, використання i вiдтворення сiльськогосподарських, свiйських тварин, а також дiяльнiсть, пов’язана з охороною i використан- ням залишкiв викопних тварин, регулюються вiдповiдним за- конодавством України. Слiд зауважити, що в Законi 1993 р. до

1 Колбасов О. С. Право собственности на животный мир -- Развитие аграр- но-правовых наук. — М., 1980. — С. 58—62.

об’єктiв тваринного свiту були вiднесенi залишки викопних тва- рин, якi виключенi з цього перелiку новим Законом, що є абсо- лютно виправдано, зважаючи на наступну ознаку, яка характе- ризує тваринний свiт як об’єкт екологiчного права.

По-друге, об’єкт тваринного свiту повинен знаходитися в живому станi. Тварина, що загинула, чи добута (вбита) люди- ною перестає бути частиною тваринного свiту, а її правовий режим не регулюється еколого-правовими нормами (зокре- ма, вона може вважатися «майном» в цивiльно-правовому ро- зумiннi).

По-третє, цi тварини повиннi бути складовою навколишньо- го природного середовища, знаходитись в станi природної волi. Допускається також можливiсть вiднесення до об’єктiв еколо- гiчного права тварин, що утримуються у заповiдних умовах чи в iнших умовах, коли їх пересування обмежене, вони пiдгодову- ються штучно, але умови максимально наближенi до природ- них (у вольєрах, загонах тощо). В таких випадках тварини все одно не є повнiстю вiдiрваними вiд довкiлля.

Однак, у новiй редакцiї Закону України «Про тваринний свiт» об’єктами тваринного свiту i вiдповiдно правової охорони даного Закону визнано i тих диких тварин, що утримуються у напiввiльних умовах чи (тим бiльше) знаходяться в неволi. Слiд зазначити, що Закон України «Про тваринний свiт» (ст. 5), пiд- тверджуючи право власностi народу України на об’єкти тва- ринного свiту, допускає можливiсть їх передачi у державну, ко- мунальну i приватну власнiсть. Зокрема, у приватнiй власнос- тi згiдно з ст. 7 Закону можуть знаходитись об’єкти тваринного свiту, вилученi iз стану природної волi, розведенi (отриманi) у напiввiльних умовах чи в неволi або набутi iншим не забороне- ним законом шляхом. За загальним правилом, власники вправi будь-як розпоряджатись об’єктами своєї власностi, але оскiль- ки цi об’єкти є особливими, перебувають пiд охороною держа- ви, то статтi 7, 8 Закону встановлюють можливiсть обмеження, припинення права власностi на об’єкти тваринного свiту, на- приклад у випадку жорстокого поводження з ними тощо. В час- тинi 6 ст. 5 передбачено, що об’єкти тваринного свiту в Украї- нi знаходяться пiд охороною держави незалежно вiд права влас- ностi на них. Тому визнання в якостi об’єкта охорони тварин, що знаходяться у неволi, з одного боку — не збiгається з теоретич-

ними ознаками тваринного свiту як природного об’єкта, а з iн- шого — дозволяє забезпечити ширшi можливостi його охорони i збереження.

По-четверте, об’єктом охорони в Українi є тiльки дикi тва- рини, що перебувають в межах її територiї або належать до при- родних багатств її континентального шельфу та виключної (мор- ської) економiчної зони. Об’єкти тваринного свiту (птахи, звi- рi) рухливi, а тому можуть перемiщатись в просторi, покидаючи чи навпаки проникаючи на територiю України. Щодо правово- го режиму приналежностi об’єктiв тваринного свiту хотiлося б звернути увагу на наступне. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 5 Закону Укра- їни «Про тваринний свiт» об’єкти тваринного свiту, якi пере- бувають у станi природної волi i знаходяться в межах територiї України, її континентального шельфу та виключної (морської) економiчної зони, є об’єктами права власностi Українського на- роду. Разом з тим вiдповiдно до ст. 4 Закону України «Про ви- ключну (морську) економiчну зону України»1 та Указу Прези- дiї Верховної Ради СРСР «Про континентальний шельф»2Укра- їна має сувереннi права щодо розвiдки, розробки i збереження природних ресурсiв (зокрема, живих). Це пiдтверджується i ви- знаними мiжнародними нормами, а тому поширення права влас- ностi Українського народу на цi об’єкти не вiдповiдає спецiаль- ному регулюванню даного виду вiдносин.

По-п’яте, до об’єктiв тваринного свiту, що пiдлягають само- стiйному правовому регулюванню i охоронi належать лише тi, що є самостiйними матерiальними об’єктами Наприклад, не є самостiйним об’єктом охорони мiкроорганiзми, якi є невiд’ємною частиною ґрунтiв. Вони не можуть бути вiдокремленнi вiд ґрун- ту, не можуть бути iндивiдуалiзованi, а вiдповiдно i не склада- ють самостiйного об’єкта регулювання законодавства про тва- ринний свiт.

За прикладом правового регулювання iнших природних об’єктiв та їх ресурсiв Закон України «Про тваринний свiт» ви- дiляє перелiк об’єктiв тваринного свiту, що вiдносяться до при- родних ресурсiв загальнодержавного значення: дикi тварини, якi перебувають у станi природної волi в межах територiї України,

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1995. — № 21. — Ст. 152.

2 Ведомости Верховного Совета СССР. — 1969. — № 34. — Ст. 308.

її континентального шельфу та виключної (морської) економiч- ної зони, iншi об’єкти тваринного свiту, на якi поширюється дiя цього Закону i якi перебувають у державнiй власностi, а також об’єкти тваринного свiту, що у встановленому законодавством порядку набутi у комунальну або приватну власнiсть i визнанi об’єктами загальнодержавного значення. Однак, на вiдмiну вiд iнших поресурсових кодексiв, чiткого подiлу на природнi ресур- си загальнодержавного i мiсцевого значення Закон України «Про тваринний свiт» не мiстить.