Відтворювальний підхід та підвищення конкурентоздатності підприємства

Відтворювальний підхід та підвищення конкурентоздатності підприємства

Для розробки управлінських рішень спрямованих на підвищення конкурентоздатності підприємства слід аналізувати та прогнозувати життєвий і відтворювальний цикли товару.

Життєвий цикл товару включає наступні стадії:

1) стратегічний маркетинг;

2) НДДКР (науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи);

3) організаційно-технологічна підготовка виробництва (ОТПВ);

4) виробництво товару;

5) підготовка товару до функціонування (доставка);

6) експлуатація товару;

7) утилізація.

На 1-й стадії здійснюється сегментація ринку, прогноз параметрів конкурентоздатності товару і підприємства.

На 2-й стадії проводяться наукові дослідження, пов’язані з реалізацією розроблених параметрів конкурентоздатності майбутнього товару, розробляється проектно-конструкторська та нормативна документація на новий товар.

На 3-й стадії розробляються технології, нестандартне обладнання, виготовляється обладнання і укладаються контракти на постачання обладнання.

На 5-й стадії здійснюється підготовка товару до функціонування, тобто транспортування до споживача, монтаж і запуск.

На 6-й стадії (експлуатації товару) здійснюється безпосереднє використання товару, технічне обслуговування та ремонти.

На 7-й стадії (утилізації товару) здійснюються роботи по демонтажу відпрацьованого виробу.

Закон економії часу відображає економічні процеси в динаміці на протязі усього життєвого циклу товару, при цьому сукупні затрати дорівнюють сумі минулої праці, живої (теперішньої) праці і майбутньої (очікуваної) праці, необхідної для отримання від товару корисного ефекту:

min, (3.1)

де МП – затрати минулої праці; ТП – затрати живої праці, тобто теперішньої праці; ОП – очікувана праця або затрати майбутньої праці; К_с – сумарний корисний ефект товару.

МП – затрати минулої праці на виробництво або споживання товару;

ТП – теперішня праця, або затрати живої праці, тобто затрати, необхідні для здійснення даної стадії життєвого циклу товару.

ОП – очікувана праця, або майбутня праця, тобто затрати, що будуть здійснюватись у майбутні періоди часу для виробництва чи споживання товару.

К_с – сумарний, за нормативний строк служби, корисний ефект товару.

Сукупна праця – це сума минулої, теперішньої і майбутньої праці. Частка кожного виду праці змінюється на протязі життєвого циклу товару.

Відтворювальний підхід зорієнтований на постійне відновлення виробництва товару для створення товару, що максимально відповідає потребам ринку (тобто з меншими сукупними витратами на одиницю корисного ефекту).

В залежності від ресурсних можливостей підприємства і ступеню відставання його від конкурентів, може бути обраний один із видів стратегій підвищення якості товару:

Перший вид стратегії – орієнтація підприємства на кращий зразок аналогічного товару, що існує на ринку.

Другий вид стратегії – орієнтація підприємства на світові досягнення, зафіксовані у патентах, тобто на НТП.

Третій вид стратегії – орієнтація підприємства на спрогнозовані тенденції НТП (рис. 3.5).

П_я Д Е

(показник НТП

якості)

Г

П ₅

П ₄

В

П ₃

Б (найкращій зразок ринку)

П ₂ А (зразок, що випускається)

П ₁ Т _м+ Т _нддкр+ Т _отпв+ Т _в

Т

Т ₁ (2007р.) Т ₂ (2008р.) Т ₃(2009р.)

Рис. 3.5. Схема вибору стратегії відтворення товару,

де П ₁ – показник якості зразку товару, що випускається даним підприємством на даний момент часу; П ₂ – показник якості найкращого зразку товару на ринку; П ₃ – показник якості можливого зразку товару у якому були б втіленні існуючі світові досягнення (НТП) на цей час; П ₄ – показник якості нового зразку товару, параметри якого корегуються до початку освоєння зразка; П ₅ – показник якості нового зразку товару розроблений підприємством у відповідності із стратегічним прогнозуванням; Т _м+ Т _нддкр+ Т _отпв+ Т _в – тривалість відповідно стадій маркетингу, НДДКР, ОТПВ і виробництва нового товару.

Відтворення окремих видів товарів в загальному вигляді розглядається за схемою:

ГК → ЗВ → В → Т → Д > ГК, (3.2)

де ГК – грошовий капітал; ЗВ – засоби виробництва; В- виробництво; Т – готовий товар; Д- дохід від реалізації товару.

При наявності даних про структуру життєвого циклу товару та змінюваності моделі, що виготовляється, що проектується (планується) та перспективної моделі товару, можна відобразити відтворення цих моделей.

Тривалість виготовлення моделі товару, що випускається, визначається періодом до початку виготовлення наступної моделі, тобто динамікою змінюваності вищеназваних моделей (рис. 3.6.)

N 1Модель 2 3

(програма

випуску)

B C

N₂ D

N₁

А Е

T

Т_1.1 Т_1.2 Т_1.3

Рис. 3.6. Відтворювальний цикл моделей товару,

де 1 - модель товару, що випускається підприємством; 2 - модель товару, що проектується підприємством; 3 - перспективна модель товару; Т_1.1 – період освоєння 1-ї моделі товару; Т_1.2 – серійне виробництво 1-ї моделі товару; Т_1.3 – період спаду виробництва 1-ї моделі товару.

Для збереження прибутку підприємству рекомендується точку D планувати на половині росту нової моделі товару (тобто, на середині спаду моделі товару, що випускається).

Побудова відтворювального циклу товару є основою формування стратегії підприємства.

З метою визначання тривалості відтворювального циклу товару рекомендовано додатково будувати лінійні графіки переходу з однієї моделі на іншу.

Побудова лінійних графіків дозволяє розглянути в динаміці стадії життєвого циклу товару певної моделі і забезпечити паралельно-послідовне виконання робіт.

Для формування стратегії підприємства необхідно крім відтворювального циклу також формувати цикл прибутковості товару на основі прогнозування прибутку по кожній моделі.

Очікуваний чистий прибуток по окремій моделі товару розраховується:

П= , (3.3)

де П – прогноз чистого прибутку досліджуваної моделі товару;

Т – прогнозована тривалість випуску моделі товару;

С_t – прогнозована ціна товару в t-у році;

S_t – прогнозовані витрати виробництва даної моделі в t-у році;

N_t – прогнозована річна програма випуску товару в t-у році;

H_t – прогнозовані податки та відрахування в t-у році по даній моделі товару.

На основі даних прогнозів будується цикл прибутковості по даній моделі товару (рис. 3.7).

П 1Модель 2 Модель

(прибуток)

П₂^max + +

П₁^max

_ _

В T

Т_1.1 Т_1.2 Т_1.3 Т_1.4

Рис. 3.7. Цикл прибутковості товару,

де 1 - модель товару, що випускається підприємством; 2 - модель товару, що проектується підприємством; Т_1.1 – період створення 1-ї моделі товару; Т_1.1 – період освоєння 1-ї моделі товару; Т_1.3 – серійне виробництво 1-ї моделі товару; Т_1.4 – період спаду виробництва 1-ї моделі товару; В₁ – витрати на створення 1-ї моделі (стадія маркетингу, НДДКР, ОТПВ); П₁^мах – максимальний прибуток під час серійного виробництва 1-ї моделі.

Одним з важливих компонентів технічної політики є ресурсозбереження, яке необхідно вирішувати у взаємодії з проблемою якості продукції.

Для визначення подальшої стратегії підприємства необхідно проаналізувати існуюче співвідношення якості та ресурсоємності виробленої продукції (табл. 2.1).

Таблиця 3.1. Матриця взаємозалежності якості та ресурсоємності

	Якість
низька	висока
Ресурсоємність	низька	1. Товар неякісний та дешевий	3. Товар якісний та дешевий
висока	2. Товар неякісний та дорогий	4. Товар якісний та дорогий

В залежності від співвідношення якості та ресурсоємності товару, що випускається (табл. 3.1), формується подальша стратегія підприємства по створенню конкурентоздатної продукції (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Стратегія визначення напрямку розвитку підприємства в залежності від рівня якості та ресурсоємності продукції, що виготовляється