Сутність та економічний зміст страхування кредитів

Страхування кредитів базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. У сучасному світі страхування кредитних операцій швидко поширюється, оскільки постійно відбувається зростання їх кількості.

Розрізняють три механізми кредитного страхування:

- делькредере страхування;

- гарантійне страхування;

- страхування довіри.

За делькредерного страхування кредитори відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами. делькредере страхування передбачає страхування товарних кредитів і страхування фінансових кредитів.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Шляхом здійснення страхового внеску до компанії позичальник посередньо захищає інтереси свого кредитора. Ця операція за сутністю є наданням страхової гарантії кредитору за третю особу – позичальника. Тому механізм подібних операцій має назву гарантійного страхування.

При страхуванні кредитів застосовують два способи надання страхового захисту:

- одноразовий – застосування щодо окремої кредитної операції, яка однозначно потребує страхового захисту;

- багаторазовий, оборотний – щодо загальної кількості операцій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом часу дії угоди про гарантійне страхування.

При цьому кредитним установам вигідніше використовувати одноразовий спосіб страхування, а страховим компаніям – багаторазовий. При одноразовому способі кредитна установа передає на страхування найбільш небезпечні ризики, тому не відбувається розсіювання ризику, що, звісно, не влаштовує страхову компанію. При багаторазовому способі компанія отримує у страхування портфель кредитів, в якому суміщаються безпечні і небезпечні ризики, що сприяє досягненню їх розсіювання.

Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на сучасному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитні послуги, відомі як кредит довіри. Прикладом такого кредиту є добрі, довірчі відносини між працедавцем (кредитором) та найнятим працівником (боржником). такі відносини можуть набувати реального змісту в передачі працедавцем працівникові у тимчасове користування засобів транспорту або інших цінностей. Отже, виникає ризик не виправдання довіри працедавця. На випадок завдання йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування з одного боку має характер делькредерного, бо страхувальником є кредитор, а з другого – набирає форми страхової гарантії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи.

Отже, кредитне страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого – задовольнити випадкові майнові потреби, які виникають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати між суб’єктами кредитно-страхових відносин.