Населення. Населення країни становить 26,240 млн чол

Населення країни становить 26,240 млн чол. (1990); 33,241 млн чол. (2005), з яких 60% ідентифікують себе арабами, 38% — бербери.

Країнознавча характеристика країн Південно-Східної Азії (на прикладі Індонезії, Малайзії та Таїланду).

Офіційна назва - Республіка Індонезія (Republik Indonesia, англ.).

Географічне положення - Індонезія знаходиться в Південно - Східній Азії на островах Малайського архіпелагу (Великі і Малі Зондські о-ви) і західній частині о. Нова Гвінея, які простяглися вздовж екватора. Крайні західну і східну точки країни розділяють приблизно 5150 км, а крайні північну і південну -1931 км.

Площа території - 1,9 млн кв. км

Адміністративний поділ - країна ділиться на 31 провінцію (province) і 2 особливі адміністративні округи - Джакарта і Джок’якарта.

Столиця - Джакарта (Jakarta) - 9,7 млн осіб (2010).

Населення - 242,500 млн осіб (2011).

Великі міста - Сурабая (3000 тис. осіб), Бандунг (2500 тис. осіб), Семаранг (1700 тис. осіб), Медан (1600 тис. осіб), Палембанг (1300 тис. осіб), Уджунгпанданг (1100 тис.осіб), Банджармасін (700 тис. осіб). На островах Ява і Суматра (7% території країни) проживає 65% всього населення республіки.

Офіційна мова - індонезійська.

Релігія - близько 80% населення - мусульмани - сунніти, протестанти і католіки - 10%, є також ті, які сповідують буддизм, індуїзм, анімізм, конфуціанство та інш. вірування.

Грошова одиниця - індонезійська рупія = 100 сенам.

Національне свято - 17 серпня - День проголошення незалежності (1945 р.).

Членство в міжнародних організаціях - член ООН, ОПЕК.
Індонезійський національний девіз «Єдність та різноманіття» робить натяк на надзвичайну різноманітність населення: тут є більше ніж 300 етнічних груп та 250 окремих мов. Більшість населення говорить мовами, що мають Малайсько-Полінезійську основу та сповідують іслам. Найбільша підгрупа — яванці, мова яких також найпоширеніша.

Індонезія розташована на точці зустрічі двох світових груп населення, азіатці на заході та маланезійці на сході. Абсолютна більшість населення Індонезії тісно зв'язана з народамиСхідної Азії, хоча з плином часу до місцевого населення домішувалися араби, індійці та європейці. Проте, на східних островах більшість людей маланезійського походження.

Мови

Більшість мов, якими говорять в Індонезії, мають австранезійське походження. Хоча мови Папуа, які теж дещо поширені відносяться зовсім до іншої мовної сім'ї. Австронезійська мовна сім'я розділена на 18 груп з мовами, які тісно пов'язані, але помітно відмінні. На Яві говорять в основному яванською, сунданейською та мадурейською мовами, тоді як на Суматрі їх 15, багато з яких мають безліч діалектних варіантів. В межах торайської групи відносно мале населення центрального Целебесу має шість основних мов. А в східній Індонезії кожен острів має свою мову, яка не завжди зрозуміла мешканцям сусідніх островів.

Сучасна державна мова — Індонезійська, розвинулася з малайського діалекту, яким говорили жителі східної Суматри. Вона має багато спільного і з іншими малайськими діалектами, які колись служили місцевою лінгвою-франка. Індонезійська відносно проста та поширена тут мова, що не має зв'язку ні з одною панівною етнічною групою та є силою народного об'єднання. Її зараз разом із регіональними мовами вивчають всі школярі. В 1972 р. перероблений стандарт правопису був узгоджений між Індонезією та Малайзією так, щоб покращився зв'язок, та полегшити обмін літературними надбаннями.