Шарль Монтеск'є

"Як істота фізична, людина, подібно всім іншим тілам, управляється незмінними законами, як істота, обдарована розумом, вона безперешкодно порушує закони, установлені богом, і змінює ті, які сама встановила. Вона повинна керувати собою, і, однак, вона істота обмежена, як всяка смертна розумна істота, вона стає жертвою не відання і омани і нерідко втрачає і ті слабкі пізнання, які йому вже вдалося набути, а як істота з почуттями, вона перебуває під владою тисячі пристрастей. Така істота здатна щохвилини забувати свого творця - і бог нагадує про себе в завітах релігії; така істота здатна щохвилини забувати самого себе - і філософи направляють її законами моралі; створена для життя в суспільстві, вона здатна забувати своїх ближніх - і законодавці призивають її до виконання своїх обов'язків за допомогою політичних і цивільних законів". Монтеск'є Ш. - Л. Про дух законів

Філософ велику увагу приділяв державі:республіка(честь)

монархія (благочестя),деспотія (страх).А також поділяючи

на законодавчу,виконавчу і судову.

Для порівняння західноєвропейської і вітчизняної освіти проаналізуйте фрагменти текстів:

Варіант 1

(І). Григорій Сковорода

"Сіе-то есть быть щастливым - (узнать), найтить самаго се­бе. Лицемеры (говорится к нам), лицо небесное подлинно хо­рошо вы разбирать научились, а для чего не примечаете зна­ков, чтоб вам как по следу, добираться до имеющей ощасли­вить вас, истины? Все вы имеете, кроме что вас же самых най­ти не знаете и умеете, и не хащете. И подлинно удивления достойно, что человек за 30 лет живет, а приметить не мог, что для него лучше всего и когда с ним наилучшее делается. Вид­но, что он редко бывает дома..."

Сковорода Г.С. Разговор пяти путников об истинном щастіи в жизни // Антология мировой философии. - К., 1991. - Т.1.-Ч.2. -С.234-236.