Ст. 303 Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

Основним безпосереднім об’єктом є моральні засади життя суспільства в частині задоволення статевих потреб, а додатковим – особиста недоторканість потерпілої особи.

Частини 2 і 3 ст. 303 КК України дещо конкретизують потерпілих осіб. Мова іде про особу, яка була в матеріальній або службовій залежності від суб’єкта чи неповнолітню особу.

Із об’єктивної сторони злочин полягає в одній із наступних дій: 1) втягнення особи в заняття проституцією; 2) примушування особи до заняття проституцією; 3) сутенерстві.

Втягнення – це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню її в доцільності певної поведінки. Воно здійснюється шляхом умовлянь, підкупу, обману, розпалювання почуття помсти та іншим чином. Характерним при втягненні є те, що в подальшому особа вчиняє бажані для суб’єкта дії за власною волею.

Примушування виражається у протиправному психічному впливі, що включає відкриту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї наслідків.

Сутенерство – це дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою (примітка до ст. 303 КК України).

Характерною ознакою об’єктивної сторони цього складу є спосіб його вчинення. Кримінальний закон вказує на обман, шантаж, використання уразливого стану особи або застосування чи погроза застосування насильства.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вище перелічених дій (формальний склад).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Мотиви та мета значення для кваліфікації не мають.

Суб’єкт злочину – загальний. Якщо це діяння було вчинене службовою особою із використанням свого службового становища, то вчинене слід кваліфікувати за ч.2 ст.303 КК України.

До кваліфікованих видів також відносять: 1) вчинення цього діяння щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) організованою групою.