Мандрики

Це печиво пекли у Петрівський піст або на Петра. На це свято годилося шанувати пастухів і підпасків. їх частували і дарували мандрики («мандриги»)-сирні пампушки. Вірили: хто з'їсть їх у Петрівку, того весь рік минатиме лихоманка. Після Петра вже переставала кувати зозуля, що й породило приказку: «Зозуля мандрикою вдавилась». Особливо смачними були мандрики із сиру, відтопленого із сколотини (маслянки), тобто сироватки, яка залишилася після збитого із сметани масла.

3. Обряд з кашею

Щоб відзначити таку важливу для сім'ї подію, як хрещення дитини, у хаті влаштовували святковий обід, відомий у народі під назвою «христини». За північноукраїнською традицією баба-повитуха приносила круто зварену кашу, накривала їїхлібом-сіллю або млинцем і пропонувала розбити горщик тому, хто покладе більше грошей. Гості скидали їх новородженому - «на мило», «на воза», «на коня», «на люльку», «на віночок». Дарували й полотно на пелюшки, хустинки.

Хрещений батько клав більші гроші і розбивав горщик качалкою або тричі підіймав його і за останнім разом ударяв об кут стола. Якщо каша ціла, не розвалилася, - це на достаток і щастя. її годилося скоро схопити і з'їсти, «щоб дитина говорила скоріше», «щоб дитя на ноги хваталося швидко». Частування кашею було насичене й іншими діями, супроводжувалося примовками, наприклад: «Роди, Боже, жито й пшеницю, а куму й кумі дітей копицю». Хлопчику бажали, «щоб орач був, щоб не злодій був». Дівчинці - «щоб хлопці поважали й любили» і т.ін. Обряд з кашею - багатозначний ритуал. У ньому реалізувалася ідея входження дитини в сім'ю.