Розвитку підприємства

Розділ 1, Науково-дослідні і проектно-конструкторські роботи. Дослідження і розробки власними силами з певної Тематики із визначенням для кожної теми:

· цілей дослідження (розробки);

· місця впровадження результатів;

· головного виконавця і співвиконавців;

· строків початку та закінчення роботи;

· кошторисної вартості;

· очікуваних результатів,

Розділ 2. Створення, освоєння нових і підвищення якості тих, що

виготовляються, видів продукції.

Створення та освоєння випуску нових видів продукції.

Організація виробництва за ліцензіями або продукції, створеної іншими

організаціями.

Розробка нових стандартів (технічних умов), складання карт технічного рівня.

Сертифікація продукції.

Зняття з виробництва застарілих видів продукції.

Розділ 3. Запровадження прогресивної технології, модернізація та

автоматизація виробничих процесів.

Розробка та застосування нових технологій.

Запровадження нових видів устаткування та інструменту.

Капітальний ремонт і модернізація устаткування.

Механізація ручної праці.

Автоматизація виробництва і процесів управління.

Розділ 4. Зведені результати здійснення заходів технічного розвитку. Заокремими напрямками технічного розвитку:

· зниження матеріальних витрат і собівартості товарної продукції;

· приріст виробничої потужності підприємства;

· відносне вивільнення працівників.
Для всієї сукупності заходів:

· загальні витрати та результати;

· динаміка основних техніко-економічних показників.

3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності)

Лізинг - це підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних або позичених фінансових коштів і полягає у наданні лізінгодавцем (юридичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користування на певний термін лізигоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Об'єкти лізингу: будь-яке нерухоме та рухоме майно, що належить до

основних фондів, в тому числі машини, устаткування, транспортні $засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (мисливські угіддя, ліс, водосховища тощо).

Загальновживана класифікація видів лізингу за наступними ознаками:

1. строком використання об'єкта лізингу — оперативний (з неповною окупністю) і фінансовий (з повною окупністю);

· масштабом поширення лізингових відносин — внутрішній (за загальнодержавний) і міжнародний; за характером лізингових операцій — сервісний і зворотний.

Оперативний лізинг (з неповною окупністю орендованого майна) здійснюється за договором лізингу, згідно з яким лізингоодержувач на замовлення отримує в платне користування від лізингодавця відповідне майно па термін, менший за період, протягом якого амортизуємося 90% вартості об'єкта лізингу па день укладення договору. За умови такого лізингу (оренди) лізингодавець надає майно у тимчасове користування кілька разів. У цьому разі обов'язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.

Фінансовий лізинг (з повною окупністю орендованого майна) набув найбільшого поширення. Він здійснюється за договором, відповідно д: якого лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом котрого нараховується 60% амортизаційних відрахувань (від дати укладення договору лізингу). Після закінчення терміну дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача чи викуповується ним за залишковою вартістю. За умовами фінансового лізингу ризик втрати майна, а також його технічне обслуговування і ремонт бере на себе лізингоодержувач.

Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабами поширення може бути суб'єктним або загальнодержавним. Вітчизняні суб'єкти лізинг/ можуть практично здійснювати дві його форми — зворотну та пайову | Зворотний лізинг передбачає придбання лізингодавцем майна у власника ' (виробника) і передачу цього майна йому ж у лізинг. За пайовим лізингом оренда засобів праці здійснюється за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80% вартості придбаного для лізингу майна.

Міжнародний лізинг реалізується суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав (майно і платежі перетинають державні кордони). Суб'єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати власну технічну базу за рахунок конкурентоспроможних устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження...

Сервісний лізинг звичайно застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки, що швидко технічно та економічно застаріває (наприклад комп'ютерно-обчислювальної і розмножувальної техніки, транспортних засобів тощо).

Зворотний лізинг, який вище розглядався як форма внутрішнього лізингу (відповідно до чинного законодавства України), з наукового погляду (за характером лізингових операцій) правомірніше буде вважати одним з видів лізингу операцій.

Організаційно-правові основи лізингу базуються на чинному законодавстві тієї
чи іншої країни та укладених договорах. При цьому основною правовою
формою регулювання взаємовідносин між суб'єктами лізингу служить
укладений у встановленому порядку договір (угода). Для організації

лізингової діяльності всіх суб'єктів важливого значення набувають певні умови договору лізингу.