Хозарський каганат

(сер. VII ст. – Х ст.)

У середині VII ст. у Північне Причорномор'я прийшли хозари. Спочатку вони знаходилися у складі Великого тюркського каганату, а після його розпаду столицею хозарів стало місто Ітіль на Нижній Волзі. У 670-679 pp. Хозарія оволоділа майже усім Кримом, крім Херсонесу. Хозари залишили жителям міст самоуправління, беручи з них данину та торгове мито. Фактична влада зосереджувалась в руках місцевих хозарських феодалів, а каган перетворився в символічного володаря. В кінці VIII ст. каган Обадія оголосив державною релігією іудаїзм. У тривалій боротьбі з Київською Руссю хозари були витіснені з Криму та Поволжя.

Основна територія, заселена хозарами, – Хозарія, охоплювала прикаспійські степи між рікою Сулаком і пониззям Дону. Головним етнічним центром хозар був приморський Дагестан, де розташовувалися їх ранні столиці.

Головним заняттям хозар було кочове скотарство, згодом, коли частина населення осіла, – хліборобство і торгівля. Вони часто воювали, але й торгували з Іраном, Арабським халіфатом, Візантією, пізніше Руссю.

У другій половині VI ст. хозари підпали під владу Західнотюркського каганату, під яким були протягом століття. Після розпаду Тюркського каганату в середині VII ст. підкорили собі частину болгар, кавказькі й слов'янські племена та створили Хозарський каганат, велику державну формацію на сході Європи. Верховним володарем Хозарського каганату був каган як релігійний зверхник, його заступником і фактичним правителем був цар-намісник.

У кінці IX ст. у причорноморські степи, контрольовані хозарами прийшли печеніги, які значно ослабили Хозарський каганат. Зі середини IX ст. сильним суперником для хозар стала Руська (Київська) держава, військові дружини якої часто проходили територією Хозарії до Каспійського моря.

У IX-X ст. вся політика і економіка (торгівля) Східної Європи зосереджувалася в трикутнику Візантія-Хозарський каганат-Русь. Рівновага між цими державами була порушена з ослабленням Хозарського каганату і зростанням Київської Руси.

За літописним описами, 862 року руське військо під проводом Аскольда і Дира визволило Київ від хозарської влади. У 883-885 рр. князь Олег визволив і племена полян та сіверян з-під хозарської залежності.

За князя Ігоря руське військо двічі (913-914 і 943-944) переходило через Хозарію на Каспійське узбережжя, де захопило чималу здобич. У поході проти Візантії (941) княз Ігор користувався підтримкою Хозарського каганату, серед його дружинників були і хозари християнського віровизнання.

Похід князя Святослава Ігоревича 964-965 рр. на Хозарський каганат завдав йому, після 300-річного існування остаточного удару; були розгромлені міста Ітіль і Семендер, а Саркел, разом з північно-західною частиною (Тмутороканське князівство) – приєднано до Київської держави. Але знищення Хозарського каганату не дало для Київської держави добрих наслідків, бо вона стала жертвою постійних нападів кочових народів зі Сходу.

Після перемоги Святослава хозари підпали під зверхність Хорезму і стали мусульманами.

985 року князь Володимир Великий пішов походом на болгар та хозар і після перемоги примусив платити данину.

Остання літописна згадка про хозар датується 1079 роком (про їх участь у змові проти князя Олега Святославича, якого схопили в Тмуторокані й відправили у Візантію). 1083 року князь Олег, що повернувся до Тмуторокані, стратив хозар-змовників.

Після упадку Хозарського каганату хозари поступово змішувалися з тюрксько-половецьким оточенням і згодом цілковито зникли.