Платіжна дисципліна в управлінні фінансами

Платіжна дисципліна полягає в суворому дотриманні суб'єктами господарювання встановлених правил проведення розрахункових операцій і виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків [3, c. 39-41].

Додержання платіжної дисципліни сприяє прискоренню кругообігу коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни найчастіше буває наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства або його складного фінансового стану.

Платіжна дисципліна передбачає передусім здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та в установлені строки.

Отже, її забезпечення залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їхній фінансовий стан. За безготівкових розрахунків відвантаження і оплата товарів не збігаються в часі, це призводить до виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості. Беручи загалом, така заборгованість у процесі фінансово-господарської діяльності є неминучою через авансові платежі в розрахунках. Водночас така заборгованість може стати наслідком порушення розрахунково-платіжної дисципліни.

Дебіторська заборгованість пов'язана з порушенням строків оплати: за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані послуги; за розрахунками з бюджетом (переплата) або з працівниками підприємства (переплата). У наслідок нестабільності економіки України нині значно зросла несвоєчасність розрахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи і надані послуги. Це призводить до того, що значна частина оборотних коштів підприємств-виробників виводяться з обороту на невизначений час.

Враховуючи це, досить важливими стають резерви розрахунків з боргами, які формуються з валового прибутку. За списання з балансу підприємства цих боргів відповідно зменшується сума створеного резерву в кореспонденції з рахунками обліку розрахунків з дебіторами. За доданням невитраченої суми резервів за сумнівними боргами до суми прибутку наступного (за роком їх створення) року відповідно зменшується сума резервів і збільшується розмір оподаткування прибутку. Сумнівними боргами вважаються такі види дебіторської заборгованості, які не погашено в установлені строки і не забезпечено гарантіями. Якщо протягом року не отримано борги з дебіторів, ці суми відносять на фінансові результати підприємства.

Фактично дебіторську заборгованість можна розглядати як безвідсоткову позику покупцям, тобто своєрідний спосіб інвестування оборотного капіталу. Надання покупцеві відстрочки платежу – це, по суті, надання йому товарного кредиту, який не може бути безоплатним. Збитки або упущену вигоду від надання такого кредиту можна оцінити, виходячи з розміру банківського відсотка, який міг би належати підприємству, якби покупець розрахувався своєчасно, а гроші було покладено на банківський депозит. І це необхідно використовувати у відносинах дебітор-кредитор.

Кожне підприємство мусить проводити облік дебіторської заборгованості та управління нею.

Управління дебіторською заборгованістю передбачає прийняття управлінських рішень стосовно двох протилежних процесів діяльності підприємства: зростання безнадійних боргів, з одного боку, а з другого – збільшення обсягів реалізації продукції (робіт, послуг).

Отже, у процесі управління дебіторською заборгованістю необхідно забезпечити оптимальний розмір інвестицій оборотного капіталу в дебіторську заборгованість.

Управління дебіторською заборгованістю дає змогу підприємству ефективніше використовувати фінансові ресурси, зменшувати можливість зростання безнадійних боргів і забезпечує збільшення інвестиційних можливостей підприємства. Кредиторська заборгованість виникає здебільшого за розрахунків з постачальниками і свідчить про використання в фінансово-господарській діяльності коштів, які не належать підприємству, але перебувають у нього в обороті.

Кредиторську заборгованість доцільно аналізувати за:

– розрахунковими документами, строк оплати яких не настав;

– постачальниками (за несплаченими своєчасно розрахунковими документами);

– товарами;

– розрахунками з бюджетом;

– розрахунками в порядку зарахування у взаємних вимог;

– виданими векселями, строк оплати яких не настав;

– простроченими векселями;

– використаним кредитом.

Нині в Україні обсяг кредиторської заборгованості підприємств зростає одночасно зі зростанням загальної дебіторської заборгованості. Заліки взаємної заборгованості можуть тільки тимчасово стабілізувати ситуацію, але не усувають причин виникнення заборгованості. Це свідчить про те, що система платежів і розрахунків об'єктивно відображає кризовий стан справ в економіці в галузі виробництва і реалізації товарів, надання послуг, виконання робіт.

Зменшенню обігу дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємств сприятиме подальше вдосконалення грошових розрахунків, через використання обігу, клірингової системи обслуговування векселів та ін.

Зміцненню платіжної дисципліни сприяє запровадження санкцій за її порушення.

Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.

Чинним законодавством України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції за:

– перевищення встановлених лімітів каси;

– неоприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки;

– перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без вичерпного пояснення щодо використання раніше виданих коштів;

– витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

– використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;

– проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Організація готівкового обороту передбачає:

– повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

– забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;

– створення умов для залучення готівки до кас банків;

– сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги через запровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків;

– здійснення та вдосконалення контролю за дотриманням підприємствами і підприємцями порядку ведення операцій із готівкою та рухом готівкових коштів.

Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати недоутримки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов’язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств при порушенні кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків введення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Фінансові санкції застосовуються при порушенні суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковою адміністрацією.

Питання для самостійного опрацювання

1. Назвати та розкрити принципи вибору підприємством банку.

2. Які з наведених нижче економічних нормативів встановлює НБУ комерційним банкам:

– мінімальний розмір статутного капіталу;

– граничні співвідношення між розміром статутного капіталу банка та сумою його активів з урахуванням ризику;

– показники ліквідності балансу, тобто співвідношення суми ліквідних активів банку і суми розрахункових, поточних рахунків, вкладів та депозитів;

– мінімальний розмір резерву, що розміщається в НБУ;

– максимальний розмір ризику на одного позичальника;

– обмеження розмірів валютного і курсового ризику;

– обмеження використання залучених депозитів для придбання;

– обмеження розміру фонду оплати праці.

Обґрунтувати їх доцільність, значення, наслідки дія комерційних банків та банківської системи загалом.

3. Розкрити принципи організації безготівкових розрахунків.

4. Розрахункові документи, що застосовуються у безготівковому обороті.

5. Види рахунків підприємств у банках: розрахунковий, бюджетний, валютний, депозитний.

6. Дати визначення векселю та розкрити його функції як універсального фінансового інструмента:

– кредитну;

– розрахункову;

– безумовне боргове зобов'язання цінного паперу;

– абстрактність;

– безспірність;

– право протесту;

– солідарна відповідальність.

7. Представити характеристику кожного виду векселів залежно від випуску та забезпечення:

а) комерційних;

б) фінансових, банківських;

в) фіктивних.

8. Класифікація векселів за різними ознаками.

9. Проаналізувати стан українського ринку вексельного обігу.