Загальний менеджмент якості

122. Здатність виробу чи послуги послідовно відповідати чи перевищувати очікування споживача - це:

а) можливість;

б) раціональність;

в) якість;

г) ціна.

123. До параметрів якості можна віднести:

а) надійність виробу;

б) термін експлуатації;

в) експлуатаційні характеристики;

г) все перелічене.

124. Елементами системи ТQМ є:

а) постійне вдосконалення, визначення еталону, передача повноважень співробітнику, командний підхід, знання методів і прийомів ефективної діяльності по досягненню вимог якості

б) постійне вдосконалення, визначення еталону, передача повноважень співробітнику, календарне планування, знання методів і прийомів ефективної діяльності по досягненню вимог якості

в) постійне вдосконалення, визначення еталону, командний підхід, знання методів і прийомів ефективної діяльності по досягненню вимог якості

г) постійне вдосконалення, метод "мозкової атаки", делегування повноважень

125. Не відноситься до особливостей сучасного управління якістю:

а) попередження помилок, а не їх пошук та ліквідація;

б) відповідальність за якість кожного працівника, а не лише відділу технічного контролю;

в) постачальники розглядаються як партнери;

г) здійснення контролю якості лише наприкінці виробничого процесу відділом технічного контролю.

126. Одним із головних досягнень Едварда У. Демінга є те, що він:

а) розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80% дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;

б) склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;

в) удосконалив концепцію нульових дефектів;

г) опрацював причинно-наслідкову діаграму для поліпшення якості.

127. Одним із головних досягнень Джозефа Джурана є те, що він:

а) розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80 % дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;

б) склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;

в) удосконалив концепцію нульових дефектів;

г) створив знамениту систему виробництва і концепцію «Точно в термін» (Just in Time).

128. Одним із головних досягнень А. Уолтера Шухарта є те, що він:

а) розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80 % дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;

б) склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;

в) удосконалив концепцію нульових дефектів;

г) запропонував математичне пояснення поведінки виробничого процесу у часі (контрольні карти).

129. Одним із головних досягнень Таічі Охно є те, що він:

а) розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80 % дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;

б) створив знамениту систему виробництва і концепцію «Точно в термін» (Just in Time);

в) склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;

г) удосконалив концепцію нульових дефектів;

130. Одним із головних досягнень Ф. Кросбі є те, що він:

а) розглядав якість як здатність до використання, вважав, що 80% дефектів якості піддаються контролю менеджерів, тому вони відповідають за усунення цих дефектів;

б) склав знаменитий список з 14 пунктів, необхідних для досягнення високої якості;

в) запропонував математичне пояснення поведінки виробничого процесу у часі (контрольні карти);

г) удосконалив концепцію нульових дефектів;

131. Причинно-наслідкова діаграма для поліпшення якості, розроблена професором Токійського університету Каору Ішикавою, має назву:

а) риб’яча голова;

б) риб’ячий кістяк;

в) риб’ячий плавник;

г) риб’ячий хвіст.

132. Головне правило побудови причинно-наслідкової діаграми Каору Ішикави:

а) наявність математичної моделі;

б) динамічний характер;

в) перпендикулярність побудови факторів другого порядку відносно факторів першого порядку;

г) врахування побажань та потреб споживачів.

133. Європейський фонд управління якістю провів ряд досліджень, результатом яких стала розробка:

а) системи стандартів ISO 9000;

б) моделі досконалості;

в) причинно-наслідкової діаграми для поліпшення якості;

г) концепції загального управління якістю (TQM).

134. Не відноситься до набору концепцій системи TQM:

а) орієнтація на результат;

б) концентрація уваги на споживачах;

в) виявлення та виправлення дефектів наприкінці операційного процесу;

г) лідерство та відповідність цілям.

135. Європейська модель досконалості складається з:

а) шести критеріїв;

б) семи критеріїв;

в) восьми критеріїв;

г) дев'яти критеріїв.

136. Логіка, відома під назвою RADAR, складається з наступних чотирьох елементів:

а) результати; підхід; застосування; оцінка та перегляд;

б) організація; планування; мотивація; контроль;

в) план; виконання; перевірка; робота;

г) постійне вдосконалення, визначення еталону, командний підхід, знання методів і прийомів.

137. В залежності від властивостей показники якості продукції розрізняють:

а) одиничні і комплексні;

б) базові і відносні;

в) призначення, надійності, ремонтоспроможності, схоронності, технологічності, економічності;

г) прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні.

138. До витратної продукції щодо оцінки рівня якості відносять:

а) сировину і природне паливо, матеріали та продукти, видаткові вироби;

б) матеріали та продукти, продукцію, що підлягає ремонтуванню, сировину та природне паливо;

в) вироби, що не підлягають ремонтуванню, видаткові вироби, матеріали та продукти;

г) вироби, що підлягають ремонтуванню, видаткові вироби, вироби, що не підлягають ремонтуванню.

139. В залежності від кількості властивостей показники якості продукції бувають:

а) базові і відносні;

б) прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні;

в) схоронності, довговічності, економічності, технологічності;

г) одиничні і комплексні.

140. В залежності від використання для оцінки показники якості продукції розрізняють:

а) базові і відносні;

б) економічності, довговічності, технологічності, транспортабельності;

в) одиничні і комплексні;

г) прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні.

141. В залежності від стадії визначення значень показники якості продукції розрізняють:

а) одиничні і комплексні;

б) економічності, довговічності, технологічності, транспортабельності;

в) базові і відносні;

г) прогнозовані, проектні, виробничі, експлуатаційні.

142. Відносна характеристика якості продукції, що ґрунтується на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюється, з базовими значеннями – це:

а) характеристика продукції;

б) сертифікат відповідності;

в) рівень якості продукції;

г) сертифікат якості.

143. Методи знаходження значень показників якості продукції за способами одержання інформації поділяються на:

а) традиційний, експертний, соціологічний;

б) вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий;

в) експертний, традиційний, вимірювальний, органолептичний;

г) традиційний, соціологічний, реєстраційний, розрахунковий.

144. Об'єктивна особливість, за якою її відрізняють від інших видів продукції – це:

а) якість продукції;

б) характеристика продукції;

в) рівень якості продукції;

г) базовий зразок.

145. Науку, яка вивчає якість продукції та вимірювання якості називають:

а) кваліметрія;

б) стандартизація;

в) сертифікація;

г) метрологія.

146. Розрізняють кваліметрію:

а) об'єктивну і суб'єктивну;

б) технологічну і соціальну;

в) теоретичну і практичну;

г) комплексну і диференційну.

147. Основні фактори, що випливають на якість продукції:

а) політичні, соціальні, правові, організаційні;

б) екологічні, правові, економічні, культурні;

в) технічні, організаційні, економічні, суб'єктивні;

г) демографічні, культурні, правові, політичні.

148. До продукції, що витрачає свій ресурс щодо оцінки рівня якості відносять:

а) видаткові вироби, матеріали та продукти;

б) сировина та природне паливо, видаткові вироби;

в) вироби, що підлягають ремонтуванню, вироби, що не підлягають ремонтуванню;

г) сировину і природне паливо, матеріали та продукти.

149. Реально досягнута сукупність значень показників якості продукції, що прийнята для порівняння називається:

а) характеристикою продукції;

б) базовим зразком;

в) рівнем якості продукції;

г) якістю продукції.

150. При оцінці рівня якості продукції використовують методи:

а) експертний, соціологічний, традиційний;

б) вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий;

в) диференційний, комплексний, змішаний;

г) розрахунковий, реєстраційний, традиційний, соціологічний;

151. Метод оцінки рівня якості продукції, заснований на використанні одиничних показників якості продукції називається:

а) диференційним;

б) експертним;

в) комплексним;

г) змішаним.

152. Метод оцінки рівня якості продукції, оснований на використанні узагальненого показника якості продукції називається:

а) змішаним;

б) комплексним;

в) диференційним;

г) розрахунковим.

153. Встановлення міри відповідності вимогам нормативно-технічної документації фактичних значень показників якості продукції до початку її експлуатації або споживання називають:

а) рівнем якості продукції;

б) сертифікатом якості;

в) оцінкою рівня якості виготовленої продукції;

г) характеристикою продукції.

154. Характеристика середніх витрат, пов'язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних одиницях, що приходяться на одиницю продукції називається:

а) коефіцієнтом дефектності;

б) нормативним строком окупності капітальних виробів;

в) нормативним коефіцієнтом економічної ефективності;

г) зведеними витратами.

Які показники характеризують системи «людина-виріб», «людина-робоче місце», «людина-машина» і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини?

а) екологічні;

б) економічні;

в) функціональні;

г) ергономічні.

156. Кількісна характеристика однієї властивості продукції, що характеризує її якість, яку розглядають стосовно визначених умов її створення або споживання – це:

а) відносна якість;

б) одиничний показник;

в) комплексний показник;

г) параметр продукції.