Банк банків. Центральний банк як банк банків забезпечує касо­ве, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків

Комерційні банки зберігають частку своїх резервів у безготівковій формі на рахунках у центральному банку. Коли у комерційних банків виникає потреба у підкріпленні каси готівкою, вони звертаються до центрального банку, який видає їм готівку в обмін на їх безготівкові резерви. Надлишки готівки комерційні банки здають до центрального банку для зарахування на їхні рахунки.

Розрахункове обслуговування комерційних банків може бути поєднанням централізованої платіжної системи і децентралізованої.

Централізована система передбачає здійснення міжбанківських розрахунків через рахунки комерційних банків, відкриті в центральному банку.

Децентралізована система передбачає два варіанти розрахунків:

· через приватні розрахунково-клірингові центри з проведенням остаточних розрахунків (сальдо взаємних міжбанківських вимог та зобов’язань) через центральний банк;

· через кореспондентські рахунки, які комерційні банки відкривають один у одного.

Центральний банк в організації та функціонуванні платіжної системи відіграє ключову роль, яка проявляється у різних напрямах його діяльності, а саме:

· розробленні нормативних документів, що регламентують порядок функціонування платіжної системи;

· організації і проведенні міжбанківських розрахунків;

· наданні комерційним банкам надкоротких кредитів на завершення міжбанківських розрахунків;

· ліцензуванні спеціальних видів діяльності у сфері міжбанківських розрахунків, наприклад проведення міжбанківського клірингу;

· проведенні остаточних розрахунків за операціями між учасниками розрахунково-клірингових центрів.

Центральний банк як банк з особливим статусом, виступаючи у ролі посередника у міжбанківських розрахунках, забезпечує:

¨ мінімізацію банківських ризиків;

¨ концентрацію, а водночас і оптимізацію надлишкових резервів комерційних банків;

¨ належний рівень безпеки системи розрахунків;

¨ ефективне регулювання грошового ринку завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан банківських рахунків;

¨ нагляд за функціонуванням банківської системи в цілому, а також за діяльністю кожного банку окремо;

¨ оперативне застосування превентивних заходів щодо стабілізації фінансового стану банків—учасників ринку платіжних послуг;

¨ взаємодію системи міжбанківських розрахунків з процесинговими центрами системи масових електронних платежів, із системою обігу цінних паперів тощо.

Центральний банк, користуючись підтримкою держави, має можливість забезпечувати платіжну систему потужними засобами телекомунікацій і впроваджувати у міжбанківські розрахунки системи термінових переказів великих сум у режимі реального часу.