Виробництва

Реалізація задач РПС багато в чому залежить від методів досягнення поставлених задач.

Розвиток і розміщення продуктивних сил в Україні до останнього часу ґрунтувався на схемах розвитку галузей виробництва, яким передували планові документи.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України, орієнтованої на ринкові відносини, роль галузевих планових перспективних розробок зберігається, але методи регулювання процесами їхньої реалізації змінюються від адміністративно-командних до чисто економічних (наприклад, методом особливої податкової політики стимулюючого або гальмуючого характеру). Великого значення набувають також наукові обґрунтування до розміщення продуктивних сил, особливо техніко-економічні обґрунтування (ТЭО) розвитку і розміщення окремих об'єктів господарства країни. При цьому найбільше широко використовуються методи економічного обґрунтування галузевого розвитку і розміщення виробництва, що у загальному виді включає наступні основні етапи планування:

- аналіз сучасного розвитку і розміщення підприємств галузі;

- визначення основних умов і факторів розвитку галузей і окремих підприємств на перспективу;

- порівняння різних варіантів і вибір найбільш оптимального з них у розвитку галузі.

- екологічна експертиза проектів РПС.

На першому етапі проводиться аналіз розвитку і розміщення підприємств галузі, вивчаються диспропорції в розвитку і розміщенні виробництв і виробничі резерви, у тому числі по показниках:

- забезпечення сировиною (наприклад, враховують потужність покладів корисних копалин і т.п.);

- обсягів існуючого об’єму виробництва продукції в галузі (у товарному або в грошовому вираженнях);

- собівартості одиниці продукції, тобто сумарної вартості сировини, матеріалів, витрат на оплату праці і реалізацію одиниці продукції;

- матеріалоємності виробництва, тобто витрат сировини на одиницю продукції;

- енергоємності і водоємкості виробництва, тобто витрат електроенергії і води на одиницю зробленої продукції;

- капітальних вкладень у підприємства галузі, у тому числі на капітальний ремонт і відновлення устаткування, транспорту, реконструкцію цехів і т.п.;

- обсягів незавершеного будівництва і вартості не встановленого устаткування;

- перспектив приросту обсягу виробництва продукції на 1 гривню додаткових капітальних вкладень;

- рентабельності виробництва (відношення прибутку до собівартості);

- вартості основних виробничих фондів і фондовіддачі (відношення кількості виробленої за 1 рік продукції до вартості витрачених основних фондів);

- фінансового стану (кількості основних і оборотних коштів на рахунках підприємств галузі, наявності кредитних заборгованостей, перспектив інвестицій, рівень прибутковості виробництв і т.п.);

- співвідношення досягнутого рівня виробництва з вимогами держави і ринку;

- технічного стану підприємств галузі (наявність шкідливих викидів, структура техніки і устаткування, реальність освоєння випуску нових видів продукції і т.п.);

- забезпеченості підприємств галузі трудовими, паливно-енергетичними, водними, мінерально-сировинними та іншими необхідними ресурсами;

- аналізу перспектив вдосконалювання систем керування і територіальної організації підприємств галузі (створення виробничих комплексів, концернів, акціонерних товариств, спільних підприємств і т.п.);

- потреби галузі в перевезеннях і забезпеченості цього транспортом, наявності і міцності комерційних зв'язків з постачальниками і споживачами продукції;

- перспективи участі підприємств галузі в міжнародному поділі праці, у процесах поглиблення господарських взаємозв'язків між державами близького та дальнього зарубіжжя і т.п.

На основі аналізу позначених вище показників складається техніко-економічне обґрунтування (ТЭО) необхідності створення майбутнього проекту (плану) подальшого розвитку галузі.

На другому етапі економічного обґрунтування розвитку і розміщення підприємств галузі досліджують основні умови і фактори, які необхідно врахувати і забезпечити для подальшого розвитку галузі. При цьому рекомендується проводити наступні дослідження і визначення:

1. Установлюють потребу держави або ринку (у тому числі і світового) у продукції, що випускається підприємствами галузі, тобто визначають обсяги незадоволеного попиту.

2. Визначають оптимальний обсяг виробництва нового (додаткового) підприємства галузі в загальній галузевій структурі, а також погоджують розвиток галузі з розвитком взаємозалежних виробництв. Наприклад, створення нового рудника по видобутку залізної руди вимагає збільшення виробництва необхідної для його роботи гірської техніки і т.п.

3. Вибирають техніку і технологію майбутнього виробництва, що багато в чому може вплинути на вибір місця розміщення(територіальної «прив'язки») майбутнього об'єкта. Наприклад, підприємства, що випускають однакову продукцію по різних технологіях, можуть мати різні місця й умови розміщення. Припустимо, виробництво аміаку або азотних добрив по технології із природного газу метану доцільно наблизити до родовищ цього газу або розміщати поблизу споживачів продукції в газифікованих районах. У той же час, виробництво аміаку по технології з коксового газу необхідно наближати до коксохімічних підприємств.

4. Визначають ступінь забезпеченості майбутнього виробництва основними і допоміжними ресурсами (сировиною, енергоносіями, водою, робочою силою, фінансуванням і т.д.).

5. Вибирають варіант транспортного забезпечення майбутнього виробництва, а також можливий ареал споживачів продукції. Оптимальні границі можливої зони діяльності майбутнього підприємства можна попередньо оцінити, розрахувавши раціональний радіус перевезення готової продукції (r_ПП):

, (2.5)

де: С ₂ ,С 1 - витрати на виробництво одиниці продукції, відповідно в пункті запланованого збуту продукції (2), або в пункті очікуваного фактичного розміщення підприємства (1); Т₁, - транспортний тариф на перевезення одиниці вантажів з пункту запланованого розміщення підприємства (1) у пункт споживання продукції (2); Т ₂ - транспортний тариф на перевезення одиниці вантажів або повернення транспорту з пункту споживання (2) у пункт очікуваного виробництва (1); Д - відстань між місцями можливого розміщення підприємства в пунктах (1) і (2).

6. Оцінюють наукоємність майбутнього підприємства і перспективи забезпечення його роботи кваліфікованими кадрами. Виходячи з цього визначають потребу в замовленні на підготовку необхідних кадрів відповідними навчальними закладами.

7. Визначають джерела фінансування робіт по проектуванню, будівництву, налагодженню і пускові майбутнього підприємства галузі, включаючи можливості залучення іноземних інвестицій і кредитів.

8. Вибирають схему супідрядності майбутнього підприємства з іншими підприємствами галузі, а також визначають штат менеджерів по будівництву і керуванню майбутнім виробництвом.

Необхідно пам'ятати, що розміщення більшості галузей визначається ресурсними, кліматичними, геологічними або геополітичними факторами. Для розміщення деяких виробництв важливим є врахування навіть декількох факторів. Так, наприклад, для виробництва паперу необхідно не тільки сировина дерев, але і фактор забезпечення цього виробництва значними водними ресурсами.

У залежності від рівня впливу ресурсних факторів на вибір місця розміщення підприємств, усі галузі виробництва класифікуються на ряд груп.

По показнику матеріалоємності виробництва бувають:

- високо матеріалоємні (кольорова і чорна металургія, машинобудування і т.п.);

- середньо матеріалоємні (хімічне виробництво, легка промисловість та ін.);

- не матеріалоємні (харчова промисловість, виробництво тканих волокон, виробів радіоелектроніки та ін.).

Кожний з територіальних регіонів України має свої умови для розміщення тих або інших виробництв, що і визначає відповідність або невідповідність окремих місць для розміщення конкретних підприємств або галузей. Так, наприклад, Україна в цілому не повинна орієнтуватися на розвиток і розміщення водоємних або енергоємних виробництв, тому що майже на всій її території є дефіцит енергетичних і водних ресурсів, а особливо в центральних і південних регіонах. В Україні також практично вичерпані можливості розвитку традиційної енергетики, а нові альтернативні засоби виробки електроенергії або недостатньо виправдовують себе (атомна енергетика), або занадто повільно впроваджуються (біоенергетичні установи, вітряні електростанції то що). Мало резервів є також і для розвитку відкритих гірничодобувних виробництв, тому що це вимагає займання величезних площ земель, придатних для землеробства.

Поряд з цим Україна відносно забезпечена трудовими ресурсами, має певний науковий потенціал, ринок України відчуває дефіцит товарів народного споживання, тому практично вся її територія сприятлива для розміщення і розвитку підприємств легкої, переробної і харчової промисловості.

Вибираючи місце локалізації того або іншого виробництва, необхідно також враховувати районну диференціацію факторів розміщення на основі аналізу наступних територіальних балансів:

- балансу сировинних ресурсних запасів на основі ресурсних можливостей регіону;

- балансу забезпеченості існуючих виробництв регіону загально цільовими ресурсами (електроенергією, паливом, водою), а також стан оплати за використання цих ресурсів;

- балансу трудових ресурсів (розглядається не тільки з погляду забезпечення робітниками основного виробництва, але і всієї супутньої виробничої і соціальної інфраструктури).

На третьому етапі обґрунтування розміщення підприємства галузі аналізуються різні варіанти можливого розташування цього підприємства на території і перспективи його «прив'язки» до вже наявних виробничих або соціальних інфраструктур.

Для кожного з варіантів визначають обсяги капітальних витрат на створення підприємства і витрат на його наступну експлуатацію. Далі проводять порівняння економічної ефективності можливих варіантів розміщення і розраховують коефіцієнти мінімізації витрат на це розміщення. Ефективність звично знаходять як відношення величини ефектів (наприклад, доходу, рентабельності, зниження безробіття і т.п.) при порівнюваних варіантах розміщення.

Для оцінки мінімізації витрат рекомендується визначати зведені витрати (В_п) виробництва при різних варіантах його можливого розміщення:

B_{n =} C+E_нK (2.6)

де: С - собівартість продукції з урахуванням її доставки до споживача; Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Е_н = 0,06 0,35); К- капітальні вкладення на створення об'єкта.

З усіх розглянутих варіантів вибирають той, де В_п — найменший, що реалізує мінімізацію витрат на майбутнє виробництво (В_п min).

Велике значення при розміщенні продуктивних сил останнім часом надається оцінці екологічних наслідків розвитку і розташування того чи іншого виробництва. Мета екологічної експертизи полягає у визначенні екологічної безпеки господарської діяльності.

Екологічна експертиза проекту розміщення підприємства галузі звично включає чотири етапи:

1. Проводиться оцінка екологічного допуску виробництва. При цьому сумарні викиди шкідливих речовин не повинні перевищувати межі припустимих концентрацій (ПДК) або припустимих рівнів (ПДУ) шкідливих речовин у повітрі і у воді:

, (2.7)

де: Сi - концентрація конкретної шкідливої речовини у виробничих викидах; (ПДК)i - припустимий рівень концентрації i - тої речовини по санітарних нормах.

Якщо розрахунок по формулі 2.7 не вдається виконати, то розраховують допуск по іншій формулі:

(2.8) (2.8)

де: Vі - обсяг очікуваних викидів забруднюючої i - тої речовини по технічній характеристиці устаткування.

2. Розраховуються і порівнюються витрати на охорону навколишнього середовища по проектному і по базовому (вихідному) варіантах розміщення підприємства галузі (на підставі розрахунків приведених витрат на створення об’єктів екологізації виробництв):

де: Вn п - приведені витрати на створення об’єктів для охорони навколишнього середовища по проектному варіанту; Впб - приведені витрати на створення об’єктів для охорони навколишнього середовища на базовому підприємстві галузі.

3. Проводиться мінімізація можливого негативного впливу забруднюючих речовин майбутнього виробництва. У загальному вигляді критерієм екологічної оптимальності проекту (ЭОП) є мінімум впливу об'єкта будівництва на природне середовище:

, (2.9) (2.9)

де: Р_м - ресурсоємність об'єкту; - коефіцієнт забруднюючого впливу

об'єкта виробництва.

Ресурсоємність об'єкта у свою чергу визначається за формулою:

, (2.10) (2.10)

де: (Q - річний обсяг використання сировинного ресурсу; R - економічна оцінка ресурсу, тобто його вартість; П_р - річний обсяг виробництва готової продукції.

В той же час коефіцієнт забруднюючого впливу об'єкту будівництва обчислюється за формулою:

(2.11)

де: - економічна оцінка вартості одиниці умовних виробничих викидів очікуваного виробництва, за рахунок вмісту в цих викидах корисних компонентів; V ¹ - умовний обсяг викидів у повітря або у воду.

З усіх варіантів вибирається варіант із мінімальним забруднюючим впливом на навколишнє середовище.

4. Проводиться оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів:

(2.12)

де: - поточні витрати на охорону навколишнього середовища відповідно для базового і планованого підприємств; Kб, K - вартість капітальних вкладень на об'єкти екологізації виробництва на базовому і планованому підприємствах; У, - річна економія ресурсів (сировини) на одиницю виготовленої продукції відповідно на запланованому і базовому підприємствах від впровадження елементів екологізації виробництва; Е_н — коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (для об'єктів екологізації приймається рівним 0,12); П_р - річний обсяг виробництва продукції на запланованому підприємстві.

З усіх варіантів підлягаючих екологічній експертизі проектів вибирають найбільш ефективний варіант.

Разом з екологічною оцінкою важливо проводити оцінку соціальної безпеки розміщення виробництва, тобто вплив цього виробництва на безробіття, на соціальну напругу в суспільстві, на національні і народні традиції і т.д. Методи врегулювання цих факторів можуть бути адміністративними або економічними. Наприклад, впровадження прогресивної податкової плати за залучення додаткових трудових ресурсів може бути гальмом розростання населення великих міст і т.д.

Сучасні тенденції формування галузевої структури економіки України повинні будуватись насамперед на дотриманні міжгалузевих пропорцій, основні з яких стосуються:

1. Співвідношення між обсягами матеріального і нематеріального виробництва. В Україні це співвідношення зараз складає відповідно 52% і 48%, тоді як у високорозвинених державах нематеріальна сфера виробництва (послуги, сервіс і т.д.) значно переважають над матеріальним виробництвом. Так, наприклад, у Японії, Англії, США і Німеччині матеріальне виробництво складає лише 40-42% загального обсягу виробництва.

2. Співвідношення між виробництвом засобів виробництва (товарів групи А) і виробництвом засобів споживання (товарів групи Б) не повинне відрізнятися більш ніж на 10-15% з перевищенням товарів групи А. В Україні ця різниця зараз складає більше 40%.

3. Співвідношення між галузями видобувної і обробної промисловості. У розвинутих країнах переважає друга група галузей, тобто обробна. В Україні зараз (2003 р.) переважають більш ніж у 2 рази видобувні галузі виробництва, що свідчить про істотний перекіс у цьому балансі. Таке положення небезпечне негативними екологічними наслідками, виснаженням природних багатств і не може бути основою стабільного економічного росту на перспективу.

4. Співвідношення між промисловістю і сільським господарством. Це співвідношення свідчить про комплексність розвитку національного господарства держави. За цим критерієм усі держави поділяються на: індустріально-розвинуті, аграрні, або аграрно-індустріальні. В Україні в даний час склалася індустріально-аграрна орієнтація економіки зі співвідношенням виробництв, приблизно 2:1 і є всі природно-ресурсні передумови для подальшого гармонічного розвитку обох сфер діяльності. Перспективним є значне посилення аграрного сектору економіки.

5. Співвідношення інтегральних процесів у галузевих структурах. Ці процеси останнім часом широко розвиваються в усім світі і засновані на принципах спеціалізації і кооперації з метою найбільш ефективного виробництва кінцевого продукту. Перспективно утворювати наступні групи комплексів: базисні комплекси (паливно-енергетичні, машинобудівні і т.д.); комплекси конструкційних матеріалів (металургійні, лісохімічні, будівельні та ін.); споживчі комплекси (агропромислові, соціальні та ін.).

2.5. Контрольні запитання і задачі до розділу II

1. Поняття науково-технічний прогрес (НТП).

2. Вплив НТП на розміщення продуктивних сил.

3. Показники, що відбивають стан і можливості НТП у державі.

4. Що є матеріальною основою виробничих можливостей будь-якого підприємства?

5. Поняття виробничий потенціал.

6. Основні показники стану виробничого потенціалу господарства держави.

7. Поняття науковий потенціал.

8. Складові наукового потенціалу.

9. Сучасний стан наукового потенціалу в Україні.

10. Показники демографічної ситуації держави.

11. Якими показниками характеризується народонаселення держави?

12. Що таке «природний рух» населення?

13. Поняття трудові ресурси і фактори, що впливають на їх величину.

14. Трудовий потенціал і його основні параметри.

15. Критерії, що визначають статус «безробітного».

16. Сучасний розподіл трудових ресурсів по галузях виробництва.

17. Баланс трудових ресурсів, його види і інформаційне значення. 18. Національний склад населення України.

19. Показники рівня життя населення.

20. Типи розселення населення.

21. Поняття природно-ресурсний потенціал.

22. Чим характеризується природно-ресурсний потенціал?

23. Основні групи природних ресурсів України.

24. Методи економічної оцінки природних ресурсів.

25. Балансові і позабалансові запаси корисних копалин.

26. Суть окремих категорій корисних копалин (А, В, С₁ і С₂).

27. Геологічні і промислові запаси мінеральних ресурсів.

28. Стан мінеральних ресурсів України.

29. Інтенсивні і екстенсивні способи використання корисних копалин.

30. Земельні ресурси України і їхня оцінка.

31. Оцінка паливних ресурсів України.

32. Оцінка рудних ресурсів України.

33. Нерудні ресурси України.

34. Стан водних і лісових ресурсів України.

35. Етапи економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництва.

36. Суть і зміст аналізу стану-розвитку підприємств галузі.

37. Зміст процедури екологічної експертизи проекту.

Задачі

На основі матеріалів розділу II вирішуються задачі, зв'язані з оцінкою демографічних виробничих і ресурсних показників, а також задачі по обґрунтуванню розміщення підприємств окремих галузей виробництва.

Задача 1

Потрібно визначити залишкову вартість виробничих фондів і виробничий потенціал підприємства, якщо відомо, що виробничі фонди складають 2/3 основних фондів (Ф_о), вартість яких 12 млн. грн. Виробничі фонди в свою чергу складаються з 93 штампувальних верстатів, продуктивність кожного з яких 27 виробів за годину. Знос 20 верстатів складає 55%, а інших - 25%. Тривалість робочих змін - 8 годин, графік роботи - двозмінний. Середній коефіцієнт використання технічного парку - 0,89. Сировинне забезпечення виробництва - 100%.