Підготовка соціометричного опитування

Результативність соціометрії більш залежить від відповідної психологічної підготовки опитуваних. Тут не повинно бути місця ніякому штучному або адміністративному тиску з боку дослідника або зацікавлених осіб. Заповнення соціометричної картки - справа добровільна, особиста та інтимна. У дослідників-початківців часто виникають сумніви щодо успіху опитування тільки тому, що багато осіб відразу відмовляється брати участь в опитуванні. Щоб уникнути таких інцидентів, необхідна попередня соціометрична розминка. Вона може бути проведена в двох формах. Або у формі індивідуальної бесіди дослідника з кожним членом групи, або бесіди з групою в цілому. У будь-якому з цих випадків необхідно коректно і коротко викласти в науково-популярній формі завдання опитування, викласти його наукову важливість та запевнити досліджуваного у повному збереженні таємниці опитування.

При заповненні соціометричних карток кожному учаснику слід надати самостійність. Не повинно бути ніяких підказок. Найкраще опитувати групу фронтально, тобто всіх одночасно, наприклад, у класі чи в аудиторії. Дослідник повинен завжди триматись ввічливо та впевнено. Заповнені соціометричні картки повертаються досліднику.

Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап їх обробки. Найпростішим способом кількісної обробки є табличний, графічний та індексологічний.

Соціоматриця. Вона є табличним способом обробки соціометричної інформації. Спочатку слід побудувати соціоматрицю.

Дослідник усі соціометричні картки досліджуваних розставляє по алфавіту. Результати опитування з кожної такої картки записуються до матриці (взаємний вибір відзначають хрестиком, який міститься в кружку). Для виявлення неформальних мікрогруп і вивчення міжособистісних відносин заповнюється друга соціометрична матриця, її будують на основі першої. Порядок її складання такий. Заготовляють таку ж таблицю, як і для першої матриці. З правого верхнього кута проводять діагональ, перетинаючи розташовані на цій лінії клітинки квадрату. З першої матриці вибирають будь-кого, хто має найбільшу кількість взаємних виборів. Його порядковий номер і прізвище записують у перший рядок матриці. Цей же номер заносять у першу клітинку зверху. Потім з першої матриці вибирають тих, хто перебуває у взаємному виборі із занесеним у перший рядок. Його порядковий номер і прізвище заносять у другий рядок. Цей же номер записують зверху в другу графу, у відповідній клітинці матриці записують хрестик у кружку. Такий вибір з першої матриці продовжується до повного вичерпання взаємних виборів у всіх, кого записують у наступний рядок. Інакше кажучи, повинно замкнутися коло осіб із взаємним вибором. Тих, які не мають взаємного вибору, записують у кінці матриці. Неформальна мікрогрупа може складатися з 2-7 воїнів.

Аналіз соціоматриць по кожному показнику дає достатню наочну картину взаємовідносин у підрозділі. Основне достоїнство соціоматриць - можливість зобразити вибори в чисельному вигляді, що, в свою чергу, дає змогу проранжувати воїнів підрозділу за кількістю отриманих і відданих виборів, визначити порядок впливу у підрозділі. На основі другої соціоматриці легко побудувати соціограми - карти соціометричних виборів.

ВИСНОВКИ

Психологію військового колективу становлять різноманітні соціально-психологічні явища, в яких проявляються зміст і динаміка його життєдіяльності. Розуміння психології військового колективу як цілісного явища і загальної її характеристики можливо лише в рамках системного підходу. Метод соціометрії належить до ефективних інструментів соціально-психологічного дослідження малих груп та колективів. У цілому соціометричну методику офіцер може використовувати з метою:

діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, поліпшення та удосконалення;

вивчення типології соціальної поведінки воїнів в умовах групової діяльності;

оцінки соціально-психологічної сумісності членів військового підрозділу;

визначення статусу членів даного колективу;

вивчення неформальних відносин і структур у військовому підрозділі.

В організації цих досліджень, щоб досягти успіху, необхідно додержувати основних правил їх здійснення:

системність;

об’єктивність;

всебічність;

добровільність;

забезпечення анонімності результатів дослідження тощо.