Самостійне вивчення теми

Плевра пристінкова і нутрощева,плевральна порожнина. Поняття про середостіння.

Виконати завдання№12 збірника позааудиторної самостійної роботи

Литература:

Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с.382-389.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968.

Методичні вказівки для позааудиторної самостійної роботи

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с. 26, 32-33.

АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Дихальна система (systema respiratorium) забезпечує насичення організ­му киснем і виведення вуглекислоти.

До органів дихання належать: носова порожнина, гортань, трахея, бронхи та легені. повітроносні шляхи:

• носова порожнина,

• гортань,

• трахея і

• бронхи

дихальна частина (респіраторний відділ),

• паренхімою легень, в альвеолах легень відбувається газообмін між повітрям і кров’ю.

дихальні шляхи можна поділити на

• верхні (носова порожнина, носова частина глотки, ротова частина глотки)

• нижні (гортань, трахея, бронхи).

Дихальні шляхи - це система трубок, які мають хрящову основу, а слизова оболонка містить миготливий епітелій. Хрящова основа попереджує спадання стінок дихальних шляхів, а миготливий епітелій виводить назовні разом із слизом сторонні частинки, що потрапляють в організм із повітрям.

НІС

Зовнішній ніс має основу, корінь, спинку, кінчик і крила. Він сполучається із зовнішнім середовищем через ніздрі

Порожнина носа (або внутрішній ніс, cavitas nasi) виконує функції проведення повітря і є органом нюху. Крім того, тут по­вітря зволожується, очищується і зігрівається.

Перегородкою носова порожнина ді­литься на дві половини, які мають вхідний отвір (грушоподібний) і вихідний (хоани).

Cтінки порожнини носа:

• Перегородка становить медіальну стінку по­рожнини носа

• латеральна,

• верхня

• нижня стінки.

Вони утворені кістками та хрящами і вистелені слизовою оболонкою, яка легко набрякає під впливом різноманітних подразників

Найбільшими хрящами порожнини носа є:

• хрящ перегородки носа,

• бічні хрящі

• крилоподібні хрящі, що утворюють крила носа.

Із латеральної стінки звисають три носо­ві раковини:

• верхня,

• середня

• нижня.

Верхня і середня є похідними решітчастої кістки, а нижня - самостійною кісткою

Між цими раковинами знаходяться носові ходи:

• верхній носовий хід (між верхньою і серед­ньою раковинами),

• середній носовий хід (між середньою і нижньою раковинами),

• нижній носовий хід (між нижньою носовою ракови­ною і твердим піднебінням).

У кожний із цих носових ходів відкриваються пазухи повітроносних кісток, а саме:

• у верхній - задні та середні комірки решітчастої кістки і пазуха клиноподібної кістки;

• в середній - передні комірки решітчастої кістки, лобова і гайморова (пазуха верхньої щелепи) пазухи;

• в нижній - носослізний та різцевий канали.

Ділянка порожнини носа, яка відповідає верхньому носовому ходу, є нюховою. Тут закладені нервові закінчення нюхового нерва - нюхові клітини, які становлять рецептор нюхового аналізатора. Середній і нижній носові ходи є дихальними.

ГОРТАНЬ

Гортань (larynx) знаходиться в ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців, нижче під’язикової кістки. У дітей гортань розташована вище (на рівні IV шийного хребця), у старшому віці внаслідок ослаблення зв’язок вона опускається до рівня VII хребця. Спереду до гортані прилягають підпід’язикові м’язи і верхній полюс часток щитоподібної залози. Позаду до неї прилягає глотка, а по боках - судинно-нервовий пучок шиї.

Скелет гортані утворений парними і непарними хрящами.

До непарних належать:

• щитоподібний (утворює передньобічні стінки),

• перснепо­дібний (розташований у нижньому відділі органа)

• надгортанний (прикриває вгорі вхід у гортань) хрящі. У чоловіків на щито­подібному хрящі виражений гортанний виступ - “Адамове яблуко” - вторинна чоловіча ознака.

Ззаду знаходяться дріб­ніші парні хрящі:

• черпакуваті,

• ріжкуваті,

• клиноподібні.

Всі хрящі з’єднуються між собою суглобами та зв’язками і можуть змінювати своє розташування відносно один одного завдяки м’язам

Порожнина гортані

• зсередини висте­лена слизовою оболонкою з війковим епі­телієм

• ділиться на верхній, середній та нижній відділи.

• Найскладніше побудований середній від­діл, де на бічних стінках знаходиться дві пари складок: верхні (присінкові) і нижні (голосові).

• Між ними утворюється заглиби­на - шлуночки гортані.

• У товщі голосових складок лежать однойменні зв’язки.

• Промі­жок між правою і лівою голосовими склад­ками називається голосовою щілиною.

Го­лосові зв’язки натягнуті між щитоподібнимта черпакуватим хрящами і слугують для голосоутворення, яке відбувається наступним чином:

• скорочення м’язів призводить до зміни положення хрящів,

• ширина голосової щілини і напруження голосових зв’язок теж змінюються.

• Повітря, що видихається, коливає голосові зв’язки, і виникають звуки.

• У членороздільній мові беруть участь також язик, губи, порожнина рота і носа.

Розширює голосову щілину задній персне-черпакуватий м’яз, а звужу­ють - поперечний та косий черпакуваті, бічний персне-черпакуватий м’язи. Під час розмови, співу, кашлю гортань зміщується.

ТРАХЕЯ

Трахея (trachea) - дихальне горло - є продовженням гортані і тягнеться від VI шийного хребця до V грудного, де ділиться на два головних бронхи. Це місце називається біфуркацією трахеї. Стінка трахеї складається з 16-20 хрящових півкілець, між якими знаходяться зв’язки. Задня стінка перетинчаста, містить гладкі м’язові волокна. Слизова оболонка вистелена миготливим епітелієм і багата лімфоїдною тканиною. Довжина трахеї становить 8-12 см. У шийному відділі спереду до неї прилягає перешийок щитоподібної залози, ззаду - стравохід, а з боків - сонні артерії.

У грудному відділі спереду трахеї знаходиться груднина, а в дітей - вилочкова залоза (або її залишки у дорослих) і великі судини.

ГОЛОВНІ БРОНХИ

Трахея на рівні V грудного хребця ділиться на два головні бронхи - правий і лівий, які підходять до воріт легені. Правий бронх широкий, але коротший від лівого, в ньому нараховується 6-8 хрящових кілець, а в лівому - 9-12. Він має більш вертикальне положення і є нібипродовженням трахеї. Слизова оболонка бронхів і трахеї має однакову будову,складається їз хрящових півкілець.

ЛЕГЕНІ

Легені (pulmones) (від грецького - pneumon, звідки запалення легень - пневмонія) знаходяться в грудній порожнині по боках від серця, покриті серозною оболонкою - плеврою, яка утворює навколо них два замкнених плевральних мішки.

Легені мають форму конуса:

• основа якого обернена до діафрагми,

• верхівка виступає на 2-3 см над ключицею в ділянці шиї.

В легенях виділяють три поверхні:

• реберну (опукла, прилягає до ребер),

• діафрагмальну (основа, прилягає до діафрагми),

• середостінну (внутрішня, обернена до органів, що роз­ташовані в середостінні).

На середостінній поверхні знаходяться ворота легені.

Через ворота легень:

• входять головний бронх,

• легенева артерія і нерви,

• виходять по дві легеневі вени, лімфатичні судини.

Всі ці утвори формують корінь легені.

Кожна легеня щіли­нами поділяється на частки:

• В лівій легені є одна коса щілина, яка поділяє її на дві частки: верхню і нижню.

• В пра­вій легені є дві щілини - коса і горизонтальна. Вони поділяють праву легеню на три частки: верхню, середню і ниж­ню.

На передньому краї лівої легені знаходиться серцева вирізка - місце прилягання перикарда (серцевої сорочки)

Бронхіальне дерево

• Головні бронхи діляться на часткові,

• часткові бронхи в паренхімі легені діляться на бронхи третього порядку –

• сегментарні, тому що вони вентилюють певні ділянки легень, які мають назву сегментів. Всього в кожній легені є по 10 сег­ментів. Сегментарні бронхи діляться дихотомічно (кожний на два) на дрібніші - часточкові бронхи. Кожний часточковий розгалужується всередині часточки на 16-18 кінцевих бронхіол, які не мають вже хряща і залоз. Бронхіальне дерево слугує для проведення повітря при вдиху і видиху.

Альвеолярне дерево

Альвеолярне дерево є функціонально-структурною одиницею легені (ацинус), де відбувається газообмін між кров’ю, що знаходиться в капілярах легені, і повітрям, яке заповнює легеневі альвеоли.

Ацинус складаєть­ся з:

• дихальних (респіраторних) бронхіол, які є дихотомічним розгалуженням кінцевих (термі­нальних) бронхіол,

• альвеоляр­них ходів (відходять радіарно від кожної дихальної бронхіоли)

• альвеолярних мішечків, якими закінчуються ходи.

Стінки аль­веолярних ходів і альвеолярні мішечки побудовані з міхурців - альвеол. Внутрішня поверхня альвеол вистелена одношаровим плоским респіраторним епіте­лієм, що лежить на базальніймембрані. З іншого боку до неї прилягають кровоносні капі­ляри. В легенях дорослого є від 300 до 500 млн. альвеол, ди­хальна поверхня яких складає100 м 2

Легенева артерія галузиться в паренхімі легень відповідно до бронхів і утворює капілярну сітку навколо альвеол. Тут відбувається газообмін: кисень з повітря переходить у кров, а вуглекислота - з крові в повітря, що знаходиться в альвеолах. Кров насичується киснем і стає артеріальною. Вона по легеневих венах прямує до лівого передсердя.

ПЛЕВРА

Плевра (pleura) - серозна оболонка, яка покриває легені з усіх боків і в ділянці кореня переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо легень замкнений плевральний мішок, окремий для кожної легені.

Листки плеври:

• Листок плеври, що вистеляє стінки грудної порожнини, має назву парієтального (пристінкового). Залежно від того, яку ділянку він покриває, розрізняють реберну, діафрагмальну та середостінну (медіастинальну) плевру.

• Плевра, що покриває легені і зростається з їх поверхнею, називається вісцеральною (легеневою) плеврою.

Між цими двома листками знаходиться плев­ральна порожнина, в якій є 1-2 мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання.

В ділянках, де одна частина парієтальної плеври переходить в іншу, утво­рюються синуси (простори) плеври.

Синуси плеври:

• реберно-середостінний,

• реберно- діафрагмальний,

• діафрагмально- середостінний.

Вони заповнюються легенями при глибокому вдиху. В спокійному стані їхні стінки щільно прилягають одна до одної. Найбіль­шим є реберно-діафрагмальний синус.

МЕЖІ ПЛЕВРАЛЬНИХ МІШКІВ І ЛЕГЕНЬ

Для визначення меж органів грудної і черевної порожнин користуються наступними основними лініями:

• середньоключична (проходить через середину ключиці);

• середня пахвова (опускається із середини пахвової ямки);

• ло­паткова (проходить через нижній кут лопатки);

• прихребетна (проходить уздовж реберних головок).

Межі легень.

• Верхня межа обидвох легень визначається на 2-3 см вище І ребра (1-2 см над ключицею);

• передня межа правої легені по пригруднинній лінії іде до VI ребра, лівої - до IV ребра, де край легені утворює серцеву вирізку і продовжується до середньоключичної лінії.

• нижня межа легень. Для правої легені це VI ребро, для лівої – VII по середній пахвовій лінії

• нижня межа правої легені проектується на VIII ребро, лівої - на IXпо середній пахвовій лінії,по лопатковій правої і лівої - X ребро.

• Задня межа по прихребетній лініїобидвох легень іде до XI ребра.

Межі плеври. Верхня і пе­редня межі парієтальної плеври співпадають з межами легень, але нижня і задня межі проходять на одне ребро нижче від аналогічних меж легень.

СЕРЕДОСТІННЯ

Середостіння (mediasti­num) - це комплекс органів, які розташовані між двома середо­стінними (медіастинальними) плеврами. Воно займає простір між грудниною спереду, грудним відділом хребта ззаду, діафрагмою знизу, середостінними плеврами з боків. Вгорі середостіння відкривається верхньою апертурою грудної клітки і сполучається з міжфасціальними просторами шиї (див. топографію шиї). Умовна фронтальна площина, що проходить позаду коренів легень і трахеї, ділить середо­стіння на два відділи: передній і задній.

За Паризькою анатомічною номенкла­турою його ділять на верхнє і нижнє. Останнє в свою чергу ділиться на переднє, середнє і заднє. Верхнє середостіння обмежене лінією, яка проводиться від місця з’єднання руків’я груднини з тілом до міжхребцевого диска між тілами ІУ-У грудних хребців. У ньому знаходиться вилочкова залоза (тимус), трахея, верх­ній відділ стравоходу та великі судини (аорта, верхня порожниста вена тощо).

У передньому середостінні проходять внутрішня грудна артерія і вени, лежать передні середостінні вузли.

Середнє середостіння представлене серцем з перикардом, діафрагмальними нервами.

До органів заднього середостіння належать стравохід, низхідна частина аорти, грудна лімфатична протока, симпатичні стовбури, великі вени.