Властивості аналізаторів

· надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників

· наявність абсолютної, диференційної та оперативної межі чутливості до подразника

· спроможність до адаптації

· спроможність тренування

· спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника

· перебування у наступній взаємодії один за одним.

81.

Соціальні небезпеки - це передусім небезпеки, пов'язані з суспільством, діями людей, породжувані соціумом. Соціум - це суспільство або суспільний лад, що розвивається за своїми специфічними законами. Ця система характеризується складністю, в ній взаємодіє велика кількість людей. Найчастіше цей організм очолює лідер, навколо якого створюється певна соціальна група, що надає вплив на інших людей, що не входять в дану групу.

До соціальних небезпек належать небезпеки, які можуть принести збитки одній людині, сім'ї, місту та навіть країні. Основною закономірністю виникнення цих небезпек, перш за все, є те, що обов'язковою умовою їх виникнення є наявність декількох осіб і взагалі - суспільства. Але людина не може відокремитися від суспільства, не може ігнорувати його, а значить, він завжди схильний до ризику відчути на собі ті чи інші соціальні небезпеки.

Політичні небезпеки - це небезпеки державного та міждержавного рівнів. Попередження виникнення і прояву політичних небезпек може бути досягнуто шляхом об'єднання зусиль кількох груп людей, здатних вплинути на рішення уряду, влади в державі, керівника країни. Загострення соціально-політичних і міжнаціональних відносин, різке погіршення матеріального положення сильно впливає на життя кожної людини. Стабільність в країні і політичну незалежність може забезпечити тільки могутня економіка. Так, сьогодні найбільш розвиненою в економічному плані країною світу є США, вона має в цьому плані найменший вплив серед держав планети.

Негативний вплив на економіку робить вичікувальна позиція портфельних інвесторів і відсутність достатнього капіталу. Не маючи ж внутрішніх інвестиційних можливостей, домогтися економічної безпеки держави практично неможливо, якими б при цьому вагомими не були зовнішні вливання.

Найважливішою складовою системи соціальної і політичної безпеки держави є мобілізаційна підготовка економіки, території, комунікацій. У цьому плані першорядне значення набувають стратегічні товари, тобто накопичені запаси сировини та інших сировинних товарів, дуже важливих для національної оборони, які формуються так, щоб обсяги цієї продукції не зменшувалися нижче певного рівня, встановленого у відповідності з певним періодом загрози для країни.

Соціальні небезпеки часто переростають у політичні та навпаки. Поява політичних небезпек відразу визначає поява соціальних. Прикладом є поява партії фашистів, яка коштувала людству величезну кількість людських жертв.

Часто політичні небезпеки переростають у воєнні конфлікти і сприяють появі військових небезпек.

82.

Праця – це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона впливає на природу та використовує її з метою вироництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Праця—одна з найважливіших здатностей людини, бо лише людина свідомо ставить перед собою мету створення знарядь праці, тобто відповідні речі, за допомогою яких вона впливає на предмети природи.

Вона проявляється в кожній суспільно-економічній формації у конкретній історичній формі, має особливий характер і свою організацію. З фізіологічної точки зору праця – це витрати фізичної і розумової енергії людини, але вона необхідна й корисна для людини. І тільки у шкідливих умовах праці або при надмірному напруженні сил людини в тій чи іншій формі можуть проявлятися негативні наслідки праці.

За допомогою праці людина постійно змінює умови всього існування, перетворюючи їх згідно з своїми постійно зростаючими потребами, створює світ матеріальної і духовної культури. Праця не можлива в одиночному прояві та з самого початку виступає як колективний, соціальний. У соціальному відношенні праця призвела до формування нових, соціальних якостей людини: мови, мислення, спілкування, переконання, цінності орієнтації, світогляду. Змінюється психологія людини, інстинкти перетворюються у двох планах: у плані їх стримування, гальмування (підкорення контролю розуму) і в плані їх перетворення у новий якісний стан пізнавальної діяльності людини – інтуїцію.

83.

Електроудар - збудження живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується судомним скороченням м'язів. При цьому зовнішніх місцевих електротравм людина може і не мати. Залежно від наслідків ураження електроудари умовно поділяють на 5 ступенів:

I - ледь відчутні судомні скорочення м'язів;

II - судомні скорочення м'язів із сильним болем;

III - судомне скорочення м'язів із втратою свідомості;

IV - втрата свідомості, порушення серцевої діяльності, порушення дихання;

V - клінічна смерть (відсутні дихання та кровообіг).

Умови ураження людини електричним струмом визначається видом струму (постійний, змінний), видом мережі (однофазові, багатофазові), режимом нейтралі (з ізольованою або глухозаземленою нейтраллю).

Практика та експерименти показують, що шлях протікання струму через тіло людини має велике значення для наслідків ураження струмом. Якщо на шляху протікання струму стоять життєво важливі органи - серце, легені, головний мозок, - то небезпека виникнення значних негативних наслідків досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм проходить іншими шляхами, то його вплив на життєво важливі органи може бути лише рефлекторним.

Найпоширеніші зі шляхів протікання струму через тіло людини: рука - рука. права рука - ноги. ліва рука - ноги. нога - нога. голова - ноги. голова - руки.

Проходячи через тіло людини, електрострум виявляє термічну, електролітичну, механічну (динамічну) дію, які властиві живій та неживій матерії. Одночасно електрострум виявляє і біологічну дію, яка властива лише живій тканині.

84.

Всі види інструктажів слід вважати елементами навчання. При інструктажі особливу увагу треба приділяти робочим зі стажем до 1 року, а також досвідченим робочим з великим стажем. Ці категорії робітників найбільш схильні до травматизму. У першому випадку - через недосвідченість, у другому - через надмірну самовпевненість. Розбір нещасних випадків, опрацювання наказів є також своєрідна форма навчання. За характером і часом проведення інструктажі поділяють на:

1) вступний;

2) первинний на робочому місці;

3) повторний;

4) позаплановий;

5) цільовий.

Вступний інструктаж і первинний на робочому місці проводяться за затвердженими програмами.

Вступний інструктаж з безпеки праці проводить інженер з охорони праці або особа, на яку покладено ці обов'язки, з усіма, хто приймається на роботу не залежно від їхньої освіти, стажу роботи за даною професією чи посадою, з тимчасовими працівниками, відрядженими, учнями і студентами, які прибули на виробниче навчання або практику, а також учнями у навчальних закладах. Про проведення вступного інструктажу роблять запис у журналі реєстрації вступного інструктажу з обов'язковим підписом інструктували та інструктуючого, а також у документі про прийом на роботу або контрольному листі. Проведення вступного інструктажу з учнями реєструють у журналі обліку навчальної роботи.

Первинний інструктаж проводить безпосередній керівник робіт за інструкціями з охорони праці, розробленим для окремих професій або видів робіт:

З усіма працівниками, знову прийнятими в організацію, і перекладними з одного підрозділу в інший;

З працівниками, які виконують нову для них роботу, відрядженими, тимчасовими працівниками;

З будівельниками, які виконують будівельно-монтажні роботи на території діючої організації;

Зі студентами та учнями, які прибули на виробниче навчання або практику перед виконанням нових видів робіт, а також перед вивченням кожної нової теми під час проведення практичних занять в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, дільницях.

Повторний інструктаж проводиться за програмами первинного інструктажу на робочому місці

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників однієї професії.

Цільовий інструктаж проводиться безпосередньо керівником робіт і фіксується в журналі інструктажів та необхідних випадках - у наряді-допуску.

85.

Практичне значення заходів щодо підвищення працездатності випливає із закономірностей її динаміки і зводиться до:

● збільшення фази стійкого стану в фонді робочого часу;

● прискорення процесу впрацювання;

● віддалення фази розвитку втоми;

● забезпечення високої продуктивності праці за нормальних фізіологічних затрат.

Комплекс заходів щодо підвищення і збереження працездатності працівників на оптимальному рівні реалізується на техніко-організа­ційному, соціально-економічному, санітарно-гігієнічному, медико-біологічному, психологічному напрямках.

Могутнім фактором високої працездатності і продуктивності праці є оптимізація трудових навантажень на основі механізації і автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, скорочення і ліквідації важкої ручної праці. Доведено, що при правильній організації праці на легких роботах спостерігається найбільша тривалість фази стійкого стану, а на важких роботах вона нетривала.

Високий рівень працездатності безпосередньо залежить від умов праці, оскільки поліпшення їх супроводжується зменшенням енергетичних затрат організму на подолання несприятливого впливу
факторів виробничого середовища.

Важливим напрямком підвищення працездатності працюючих є ритмізація трудових процесів, оптимізація темпу роботи, а також раціоналізація трудових рухів на фізіологічній основі, що сприяє формуванню і закріпленню робочих динамічних стереотипів, а отже зменшенню м’язових і вольових зусиль. Ритмічна робота підвищує функціональні можливості організму, сприяє його тренованості і забезпечує економізацію енергетичних затрат.

Особливе значення для підтримання працездатності працівників на високому рівні має раціональний режим праці і відпочинку. Ефективність заходів, спрямованих на підвищення працездатності працівників, можна оцінити приростом продуктивності праці, який досягається за рахунок збільшення фази стійкого стану в загальній тривалості робочої зміни

Р, Р1 — питома вага тривалості фази стійкого стану в загальному фонді робочого часу відповідно до і після впровадження заходів, частки одиниці

86.

Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч). Часто вібрації супроводжуються почутим шумом. Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою – резонансом, то великою мірою можливе повне припинення роботи серця.

87.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ97) включають систему принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов’язковою нормою в політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки.

НРБУ97 є основним державним документом, що встановлює систему радіаційногігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі і є обов’язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами, які проводять практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання.

Орієнтовні норми радіаційної безпеки людини:

450 бер – тяжкий ступінь променевої хвороби;

100 бер – нижній рівень розвитку променевої хвороби;

75 бер – короткочасно незначна зміна складу крові;

25 бер – допустиме аварійне опромінення персоналу (разове);

10 бер – допустиме аварійне опромінення населення (разове);

5 бер – допустиме опромінення персоналу в нормальних умовах за рік;

3 бери – опромінення під час рентгеноскопії зубів (місцеве);

500 мбер – допустиме опромінення населення за рік;

100 мбер – фонове опромінення за рік;

30 бер – місцеве опромінення при рентгеноскопії шлунка;

1 мкбер – перегляд одного хокейного матчу по телевізору;

35 бер – межа для населення за 70 років (середня тривалість життя).

88.

Поведінка людини під час пожежі, де обстановка відрізняється, як правило, "швидкоплинністю подій, створенням загрози сусіднім будинкам, а часом і життя людей, характеризується підвищеною емоційною збудливістю, дратівливістю, нервозністю і як наслідок цього необдуманістю дій. Тільки володіння ситуацією та грамотна поведінка у час пожежі можуть пом'якшити його наслідки.

Правила поведінки під час пожежі

· Викликати пожежну охорону за телефоном «01».

· Не входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 м.

· Якщо горить вертикальна поверхня, воду подавати у верхню її частину.

· Перш ніж увійти в палаюче приміщення, накрийтеся з головою мокрим покривалом або пальто, плащем, шматком щільної тканини.

· Двері в задимлене приміщення відкривати обережно, щоб уникнути спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря.

· У сильно задимленому приміщенні треба рухатися поповзом або пригнувшись.

· Якщо на вас загорівся одяг, треба лягти на землю (підлогу) і, перекочуючись, збити вогонь; бігти не можна - це ще більше роздує полум'я.

· На людину в палаючій одязі треба накинути пальто, плащ, покривало і т. п. і щільно притиснути; на місце опіків накласти пов'язку і відправити потерпілого до найближчого медичного пункту.

· При гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також воду, пісок, землю, покривала та інші підручні засоби.

· вогнегасні речовини направляйте в місця найбільш інтенсивного горіння і не на полум'я, а на поверхню, що горить.

89.

Найважливішими факторами виробничого середовища є фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні, які за певних умов можуть бути небезпечними і шкідливими для здоров’я працівників. Небезпечними і шкідливими називаються фактори, які при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами, як у процесі праці, так і у віддалені періоди життя сучасного та майбутнього поколінь.

До групи фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать: забрудненість і загазованість повітря, підвищена або знижена температура, підвищений рівень шуму і вібрації, підвищений або знижений атмосферний тиск, рух і вологість повітря, іонізація повітря, недостатнє освітлення, підвищена яскравість, знижена контрастність

Група хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів представлена загальнотоксичними, подразнюючими та канцерогенними речовинами.

Групу біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів становлять мікро- та макроорганізми.

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори пов’язані з фізичними та нервово-психічними перевантаженнями працівника.

Фактори виробничого середовища справляють як прямий, так і опосередкований вплив на стан, продуктивність та якість роботи працівника. Наприклад, прямий вплив шуму виявляється у створенні перешкод для спілкування працівників, прийому звукових сигналів, а також у пониженні гостроти слуху. Опосередкований вплив шуму виявляється в погіршенні пам’яті і концентрації уваги, зниженні швидкості сенсомоторних реакцій, негативних емоційних станах працівників.

Вплив факторів виробничого середовища залежить від їхньої фізичної суті, сили і тривалості дії.

За характером впливу на організм працівника фактори виробничого середовища поділяються на дві групи:

· адаптивні;

· не адаптивні

Якщо дія фактора триватиме понад допустимий час, то у стані здоров’я працівника наступить погіршення і знизиться його працездатність. Звідси випливає необхідність нормування факторів виробничого середовища і підтримання їх на належному рівні, тобто створення сприятливих умов праці.

90.

Зоровий аналізатор є найважливішим серед інших, бо дає людині понад 80 % всієї інформації про оточуюче середовище.

Зорова сенсорна система складається з трьох частин

• периферичної, що представлена рецепторним апаратом сітківки ока (паличками та колбочками);

• провідникової, що складається з чутливого правого і лівого зорового нерва, часткового перехреста нервових зорових шляхів правого і лівого ока (хіазма), зорового тракту, що зазнає багатьох перемикань, коли проходить через зорові пагорбки чотиригорбикового тіла середнього мозку і таламус (латеральні колінчасті тіла, рис.6) проміжного мозку і далі продовжується до кори головного мозку;

• центральної, що знаходиться у потиличних ділянках кори головного мозку і де саме розташовані вищі зорові центри

Функцією зорового аналізатора є зір, то б то здатність сприймати світло, величину, взаємне розташування та відстань між предметами за допомогою органа зору, яким є пара очей.

91.

Біологічні ритми, біоритми - це регулярні зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів. Здатність до таких змін життєдіяльності передається у спадок і виявлена практично у всіх живих організмів. Їх можна спостерігати в окремих клітинах, тканинах і органах, в цілих організмах і в популяціях.

Біологічні ритми підрозділяються на фізіологічні та екологічні. Фізіологічні ритми, як правило, мають періоди від часток секунди до декількох хвилин. Це, наприклад, ритми тиску, биття серця і артеріального тиску. Є дані про вплив, наприклад, магнітного поля Землі на період і амплітуду енцефалограми людини.

Біологічні ритми організму - добові, місячні, річні - практично залишилися незмінними з первісних часів і не можуть наздогнати ритми сучасного життя. У кожної людини протягом доби чітко простежуються піки і спади найважливіших життєвих систем. Найважливіші біоритми можуть бути зафіксовані в хронограмах. Основними показниками в них служать температура тіла, пульс, частота дихання у спокої і інші показники, які можна визначити тільки за допомогою фахівців. Знання нормальної індивідуальної хронограми дозволяє виявити небезпеку захворювання, організувати свою діяльність у відповідності з можливостями організму, уникнути зривів у його роботі.

Стан організму людини залежить від її внутрішнього біоритму. Протягом доби більшість фізіологічних процесів періодично коливається

Вивчення біологічних ритмів дає змогу людині виробити найсприятливіший режим праці й відпочинку.

Добові біоритми контролюються «біологічним годинником» - це пристосувальний механізм, що забезпечує здатність живих організмів орієнтуватися в часі. Він ґрунтується на строго періодичних фізико-хімічних процесах, які відбуваються в організмі. Завдяки «біологічному годинникові» організми орієнтуються щодо періоду доби (спокій або активність тварин вдень, вночі, в темряві, добові ритми руху рослин, ритмічність поділу клітин у людини тощо), зміни пори року (линяння тварин, листопад у рослин).