Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань – тобто тероризм. Слово тероризм походить від латинського terror, що означає страх, залякування. В наш час терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманній спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Тероризм можна визначити як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Можна класифікувати тероризм як біологічний, ядерний, інформаційний тощо.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

напади на державні або промислові об’єкти, які приводять до матеріальних збитків, а також є ефективними засобом залякування та демонстрації сили;

захоплення державних установ або посольств, що супроводжується захопленням заручників, та викликає серйозний громадський резонанс;

захоплення літаків або інших транспортних засобів. Політичною мотивацією може бути звільнення з тюрми товаришів по партії, кримінальною – вимога викупу;

насильницькі дії проти особистості жертви для залякування або в пропагандистських цілях;

викрадення з метою політичного шантажу або для збагачення;

політичні вбивства – це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби. В розумінні терористів вбивства звільняють народи від тиранів;

вибухи або масові вбивства розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей;

розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою, бубонною чумою тощо.

До 80-х років ареною активного терору залишалася Європа. В Європейських аеропортах терористи захоплювали літаки, від їх рук гинули політичні діячі. На її території існують такі терористичні організації як італійські “Червоні бригади”, німецьке “Відділення Червоної Армії”, бакська ЕТА, Ірландська республіканська армія (ІРА), які за допомогою крові та терору намагаються вирішити “національне питання”.

Особлива ситуація склалася у Росії у зв’язку з Чечнею, яка стала одним з центрів світового мусульманського тероризму.

Ісламський фундаменталізм усе відвертіше нагадує про себе на світовій політичній арені, перетворюючись на небезпечну силу, насамперед для багатоконфесійних держав планети. Експерти попереджають, що в наступному десятиріччі рух ісламістів, який надихають крайні радикали в мусульманському суспільстві, можуть набути глобальних розмірів і накрити хвилею терактів більшу частину планети.

Протягом декількох останніх років ісламські фундаменталісти вже продемонстрували рішучість боротися будь-якими, в тому числі і кривавими методами проти своїх супротивників в різних регіонах Земної кулі. На близькому сході – це представники палестинських угруповань “Хамас”, бойовики правого крила ФАТХа “Танзім”. В Афганістані – це представники організації Усами бін Ладена “Аль-Каїда”. Головною ціллю для терористичних акцій фундаменталістів являються США.

Внаслідок неможливості країн з екстремістською чи релігійно-екстремістською державною ідеологією вести проти інших країн війни старого типу, таких як Друга світова або ”холодна”, екстремістські угрупування цих країн неминуче повинні були звернутися до “зброї слабких” – терору, а глобалізація світу також неминуче повинна була надати їх діям глобального характеру, тобто привести до світової терористичної війни. Ця війна почалася давно, але світ помітив це 11 вересня 2001 року після трагедії в Нью-Йорку та Вашингтоні.

В Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині – це “кримінальний тероризм” в середині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території Україні.

Кримінальний кодекс України передбачає:

Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створили небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу та прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів... караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років (стаття 258).

6.1.5. Злочинність

Глобальна злочинність – це гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку, Останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких – це убивства, насильства, викрадення людей тощо.

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві, та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством. Для збільшення ефективності самозахисту існує зброя. Найдешевшим і доступним засобом зама захисту є газовий аерозольний балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

Більш серйозним засобом є газовий пістолет, Для придбання, збереження і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-ти річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за стеном здоров’я може володіти указаним засобом самооборони.

Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя, але ця зброя досить громіздка і головне – не існує законодавчих актів, які регламентують її застосування як засобу самозахисту.

Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. Їх застосування дуже просте: висмикнути дротик і брелок для ключів, сумка чи дипломат починають видавати гучні і пронизливі звуки. Такий сигнальний пристрій розрахований на 1 чи 2 години безперервного крику й вимкнути його, не знаючи секрету, практично не можливо.

6.2. ПРИРОДНО-СОЦІАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ

6.2.1. Соціальні хвороби

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у природному середовищі, на виробництві та в побуті. Біологічне забруднення пов’язане з присутністю у воді, повітрі і грунті патогенних мікроорганізмів, личинок та лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій і пандемій.

Епідемія - це масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Розповсюдження епідемії на населення всіх або більшості континентів Земної кулі називають пандемією.

Окрім того розповсюдження захворювань спричиняють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби. Це захворювання людини, виникнення та розповсюдження яких пов’язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами.

Таким чином, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо. В Україні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік.

Грип

Найбільш поширена вірусна інфекція – грип, яка виникає як епідемія щорічно. В розвинених країнах грип в залежності від сезону займає перше або друге місце в статистиці причин смертності від інфекційних захворювань, а по соціальній значимості впевнено утримує першу позицію серед всіх хвороб, які вражають людський організм. В Україні на грип та гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 16 млн. осіб на рік, що приблизна складає 95% серед всіх інфекційних захворювань. Перша в історії епідемія грипу була в 1889р., інша, що охопила майже всю Європу в 1918 – 1920 роках, при цьому загинуло 20 млн. осіб.

Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, Д, а також багато інших підтипів. Найбільш розповсюджені віруси групи А (гонконгський, китайський). Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють у повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1 – 2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильній головній біль, біль в м’язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією, наприклад, пневмонією, запаленням легенів тощо, яка може призвести до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, мозку та мозкових оболонок. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу налічується біля 2 млн.

Захворювання від грипу легше попередити, ніж вилікувати. Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Одним з найефективніших засобів профілактики грипу в світі вважається імунізація актуальними інактивованими протигриповими вакцинами. При їх застосуванні захист від захворювання досягає рівня 90 – 98%.

5.2.3. Вірусний гепатит

Гепатити – це одна з найпоширеніших вірусних інфекцій у світі. Відомо як мінімум сім збудників захворювання – A, B, C, D, T, G і TTV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найбільш розповсюджений і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб “брудних рук”, пов’язаних з нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі можуть вилікуватися вже через два тижні.

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит В, їм вражено 350 млн. планети. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом, персистенцією в організмі й важкими наслідками такими, як цироз і рак печінки. Достатньо сказати, що рак печінки в 9 з 10 випадків є наслідком перенесеного раніше гепатиту.

Передається вірус через більшість рідин організму – кров, слину, статеві секрети. Ризик з’являється коли ці рідини від інфікованої людини потрапляють до здорової при статевих контактах, ін’єкційному вживанні наркотиків, переливанні крові та її компонентів, від інфікованої матері до її дитини при вагітності та пологах, при нанесенні татуювання, пірсінзі та інших немедичних процедурах, коли ушкоджується шкіра та слизові оболонки. Стовідсотковий результат заразитися дають переливання крові та статеві контакти та ін’єкційне вживання наркотиків.

Вірус гепатиту В здатний тривалий час не виявляти своєї присутності, очікуючи моменту ослаблення захисних реакцій організму. Активізацією вірусу викликають простудні захворювання, грип, невиправданий прийом антибіотиків.

Вірус С, який спеціалісти називають “ласкавим вбивцею”, - найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важким ураженням печінки. Носіями гепатиту С в світі являються 150 млн. осіб. Зараження гепатитом С відбувається аналогічно зараженню гепатитом В. Але найчастіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, особлива при переливанні крові.

В наш час на гепатит хворіє 2 млрд. чоловік – це майже кожен третій мешканець планети. Щорічно від гепатиту помирає 2 млн. чоловік. Дуже багато людей хворіють хронічно. Ті, що одужують, до кінця життя відчувають наслідки захворювання.

Щоб запобігти цій небезпечній хворобі необхідно мити рука перед вживання їжі, кип’ятити воду, обливати кип’ятком овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуватися презервативами, застосовувати індивідуальні засоби захисту ввід захворювань, які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В є вакцинація.