Завдання на роботу

Зміст включає (в порядку згадування):

− вступ;

− послідовно перераховані назви розділів і підрозділів;

− висновок;

− перелік використаної літератури;

− найменування додатків і номери відповідних сторінок.

Вступ

Вступ необхідний для обґрунтування актуальності теми роботи, формулювання мети і завдань дослідження. Рекомендований обсяг вступу – 3-5 сторінок.

Розробка кожного складового елементу дипломної роботи має свої особливості. Головна роль вступу – підготовка до сприймання основного тексту. У вступі слід розкрити актуальність теми, її наукове та прикладне значення, визначити мету і основні завдання роботи, визначити об'єкт і предмет дослідження, структуру, хронологічні рамки, інформаційну базу дослідження.

Багато студентів помилково вважають, що підготовка основної частини дипломної роботи – це серйозна робота, а вступ можна скласти так, як завгодно.

Однак це не так: за вступом можна судити про ретельність підходу, обґрунтованості у виборі теми, про рівень написання всієї роботи в цілому. Ті з членів державної екзаменаційної комісії, хто не можуть прочитати уважно усю роботу, обов'язково дивляться зміст, вступ, висновок і додатки. Багато інформації зі вступу увійде в виступ на захисті. Текст вступу рекомендується писати в останню чергу, коли робота практично готова, оскільки саме тоді простіше обґрунтувати вибір теми, а також мету і завдання. Зрозуміло, загальний план вступу і певні напрацювання потрібно підготувати до написання основної частини, але остаточний текст краще залишити на потім.

Вступ повинен містити наступну інформацію:

Актуальність теми, в якій стисло викладається сучасний стан проблеми, що розглядається та необхідність подальших досліджень.

Правильно сформулювати актуальність обраної теми означає показати уміння відділяти головне від другорядного, з'ясовувати те, що вже відомо і що поки невідомо про предмет дослідження.

Від доказу актуальності вибраної теми доцільно перейти до формулювання мети роботи.

Мета – це уявний, ідеальний образ, що перевищує результати діяльності, кінцевий підсумок роботи.

Мета роботи повинна полягати в рішенні проблемної ситуації шляхом її аналізу і знаходженні нових закономірностей між економічними явищами. Правильне означення мети – процес не менше важливий, ніж формулювання висновків.

Виходячи з мети роботи визначаються завдання. Це зазвичай робиться у формі перерахування (проаналізувати, розробити, узагальнити, виявити, довести, впровадити, показати, знайти, визначити, описати, встановити, з'ясувати, дати рекомендації, встановити взаємозв'язок, зробити прогноз, тощо).

Формулювання задач необхідно робити якомога більш ретельно, оскільки опис їхнього рішення повинно скласти зміст складових частин роботи. Це важливо також і тому, що заголовки розділів і підрозділів досить часто народжуються з формулювань завдань роботи. В наступному, при написанні висновків доцільно їх побудувати з точки зору досягнення мети і виконання поставлених завдань.

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію.

Стисла характеристика об'єкта дослідження повинна містити такі основні відомості: форма власності, організаційно-правова форма, галузева приналежність; коли і ким засновано, місцезнаходження, матеріально-технічна база (опис приміщення, складів, транспорту тощо; вартісна оцінка), основні економічні показники за звітний період, чисельність працюючих; схема структури апарату управління з коментарем, перелік основних конкурентів.

Предмет дослідження – вузька частина об'єкту дослідження проблема (коло питань), що досліджуються в роботі на прикладі бази переддипломної практики (базового підприємства). Предметом дослідження може бути – теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи формування організації фінансів конкретної фірми.

Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, що є предметом дослідження. Саме на нього повинно бути направлена основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему дипломної роботи, винесену на титульний лист як назва.

Інформаційна основа роботи – стисло вказуються прізвища і ініціали авторів (в алфавітному порядку), що внесли найбільш відчутний вклад в рішення проблеми, основні закони і нормативні акти, що згадуються в роботі (зі посиланнями у [квадратних дужках] на номери джерел за переліком використаної літератури).

Інформація про базу переддипломної практики – дається стисла інформація (один абзац) про підприємство (організацію), на підставі даних якого виконується робота та на прикладі якого розглядається предмет дослідження: повна назва, форма власності, сфера діяльності, місце в галузі (велике, середнє, мале) тощо.

При роботі над вступом потрібно бути готовим до того, що текст цієї складової частини буде перероблений два-три рази і від початкових формулювань може мало що залишитися. Це пов'язано з важливістю даної частини роботи (вступ прочитають всі, хто буде оцінювати роботу), а також з тим, що процес написання носить творчий характер, і на попередньому етапі ще не до кінця уявляється майбутня робота.

Загальні рекомендації з написання основної частини дипломної роботи

В ході написання окремих розділів і підрозділів використовується підготовлений на етапі підбору літератури розгорнутий план з тим, щоб кожний його пункт був висвітлений за певною схемою, що не допускає повторень, відірваних логічно не зв'язаних між собою положень.

Зміст основної частини повинен точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Будь-яка дипломна робота – це не сума її складників. Можна написати розкішні чотири окремих розділу, однак цілком ще не факт, що вони складуть задовільну роботу: важливий логічний зв'язок роботи від його першого положення до останнього.

Логічно побудована робота не містить матеріалу, що може бути вилучений з неї без порушення злагодженості. Це досягається наступним: окремі думки автор висловлює в реченнях; речення, що мають єдину тему, об'єднуються в абзаци; абзаци одного підрозділу повинні бути послідовно пов'язані один з одним.

При роботі над абзацом слід особливу увагу звертати на його початок. В першому реченні краще всього називати тему абзацу, роблячи таке речення немов би заголовком до іншої частини. При цьому формулювання першого речення повинне даватися так, щоб не втрачався смисловий зв'язок з попереднім текстом. Число самостійних речень в абзаці різниться і коливається в надто широких межах, що визначаються складністю висловлюваємої думки.

При написанні роботи слід зважувати на правильність побудови доказів, виведення тлумачень понять і поділу останніх.

Правило ясності також припускає, щоб в якості визначення не використовувались різноманітні метафори, порівняння, прислів’я.

Наприклад, не можна вважати визначенням наступне висловлювання: «гроші – джерело нещастя».

При формулюванні визначення не слід змішувати економічні категорії і поняття. Поняттями називаються такі смислові побудови, що відносяться до класу, до групи однорідних речей. Від поняття менш загального можна переходити до більш загальних понять. Але ця операція узагальнення може тривати не до нескінченності. Існують економічні поняття, до яких операція узагальнення застосовуватися не може, оскільки не існує більш широких понять. Такі поняття називаються категоріями. Таким чином, категорія – це поняття, що не може бути узагальнене. Прикладами категорій є: «гроші», «фонди», «фінанси», «заробітна плата» тощо; прикладами понять є «підприємство», «виручка», «розрахунковий рахунок».

У дипломних роботах уточнюються і формулюються визначення саме понять, а не категорій. Це пов'язане з тим, що вивчення категорій представляє високий рівень абстрагування, що характерно для робіт здебільшого наукового спрямування, наприклад для дисертацій.

Для з'ясування сутності поняття достатньо часто застосовується поділ цього поняття за одним або декількома критеріями. При поділі повинні бути виконані наступні правила логіки: відповідності, одиничності критерію, винятковості, безперервності.

Правило відповідності поділу означає необхідність перерахування всіх видів поділу поняття. Наприклад, невірно поділяти економічні суб'єкти на юридичних осіб і державу. В даний поділ необхідно додати ще і фізичних осіб і нерезидентів.

В кінці кожного підрозділу слід формулювати висновки (2-3 абзаци) по суті викладеного матеріалу. Висновок повинен логічно завершувати приведені міркування і являти собою абстрактне вираження будь-якої стійкої закономірності між явищами. Як аргументи, що обґрунтовують висновки, використовуються посилання на праці зарубіжних і вітчизняних економістів, нормативні документи, логічні міркування, результати обробки статистичних даних. Зазвичай висновки починаються оборотом «Таким чином», «Отже» тощо, після цього формулюється зміст самих висновків.

При формулюванні висновків необхідно дотримуватися деяких правил.

- По-перше, висновки повинні бути нетривіальними (висновок: «Товар – це продукт праці, призначений для продажу або обміну» і так є очевидним).

- По-друге, в якості висновків слід формулювати отримані в даному підрозділі кінцеві результати, а не проміжні.

- По-третє, при формулюванні висновків недоцільно наводити ті положення, що не важливі для викладення наступного матеріалу і не випливають з мети роботи.

- По-четверте, висновок не можна підміняти декларацією про результати виконаної роботи («розглянуто», «проаналізовано», «вивчено» тощо).

- По-п'яте, висновки повинні бути стислими і в стислому вигляді містити виконані в ході написання підрозділу міркування.

Вимоги до змісту основної частини дипломної роботи (за розділами)

Написання кожного розділу дипломної роботи має свої особливості, тому далі буде описана специфіка підготовки основної частини роботи, яка складатися з чотирьох змістовних розділів.

Теоретичний розділ

Перший розділ дипломної роботи присвячується розгляду теоретичних аспектів проблеми, що досліджується і слугує підґрунтям для подальшого викладення матеріалу.

У цьому розділі зазвичай розглядаються сутність, зміст, організація процесу, що досліджується, його складові елементи.

Викладаючи теоретичні аспекти, слід пам'ятати, що цей розділ роботи не самоціль, а засіб для створення теоретичної бази для розгляду практичних аспектів проблеми, що досліджується. Оскільки проникнення в сутність явища і процесу, що досліджується можливо тільки за умови використання системного підходу, тому в першому розділі доцільно відвести окреме місце історії розвитку предмету дослідження, аналізу зарубіжного досвіду організації економічних процесів, тому необхідно вирішити завдання, пов'язані з:

− концепцією предмету дослідження;

− місцем предмету дослідження в об'єкті дослідження;

− впливом предмету дослідження і проблем з ним пов'язаних на фінансовий стан розвитку.

Вирішувати ці проблеми необхідно шляхом огляду і критичного аналізу літературних джерел, що включає наступні їх види:

− навчально-методичні (підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій, методичні рекомендації);

− наукові (монографії, статті в наукових журналах, тези доповідей на науково-практичних конференціях);

− періодичні видання (газети, журнали, часописи тощо);

− законодавчо-нормативні акти (конституція, кодекси, закони, укази, постанови, розпорядження, інструкції, листи тощо).

Огляд літературних джерел – це вища форма узагальнення інформації. Він систематизує зміст багатьох документів за основними напрямами їх використання. При цьому повинна даватися аргументована оцінка і критичний аналіз використаних відомостей.

Також рекомендується провести аналіз зміни законодавства, що регулює об'єкт і предмет дослідження у часі: що саме, коли і якими законодавчими актами вносилося.

На всі першоджерела, на які посилається автор прямо (цитата) або опосередковано (згадування), обов'язково повинні бути посилання на літературні джерела згідно із номерами за переліком використаної літератури:

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад:

(цит. за:...);

д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

є) якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити якесь застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної роботи а весь текст застереження береться у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. - А.Ш.), (підкреслено нами. – А.Ш.).

Посилання, в бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

Посилання в роботах слід оформляти у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у "Список використаних джерел", а потім (через кому) - номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, "... текст цитати... [25, с. 235 — 237]". Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівки конкретних сторінок, наприклад, "... у працях [1 - 7]...", "... як зазначається в роботі [12]".

Типовими помилками, що допускаються студентами в теоретичному розділі роботи є:

− подання теоретичної інформації без її подальшого критичного аналізу;

− підрозділ складається тільки або здебільшого з витягу із законодавчого акту;

− подання в розділі довідкової і загальновідомої інформації;

− подання інформації винятково в текстовій формі без підкріплення її порівняльними таблицями і наочними рисунками.

Підрозділи дипломної роботи повинні мати назви з «аналітичним відтінком».

Кожний підрозділ теоретичного розділу роботи повинен закінчуватися висновком, наприклад: «Таким чином, розглянуте показало, що найбільш значна зміна відбулася на стадії» та стислим обґрунтуванням необхідних подальших досліджень, які логічно випливають з даного підрозділу і будуть наведені у наступному підрозділі роботи.

Теоретичну частину (перший розділ) рекомендується подати у вигляді трьох-чотирьох підрозділів. Обсяг викладення матеріалу по кожному підрозділу повинен бути приблизно однаковим – в межах 6-8 сторінок, оформлених згідно із вимогами.

Аналітичний розділ

У другому розділі, виходячи з загальних теоретичних положень, розглянутих в теоретичному розділі, рекомендується проаналізувати стан справ визначеній темою роботи сфері діяльності підприємства.

Аналіз практики фінансово-економічної діяльності неможливо проводити без кількісних оцінок процесів, що протікають. При цьому слід враховувати, що наведені факти і цифровий матеріал повинні бути максимально вірогідними.

Звітні дані підприємства, що досліджується повинні бути не тільки наведені, але і проаналізовані для обґрунтування висновків. Для аналізу використовуються різноманітні математичні засоби. При цьому не слід забувати, що використання математичних засобів – це засіб, але не мета написання роботи.

Важливим достоїнством роботи є використання для обробки статистичних даних спеціальних комп'ютерних програм. Не вітається використання для розрахунків винятково Microsoft Excel.

Перший підрозділ другого розділу – 2.1 – повинен бути присвячений характеристиці підприємства (організації), що досліджується, якими можуть бути суб'єкти підприємництва сфери виробництва або надання послуг.

При складанні характеристики підприємства необхідно з достатнім ступенем повноти подати наступні відомості про нього:

− назва підприємства;

− форма власності;

− профіль його роботи;

− стислі відомості з історії підприємства;

− характеристика продукції, що випускається, або послуг, що надаються, їх специфіка;

− положення підприємства на сегменті ринку, на якому воно діє;

− коло наявних і потенційних споживачів;

− особливості статуту;

− механізм управління на підприємстві;

− розмір підприємства, чисельність співробітників;

− структура підприємства, взаємодія відділів, їхні функції;

− ділові партнери підприємства, характер взаємовідносин із ними;

− положення підприємства в правовій системі: взаємовідносини з державою, з монополіями, наявність пільг, привілей, особливого статусу;

− напрями діяльності підприємства, наявність перспективних шляхів розвитку.

Цей перелік, не є вичерпним, його можна продовжувати. Зрозуміло, що не усе, що наведене в даному переліку, необхідно відбити в дипломній роботі – деякі матеріали будуть подані більш докладно і розгорнуто, деякі – ні.

Подальші завдання дослідження другого розділу повинні бути направлені безпосередньо на комплексний аналіз предмету дослідження на прикладі підприємства, що було базою переддипломної практики.

Зміст і структура цієї частини роботи залежать від теми і основних завдань дослідження. Найменування аналізу повинно відповідати предмету дослідження та пристосовано до умов функціонування підприємства

Динаміку основних показників досліджують по даним за попередні 3-5 років. Для оцінки впливу різноманітних чинників, виявлення резервів досліджуються планові і фактичні дані за звітний рік або фактичні дані за попередній рік.

Методичною основою аналізу слугують різноманітні методики, які студент може винайти в літературі, скористуватися методиками з лекційних і практичних занять або звернутися за допомогою до керівника роботи.

Підставою для виконання досліджень по темі роботи слугують, як правило, дані, зібрані шляхом спеціальних вибірок з документів підприємства. В дослідженнях, що виконуються в ході здійснення дипломних робіт, найбільш широко застосовуються економіко-математичні засоби: кореляційного і регресійного аналізу, рангової кореляція, головних компонент тощо.

Типовими помилками, що допускаються студентами в аналітичному розділі роботи є:

− проведення аналітичних дій без обґрунтування необхідності їхнього проведення;

− відсутність чітких висновків після побудованих таблиць, графіків,

рисунків;

− відсутність структурно-логічного зв’язку між підрозділами.

− надання теоретичної інформації без її подальшого критичного аналізу на даному підприємстві;

− робота присвячена більшою мірою оціночно-аналітичним процедурам, а ключове слово у назві роботи – удосконалення економічної діяльності підприємства, або не розглянуті зовсім, або розглянуті поверхово.

Кожен підрозділ даної частини роботи повинен закінчуватися висновком по проведеному аналізу.

Вживати назву підприємства, що аналізується необхідно тільки в назві розділу. В назві підрозділу необхідно вживати «підприємство».

Дана вимога відноситься і до третього розділу.

Аналітичну частину (другий розділ) рекомендується подати в трьох-чотирьох підрозділів. Перший підрозділ повинен бути присвячений характеристиці підприємства (5-6 сторінок), а наступні – організації та методиці економіки його діяльності (в межах 8-11 сторінок).

Оптимізаційний розділ

В третьому розділі приводиться обґрунтування пропозицій з вдосконалення тих сторін фінансово-економічної діяльності, проблемні елементи яких були виявлені в аналітичній частині.

Пропозиції, що висловлюються в третьому розділі повинні вирішувати ті завдання, що були сформульовані у вступі. В багатьох роботах пропозиції зводяться до закликів: «треба посилити...», «удосконалювати...» тощо. Без розробки механізму реалізації таких пропозицій вони є безпідставними.

Пропозиції необхідно довести до рівня розрахунку показників фінансово-економічної ефективності, до розробки конкретних рекомендацій по підвищенню ефективності виробничо-фінансової діяльності.

Вносячи пропозиції, доцільно пропонувати декілька варіантів рішення виявленої проблеми. Слід проаналізувати кожний з проектів, вибрати оптимальний і не тільки прогнозувати позитивні результати його використання, але і запропонувати заходи з мінімізації ризиків негативних наслідків (адже у будь-якої великої ідеї є недолік, рівний або перевищуючий величину цієї ідеї).

Завданнями, що вирішуються в третьому розділі, як правило, є наступні:

− огляд напрямів удосконалення предмету дослідження та пристосування їх до підприємства, що досліджується і оптимізація одного або декількох найбільш значущих елементів предмету дослідження, в тому числі з використанням математичних засобів і моделей;

− використання можливостей обчислювальної техніки для удосконалення окремих аспектів предмету дослідження.

− розрахунок економічної ефективності пропозицій студента в частині удосконалення діяльності підприємства по колу проблем, що вивчаються на прикладі умов функціонування суб'єктів ринку.

В цій частині роботи розглядаються основні резерви підвищення ефективності підприємства, що досліджується. Логіка викладення матеріалу в цій частині роботи повинна безпосередньо кореспондувати з теоретичним і аналітичним розділом.

Заходи або напрями, що пропонуються студентом з метою удосконалення предмету дослідження, повинні чітко поділятися на два види: ті, що вимагають і ті, що не вимагають техніко-економічного обґрунтування. В оптимізаційному розділі повинні знайти відображення обидва.

Передусім, повинні бути викладені їхня сутність, мета і засоби вирішення; уявлені вхідні дані і виконані необхідні розрахунки, що зажадаються перед впровадженням в практику.

При обґрунтуванні впровадження інших заходів або напрямів розвитку, що не вимагають обґрунтування або при очевидній трудності їхнього здійснення, слід використати результати наукових досліджень і практичних досягнень в галузі управління підприємством на підставі авторитетних літературних джерел.

Рекомендується окремий підрозділ присвятити використанню математичних засобів і моделей в аналізі і прогнозуванні діяльності підприємства, що досліджується і розрахунку економічної ефективності від запропонованих студентом проектів.

Типовими помилками, що допускаються студентами в оптимізаційному розділі роботи є:

− дослідження в більшому ступені присвячене проблемам оптимізації предмету дослідження в загальному плані і практично не порушують його застосування до підприємства, що досліджується;

− дослідження в третьому розділі здебільшого дублює другий розділ;

− відсутність чітких висновків про результативність проведених досліджень: на чому воно ґрунтувалася, як відбувалося і що дало (які резерви поліпшення діяльності підприємства були ідентифіковані);

− відсутність структурно-логічного зв’язку між аналізом проведеним в другому розділі і напрямками пошуку резервів оптимізації, що були здійснені у третьому розділі.

Оптимізаційну частину (третій розділ) рекомендується подати у вигляді трьох-чотирьох підрозділів. Обсяг викладення матеріалу по кожному підрозділу повинен бути приблизно однаковим – в межах 8-12 сторінок.