Проведення перевірок законності затримання, поміщення та тримання осіб у кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ

Відповідно до ч. 4 ст. 5, п. 20 ч. 1 ст. 10 та п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» працівники міліції тимчасово, у межах чинного законодавства обмежують права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на них обов’язки, і тому мають право затримувати і тримати цих осіб у спеціально відведених для цього приміщеннях, якими є кімнати для затриманих та доставлених чергових частин ОВС, із чітким додержанням строків затримання у залежності від вчиненого порушення, його обставин та подальшого прийняття стосовно них остаточного рішення.

Адміністративне затримання - це короткострокове позбавлення людини свободи, право на яку передбачено статтею 29 Конституції України.

Для проведення результативних перевірок додержання законів під час тримання громадян у кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ та ефективного прокурорського реагування на виявлені порушення прав затриманих та доставлених необхідно володіти методикою їх проведення. Належна організація перевірок є запорукою своєчасного попередження та виявлення порушень конституційних прав громадян з боку працівників міліції, а також вжиття відповідних заходів реагування до винних службових осіб не лише з моменту поміщення затриманої особи до КЗД, а й зі стадії її доставлення.

За необхідності до перевірки необхідно залучити спеціалістів територіальних органів охорони здоров'я, санітарно-епідеміологічної та пожежної служб (МНС), а також представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, громадських та правозахисних організацій.

Перевірку доцільно розпочати з огляду кімнат та опитування затриманих, які там тримаються. Слід з’ясувати (Додаток № 4) законність підстав затримання, забезпечення роз’яснення прав затриманим особам, категорії утримуваних осіб, умов їх розміщення, чи мали місце факти незаконного застосування фізичної сили та спеціальних засобів. Необхідно вивчити відповідність обладнання цих приміщень встановленим чинним законодавством нормам.

Так, на чергову частину органу МВС складається тактико-технічний паспорт, що передбачає, зокрема, план-схему приміщень з пояснювальною запискою, в якій щодо КЗД обов’язково вказується:

– кількість КЗД, їхні розміри з розрахунку 4 кв. м на одну особу, максимальна наповнюваність, освітленість, наявність вентиляції (природної, штучної), опалення, водопостачання, системи спостереження, відомості про забезпеченість посудом, дезінфікуючими та миючими засобами, медичними аптечками;

– чи відповідають приміщення встановленим вимогам;

– чи потребують приміщення чергової частини реконструкції, капітального, косметичного ремонту.

Прокурору необхідно знати, що відповідно до Закону України «Про міліцію» та наказу МВС України від 28 квітня 2009 року № 181, виданого у розвиток зазначеного Закону кімнати для затриманих та доставлених розташовуються у приміщеннях чергових частин органів внутрішніх справ з таким розрахунком, щоб особи добового наряду могли контролювати поведінку затриманих, а останні не мали можливості прослуховувати службові розмови чергових. Вікна у кімнатах виготовляються з органічного матового скла, що не б’ється. Радіатори опалення, захищені металевими кожухами, розміщуються у нішах стін. Двері обшиваються листовим залізом, верхня їх частина обладнується ґратами, що закриваються органічним склом. Двері повинні відчинятися у бік коридору, обладнуються накладними механічними замками, які зачиняються автоматично, та ключем на два оберти (типові замки, що застосовуються для закриття камер у слідчих ізоляторах). Кімнати повинні мати природне та штучне освітлення і вентиляцію. Електричний світильник повинен бути захищений дрібною металевою сіткою та встановлюється над дверима. При розміщенні кімнат на першому поверсі адміністративного будинку органу внутрішніх справ їх вікна захищаються металевими ґратами.

Крім того, КЗД мають бути забезпечені постільними речами (матраци, простирадла, подушки, ковдри, рушники), столовими наборами (дозволяється одноразовий посуд), милом господарським та туалетним, миючим засобом для миття посуду, а також медичним інвентарем та витратним майном: 1 установка для дезінфекції (дезінсекції), лампа кварцова для опромінення (не менше 2-х), універсальна медична аптечка (1 на камеру), аптечка для профілактики зараження на ВІЛ–СНІД, протипедикульозна укладка та дезінфекційні засоби (тримісячний запас).

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про міліцію», ст. 8 Закону України «Про попереднє ув’язнення», в міськрайвідділах міліції кількість кімнат (не менше трьох) повинна забезпечувати ізоляцію та роздільне тримання різних категорій затриманих: чоловіків від жінок; неповнолітніх від дорослих; осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від осіб, які не притягувались до такої відповідальності; осіб, які відбували покарання у місцях позбавлення волі, від осіб, які там не тримались; обвинувачених у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів від інших; обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки; осіб, які раніше працювали в правоохоронних органах; іноземців і осіб без громадянства; осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених статтями 173–177, 200–235 КК України; обвинувачених або підозрюваних в одній і тій же справі; хворих на інфекційні захворювання.

При проведенні перевірки обов’язково необхідно з’ясовувати наступні питання:

– додержання органом внутрішніх справ принципу роздільного тримання визначеної категорії осіб;

– чи забезпечується кожна особа санітарними нормами з розрахунку
не менше 4 кв.м. корисної площі на особу, індивідуальним спальним місцем
та постільною білизною;

– чи обладнана кімната для затриманих та доставлених туалетом, каналізацією, водогоном з проточною водою та примусовою вентиляцією, і чи достатнім чином вона освітлюється;

– чи забезпечені затримані особи посудом, питною водою належної якості, засобами особистої гігієни, можливістю митися та справляти природні потреби у належних умовах. Чи можуть вони своєчасно отримати першу необхідну медичну допомогу, чи забезпечено їх безпеку та охорону на випадок пожежі та при інших нештатних ситуаціях;

– чи забезпечуються затримані особи триразовим гарячим харчуванням відповідно до норм добового забезпечення продуктами харчування, затверджених постановою КМУ від 16.06.1992 № 336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ».

При цьому слід врахувати, що харчуванням забезпечуються усі затримані, в тому числі, затримані в адміністративному порядку, які знаходяться у кімнаті для затриманих та доставлених більше 3 годин (до розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді та в інших передбачених законом випадках). Організовується харчування через міські торговельні організації по нормі довольства, передбаченій для осіб, які утримуються у спецзакладах міліції. Оплата проводиться згідно зі ст. 8 Переліку витрат за кошторисом органів внутрішніх справ.

Екстрена медична допомога вказаним особам надається бригадами швидкої допомоги лікувально-профілактичних закладів місцевих органів охорони здоров’я за викликом працівників чергової частини. Крім того, у черговій частині

міськрайвіддділу повинні знаходитись укомплектована аптечка для надання першої медичної допомоги, вогнегасник та інші предмети і речі, необхідні для забезпечення належних та безпечних умов тримання осіб.

Особливу увагу слід приділяти вивченню питання щодо своєчасності та повноти вжиття працівниками міліції заходів, спрямованих на виявлення у осіб вказаної категорії інфекційних та інших захворювань і вжиття заходів щодо їх лікування, упередження розповсюдженню інфекції, застосування спеціальної обробки приміщення КЗД після звільнення або переведення хворого затриманого.

Також необхідно звертати увагу на те, що деякі працівники міліції намагаються штучно збільшити показники щодо кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності. Принципово слід реагувати на випадки, коли працівники міліції за появу в громадському місці у нетверезому стані доставляють особу до кімнати для затриманих та доставлених чергової частини, де складають і надають для підпису протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Після чого особу звільняють і вона у такому ж стані, в якому була затримана за вчинення правопорушення, знову опиняється у громадському місці, але цього разу вже внаслідок неправомірних дій працівників ОВС.

Крім того, слід зазначити, що згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2011 від 11.10.2011, частина 5 ст. 263 КУпАП (обчислення строку складання протоколу стосовно особи, яка була в стані сп’яніння) визнана такою, що не відповідає Конституції України, а тому на теперішній час вирішується питання щодо внесення змін до КУпАП в частині обґрунтування моменту витвереження особи, яка перебуває у стані сп’яніння.

Саме тому документація, яка повинна вестись належним чином у чергових частинах міськрайорганів внутрішніх справ, дасть можливість встановити порушення прав затриманих та доставлених осіб.

У чергових частинах органів внутрішніх справ ведеться наступна документація:

– журнал обліку відвідувачів та запрошених до органу внутрішніх справ;

– тактико-технічний паспорт чергової частини;

– журнал реєстрації повідомлень про злочини;

– книга обліку осіб, які доставлені до чергової частини;

– рапорти чергових про здачу чергування (формою передбачено вказувати кількість осіб, доставлених у КЗД, і тих з них, які тримались з порушенням строку);

– книга прийому та здачі чергування;

– журнал інформації, що не містить явних ознак злочину;

– книга перевірок;

– книга скарг і пропозицій;

– журнал реєстрації надання медичної допомоги особам, які тримаються в черговій частині.

Для затримання та поміщення громадян до КЗД органів внутрішніх справ працівникам міліції відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про міліцію» надається право затримувати та тримати (Додаток № 7):

– осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурору протягом 24 годин з моменту затримання;

– неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

– осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

– осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, до передачі їх у спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких до їх витвереження;

– військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

– осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

– затриманих за підозрою в скоєнні злочину, засуджених для доставки їх у ізолятори тимчасового тримання чи слідчі ізолятори.

Законність підстав та обставини, за яких затримано особу, можливо з’ясувати із записів у книзі обліку осіб, які доставлені до чергової частини. Заповнення усіх граф книги є обов’язковим.

Прокурор повинен з’ясувати відповідність записів правилам ведення такої книги. До неї обов’язково заносяться відомості щодо всіх без винятку осіб, доставлених до чергової частини працівниками міськрайоргану міліції, іншими посадовими особами та громадянами, незалежно від виду та ступеня небезпеки правопорушення, терміну перебування особи в органі внутрішніх справ та прийнятого щодо неї рішення, у тому числі щодо осіб, доставлених до чергової частини, а потім направлених до спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту, ІТТ, переданих представникам інших органів тощо.

У разі незаконного затримання особи та поміщення її до КЗД, прокурор відповідно до вимог ст. 45 Закону України зобов’язаний негайно вжити заходів щодо звільнення такої особи та поставити питання про притягнення до відповідальності службових осіб, які допустили порушення закону.

Особи, які до чергової частини не доставлялись, а вирішення питань щодо них проводилось за межами службових приміщень чергової частини, підлягають реєстрації у журналі обліку відвідувачів та запрошених до органу внутрішніх справ. Відомості про доставлених осіб вносяться на підставі документів, що засвідчують їх особу, рапорту працівника ОВС, члена громадського формування, протоколу про адміністративне затримання, заяв інших осіб, результатів перевірки через адресне бюро.

Відповідно до вимог п. 6.6.1 Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 № 181, розгляд обставин щодо осіб, доставлених до чергової частини, проводиться негайно, в окремій кімнаті, яка за своїм обладнанням не пригнічує їх честь і гідність, але упродовж часу не більше 3-х годин з моменту доставлення до чергової частини.

При розгляді таких обставин черговий зобов’язаний:

– перевірити законність доставлення;

– установити особу та забезпечити огляд доставленої особи у відповідності до вимог ч. 1 п. 6 ст. 11 Закону України «Про міліцію»;

– вимагати від працівника ОВС, який доставив особу, скласти протокол про адміністративне затримання правопорушника відповідно до ст.ст. 259, 261 КУпАП. При доставленні особи громадянами необхідно прийняти від них заяви;

– зареєструвати доставлення правопорушника в книзі обліку осіб, які доставлені до чергової частини. При не встановленні особи в момент доставлення у книзі спочатку заповнюються графи 6–8 (причина доставлення, час, місце, обставини правопорушення і т.д.)

Часто при затриманні особи за підозрою у вчиненні злочину протокол безпосередньо після затримання не складається, а лише через 2–3 доби, і тільки після цього повідомляються родичі затриманих. Весь цей час громадяни незаконно перебувають у службових кабінетах підрозділу міліції та поміщаються до КЗД, де ця категорія осіб взагалі не повинна знаходитись понад 3 години.

У разі необґрунтованого доставлення громадян черговий зобов’язаний негайно звільнити доставленого і запропонувати особі, винній у необґрунтованому доставленні, вибачитись, після чого зробити необхідну відмітку у книзі обліку доставлених. Про такий факт черговий повинен доповісти письмовим рапортом начальнику міськрайоргану міліції.

При затриманні черговий повинен провести огляд осіб, речей, що були при них, вилучити документи і предмети, які можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров’ю, всі види зброї, боєприпасів, наркотичних, сильнодіючих, отруйних речовин. Особистий огляд проводиться особою однієї статі із затриманим і в присутності 2-х понятих тієї ж статі.

Результати огляду осіб та речей, вилучення документів і предметів заносяться до відповідного окремого протоколу або відображаються у протоколі про адміністративне затримання чи правопорушення. Протокол підписується затриманою особою, понятими (разом із записом даних про них) та черговим. Вилучені документи і речі зберігаються у спеціальній шафі, ключ від якої знаходиться у чергового. При звільненні речі, не заборонені до обігу, під розписку видаються особі, яку було затримано.

Особи, поміщені до кімнат для затриманих та доставлених чергових частин міськрайорганів внутрішніх справ, мають право:

– на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність;

– на негайне звільнення, якщо затримання є незаконним;

– на триразове гаряче харчування, якщо строк тримання перевищує 3 години;

– на невідкладне повідомлення про мотиви затримання чи арешту, роз’яснення права та надання можливості з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника;

– звертатися за захистом своїх прав і свобод до Уповноваженого Верхо­вної Ради України з прав людини, відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна;

– на негайне повідомлення родичам та за їх вимогою захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання;

– у будь-який час оскаржити факт затримання в суді;

– на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;

– на направлення звернень до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк;

– на охорону здоров’я та медичну допомогу;

– на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

Таким чином, при вивченні законності поміщення громадян до КЗД слід керуватися рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2011 від 11.10.2011 та вимогами статей 259, 260, 261, 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», статтями 106, 115, 155 КПК України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію», ч. 1 – 3 ст. 263 КУпАП передбачено право міліції затримувати і тримати у спеціально відведених для цього місцях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, на строк до 3-х годин, а в необхідних випадках – до 3-х діб з письмовим повідомленням про це прокурора протягом 24 годин з моменту затримання.

Разом з тим, частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Особи, затримані в порядку ст. 263 КУпАП, не повинні поміщуватись та триматись у спеціальних установах міліції понад 3 години, особливо у тих випадках, якщо не створено належні умови для їх тримання.