Права пасажира студенти повинні визначити на підставі ст. 911 ЦК, хоча їх перелік не є вичерпаним

За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Такий договір називається рейсовим чартером. Він є консенсуальним договором. Документом, який свідчить про укладення договору та про прийняття вантажу до морського перевезення є коносамент. Він видається перевізником відправникові, й є товаророзпорядчим документом.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти може здійснюватися кількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення).

Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу — передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Стаття 915 ЦК передбачає можливість здійснення перевезення пасажиру, вантажу, багажу та пошти транспортом загального користування. Особливість транспорту загального користування — наявність обов'язку здійснювати перевезення за зверненням будь-якої фізичної чи юридичної особи. Однією з особливостей також є умова надання цього виду послуг на рівних умовах усім споживачам. Саме тому договір перевезення на транспорті загального користування визнається публічним договором. За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

два різних порядки визначення провізної плати на транспорті: перевезення транспортом загального користування оплачуються за згодою сторін, або за затвердженими тарифами, інші види перевезень — за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законом і правовими актами. Для забезпечення виконання договору іншою стороною (сплати належної перевізникові провізної плати або інших платежів, пов'язаних із перевезенням) перевізник має право утримувати передані йому для перевезення вантажі, якщо інше не встановлено нормативними актами або не випливає із суті зобов'язання. Моментом виникнення зобов'язання щодо перевезення вантажу вважається час прийняття відповідною особою — перевізником вантажу до перевезення разом з одним з передбачених законодавством транспортним документів. Саме з цього моменту перевізник несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Законом передбачається обов'язок перевізника надати транспортні засоби під завантаження у строк, установлений договором. У свою чергу, відправник повинен пред'явити вантаж у строк, встановлений договором. Вантаж, який підлягає перевезенню, повинен бути в належній тарі та упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених правил. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти є обов'язковим пред'явлення йому претензії. Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

У 30-денний термін не включається час, необхідний для доставки адресату поштової кореспонденції.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

нововведений річний термін позовної давності застосовується до таких вимог, як несхоронність, прострочення в доставці, розрахунки за провізними платежами, а також щодо вимог перевізника до вантажовласників.

При здійсненні міжнародних перевезень відповідальність перевізника перед пасажиром визначається умовами відповідних міжнародних угод (транспортних конвенцій), обов'язкових для України. Видами добровільного страхування яке може застосовуватися в сфері транспортних послуг, є: страхування життя; страхування від нещасних випадків; страхування залізничного транспорту; страхування наземного транспорту (крім залізничного); страхування повітряного транспорту; страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту); страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

До обов'язкових видів страхування можуть бути віднесені: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; авіаційне страхування цивільної авіації; страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; страхування засобів водного транспорту. Згідно зі ст. 1079 ЦК використання транспортних засобів розглядається як діяльність із підвищеною небезпекою для оточуючих і настає для заподіювача шкоди незалежно від його вини.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У зв'язку з розвитком перевезень вантажів автомобільному транспорту часто передаються функції, пов'язані з початком або завершенням процесу перевезення вантажів Іншими видами транспорту. Автотранспортні підприємства або спеціально створені транспортно-експедиційні організації приймають на себе весь комплекс операцій по відправленню вантажів залізничним, водним та повітряним транспортом, одержанню від них вантажів і доставці їх одержувачам, проведенню розрахунків за перевезення тощо. Відносини цих організацій з клієнтурою та іншими транспортними підприємствами оформляються договорами про експедицію.

Експедиційні функції здійснюють також підприємства зв'язку. За договорами з видавництвами газет, журналів вони одержують періодичні видання від друкарень, обробляють, упаковують і відправляють їх за призначенням. Поштові підприємства виконують функції експедитора і тоді, коли вони приймають і доставляють клієнтурі -- громадянам та організаціям -- різні поштові відправлення: листи, посилки, бандеролі, грошові перекази, газети та журнали. Клієнтом у такому договорі може бути як відправник, так і одержувач вантажу. Ним у договорі транспортної експедиції можуть виступати поряд із відправником і одержувачем вантажу також і інші особи: власник вантажу, перевізник та інші суб'єкти, інтереси яких пов'язані з перевезенням унаслідок наявності договірних відносин з відправником чи одержувачем вантажу.

Експедитором може бути юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, а також громадянин, який одержав статус підприємця. У договорі про транспортне експедирування, укладеному між експедитором і клієнтом, експедитор по суті заміняє клієнта у відносинах із перевізником. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.Договір транспортного експедирування вважається сплатним. Сторони в договорі встановлюють розмір плати самостійно, якщо інше не встановлено законом, яким можуть встановлюватися тарифи, максимальні ціни на послуги та т.п. В інших випадках можуть використовуватися встановленні експедитором тарифи і такси за виконання послуг за договором транспортного експедирування.

У випадку, коли плата за договором не визначена, клієнт зобов'язаний виплатити експедитору розумну плату (її обчислення може проводитися на підставі існуючих тарифів). Клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти — вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.

У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв'язку із розірванням договору.