Облік сумнівних боргів

При складанні звітності підприємство повинно аналізувати стан дебіторської заборгованості з метою поділу її на поточну і довгострокову.

Крім того, необхідно визначити суму дебіторської заборгова­ності, яка напевно не буде повернена боржником або щодо якої закінчився термін позовної давності. Така заборгованість не під­лягає відображенню у балансі (вона не може бути визнана акти­вом), тому повинна бути списана у тому періоді, в якому підпри­ємство отримало інформацію про неможливість її погашення боржником. У той же час у бухгалтерському обліку не оплачені фактично суми вже відображені у складі доходу підприємства. У зв'язку з цим у разі, якщо у підприємства виникає безнадійна за­боргованість, вона повинна бути вирахувана зі складу доходів (доход повинен бути зменшений).

Доход буде зменшено при нарахуванні витрат. Таким чином, одним із способів зменшення доходу є віднесення безнадійної за­боргованості до складу витрат.

При цьому безнадійна дебіторська заборгованість може роз­глядатися як частина операційних витрат того періоду, в якому така заборгованість стала безнадійною.

Тому П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачає створення резерву сумнівних боргів. При списані безнадійної де­біторської заборгованості за продукцію та обліку резерву сумнів­них боргів Стандартом 10 «Дебіторська заборгованість» дотри­мується один з основних принципів підготовки фінансової звітності — принцип нарахування і відповідності доходів і ви­трат.

Згідно з цим принципом для визначення фінансового резуль­тату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного пері­оду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку та звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей.

При продажу продукції (товарів) до моменту оплати підпри­ємство не знає, що борг не буде оплачений, більш того, може знадобиться до трьох років, щоб упевнитися, що заборгованість є безнадійною. Саме враховуючи ці обставини, Стандартом 10«Дебіторська заборгованість» передбачено прогнозування резер­ву сумнівних боргів на дату балансу і ці приблизні збитки роз­глядаються як витрати поточного року.

Економічний зміст резерву сумнівних боргів, у відповідності до Національних стандартів, полягає в уточнені оцінки дебітор­ської заборгованості за реалізовану продукцію.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію на дату ба­лансу згідно з п. 7 Стандарту 10«Дебіторська заборгованість» включається до підсумку балансу за вирахуванням резерву сум­нівних боргів, тобто за її чистою реалізаційною вартістю.

Таким чином, резерв сумнівних боргів служить для відобра­ження дебіторської заборгованості в той сумі, що може бути реа­льно повернена боржником.

Оцінка суми безнадійної заборгованості є попередньою і здій­снюється з метою не завищення суми активів у балансі.

Резерв сумнівних боргів створюється для поточної дебіторсь­кої заборгованості за товари, роботи і послуги, яка виникла за фактом відвантаження товарів або виконання робіт, надання по­слуг. Дебіторська заборгованість, що утворилась у зв'язку із здійсненням суб'єктом підприємництва передплат, відображати­меться в балансі як заборгованість за авансами, без нарахування резерву сумнівних боргів.

ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість» передбачено насту­пні способи обчислення резерву:

а) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів;

б) питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалі­зації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати;

в) на основі класифікації дебіторської заборгованості. Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості

величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Вибір способу робить підприємство при визначені своєї облі­кової політики.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, това­ри, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської за­боргованості за строками її непогашення із встановленням коефі­цієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми без­надійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням стро­ків непогашення дебіторської заборгованості.