Тема. Основные фонды предприятия

1. Задача про мінімальну тривалість перехідного процесу.

Нехай маємо замкнуту систему управління. (рис 1.1)

Об’єкт управління описується рівняннями стану які представлені в матрично-векторній формі:

; . (1.18)

Тут – квадратна - матриця; , – - мірні вектори; – скаляр, визначаються співвідношеннями

; ;

. (1.19)

В початковий момент часу об’єкт знаходиться в нульовому стані (). В цей момент часу на вхід системи подається задаючий вплив в формі одиничного ступінчастого стрибка, тобто одинична стрибкоподібна функція . Ставиться задача знайти таку структуру і параметри управляючого пристрою, інакше кажучи алгоритм роботи УП, в формі закону управління , при якому тривалість перехідного процесу

(рис.1.7) буде найменшою, а також буде досягнуто кінцевий стан вектора стану , вважаючи що управління обмежене умовою . Критерій оптимальності в цьому випадку має вигляд:

(1.20)

ця задача відноситься до широкого класу задач про максимальну швидкодію.

2. Задача про максимальну точність відтворення.

Нехай структура системи управління є такою як в попередньому випадку. На відрізку часу де фіксована величина, вхідний сигнал описується в складі якого невідомі величини. Збурення можна вважати випадковим стаціонарним процесом з відомими ймовірними властивостями. Треба знайти таку імпульсну характеристику УП, при якій система управління при максимально відтворить вхідний сигнал і максимально зменшить вплив випадкового збурення на процес управління. Ці властивості системи можна зобразити співвідношеннями:

(1.21)

де викликана збуренням складова вихідного процесу системи. символ усереднення. Перший вираз показує що система при безпомилково відтворює вхідний сигнал, другий вираз говорить про те що система має максимальну потужність відтворення (випадкова складова на виході системи викликана збуренням має мінімальну дисперсію).

3. Задача про оптимізацію кінцевого стану.

Нехай об'єкт управління - метеорологічна ракета, що стартує у вертикальному напрямку і характеризується трьома змінними стану: -висотою розміщення ракети над землею; - швидкістю польоту; – масою. Рух ракети в цих термінах стану описується рівняннями

(1.22)

де m - секундна витрата палива; c - коефіцієнт пропорційності, який визначає залежність тяги двигунів ракети від витрати палива; D - сила лобового опору, яка залежить від швидкості і висоти польоту;

- прискорення вільного падіння, що залежить від висоти.

Початковий стан ракети визначається очевидними співвідношеннями ; ; , де - початкова маса ракети. Після вигоряння палива ракета деякий час продовжує по інерції рухатися вгору і до моменту досягає кінцевої висоти . Потрібно так керувати тягою ракети, що в даному випадку те ж саме, чи секундною витратою палива , щоб ракета за час (де - невідома величина) піднялася на максимальну висоту, тобто щоб виконувалася умова

(1.23)

при додаткових обмеженнях

(1.24)

у складі яких - маса палива, що знаходиться на ракеті; - максимально можлива витрата палива; – маса ракети без палива.

У цій задачі роль управління грає тяга двигуна, область допустимих управлінь задана у формі обмежень на витрату палива, а критерій оптимальності зведений до умови максимуму однієї з змінних стану в кінцевий момент часу. Задачі, у яких максимізується чи мінімізується кінцевий стан об'єкту, прийнято називати термінальними.

4. Задача про мінімальну витрату палива.

Попередню задачу можна сформулювати інакше. Нехай задано початковий стан ракети ; ; і висота підйому ракети . Потрібно визначити такий закон зміни тяги двигуна, тобто витрати палива , підлеглий обмеженню , при якому кількість палива, витрачена на підйом на висоту , виявиться найменшим. У даному випадку критерій оптимальності має вид

(1.25)

і досягається гранична умова (де - надалі невідома величина).

5. Задача про мінімальні енергетичні витрати.

Нехай маємо об'єкт у вигляді матеріальної точки і до нього прикладений вплив . Об'єкт переміщується відповідно до рівнянь , . Задані початковий , і кінцевий , стани об'єкта, причому Т - невідома величина. Потрібно за час об'єкт перемістити з початкового стану в кінцевий так, щоб енергетичні витрати на управління, що приводить до необхідного переміщення об'єкту, виявилися найменшими. Ці витрати пропорційні інтегралу квадрату управління. Тому переміщення об'єкту із заданого початкового у заданий кінцевий стан буде здійснено за час з найменшими витратами при використанні критерію оптимальності

. (1.26)

Тема. Основные фонды предприятия

1. Экономическая сущность основных фондов, их классификация.

Средства, авансированные в деятельность предприятия, называются капиталом. Структуру капитала предприятия можно рассмотреть через систему двойной записи, принятой в бухгалтерском учете. Она состоит из:

– основного и оборотного капитала – активы предприятия;

– собственного и заемного капитала – пассивы предприятия.

Базой для хозяйственно-производственной деятельности являются основные производственные фонды.

Основные фонды – совокупность производственных, материально-вещественных ценностей, которые действуют в процессе производства в течение длительного периода времени, сохраняя при этом на протяжении всего периода натурально-вещественную форму и перенося свою стоимость на продукцию по частям по мере износа.

Согласно системе бухгалтерского учета, к основным фондам относятся средства труда, по отношению к котрым одновременно соблюдаются условия:

а) объект предназначен для использования в производстве продукции, при выполнении работ или оказании услуг, для управленческих нужд организации либо для предоставления организацией за плату во временное владение и пользование или во временное пользование;

б) объект предназначен для использования в течение длительного времени, т.е. срока продолжительностью свыше 12 месяцев или обычного операционного цикла, если он превышает 12 месяцев;

в) организация не предполагает последующую перепродажу данного объекта;

г) объект способен приносить организации экономические выгоды (доход) в будущем.

Некоммерческая организация принимает объект к бухгалтерскому учету в качестве основных средств, если он предназначен для использования в деятельности, направленной на достижение целей создания данной некоммерческой организации (в т.ч. в предпринимательской деятельности, осуществляемой в соответствии с законодательством Российской Федерации), для управленческих нужд некоммерческой организации.

Сроком полезного использования является период, в течение которого использование объекта основных средств приносит экономические выгоды (доход) организации. Для отдельных групп основных средств срок полезного использования определяется исходя из количества продукции (объема работ в натуральном выражении), ожидаемого к получению в результате использования этого объекта.Общепринято классифицировать данную группу активов по трем критериям:

1. По характеру участия в соответствии с разработанным Общероссийским классификатором основных фондов (ОКОФ) выделяют:

– здания; – сооружения;

– передаточные устройства; – машины и оборудование;

– транспортные средства;

– производственный и хозяйственный инвентарь;

– рабочий скот; – продуктивный скот;

– многолетние насаждения; –другие виды основных средств.

2. По назначению использования выделяют:

– основные производственные фонды – участвующие непосредственно в производственном процессе (станки, оборудование) или создающие условия для производственного процесса (производственное здание, сооружения);

– основные непроизводственные фонды – объекты культурно-бытового назначения (столовые, детские сады, клубы и др.).

3. В зависимости от степени непосредственного воздействия на предмет труда выделяют:

– активную часть основных фондов – непосредственно влияющую на производство, количество и качество продукции, услуг (машины, оборудование);

– пассивная часть основных фондов – создающие необходимые условия для производственного процесса (здания, сооружения, транспорт).

Прогрессивная структура основных производственных фондов характеризуется ростом удельного веса активной части основных фондов и повышением в ее доле автоматических систем.