ТЕМА 1. Політологія як наука 7 страница

5) політичні відносини утворюють складну мережу взаємодії на різних рівнях і в різних площинах. Політичні відносини людей – це об’єктивні зв’язки і відносини в суспільстві. Вони також об’єктивні і реальні, як і самі люди. Політичні відносини органічно “влиті”, вплетені в загальну структуру соціальних відносин і займають у ній певне місце як особлива підсистема суспільних відносин. Це визначена частина, специфічна форма суспільних відносин.

Роль політології в суспільстві обумовлена тими функціями, які вони виконують. Найголовніші з них:

1) пізнавальна;

2) теоретико-методологічна;

3) світоглядна;

4) ідеологічна;

5) виховна;

6) практична (прикладна);

7) прогностична.

Політологія як наука здатна виконувати ряд об’єктивно корисних для людини і суспільства функцій: виступати інструментом пізнання навколишньої політичної дійсності. Остання реально стосується і навіть істотно впливає на інтереси кожної людини. Тому формування достатньо точних уявлень про політичні явища і процеси є необхідною передумовою для впевненої орієнтації у великому і складному світі політики.

Значення пізнавальної функції політології різко зростає, коли зважується в практичній площині завдання залучення особистості безпосередньо чи через соціальну спільність до активної політичної діяльності. У цьому випадку роль достовірного політологічного знання важко переоцінити.

Політологія як наука покликана також виконувати важливу теоретико-методологічну функцію. Оскільки різні аспекти політики відносяться до об’єкта цілого ряду наукових дисциплін, політологія покликана, зокрема, розробляти теорію і методологію дослідження політичних явищ, інститутів і процесів і опирається при цьому на певні філософські основи, повинна і здатна виступати в ролі свого роду теоретико-методологічною базою більш конкретних досліджень, здійснюваних у рамках деяких інших галузей суспільних і гуманітарних наук.

Ідеологічна функція цієї науки виражається в обґрунтуванні і пропаганді політичних ідеалів, цінностей і цілей, реалізація яких об’єктивно відповідає інтересам тих чи інших соціальних спільнот. Інша справа, що ідеологічні пристрасті не повинні позначатися на вірогідності одержуваних у результаті дослідження даних, їхньому конкретному узагальненні й оцінці. Але залишається фактом те, що добуті політологією, як і іншими суспільними і гуманітарними науками, знання і основані на них висновки використовуються класами, націями, іншими соціальними групами і політичними партіями, що відбивають їхні інтереси, а також суспільними рухами у боротьбі за досягнення своїх цілей. Навряд чи може викликати сумнів, наприклад, те, що численні обґрунтування (у тому числі і політичного характеру) мають явно виражений ідеологічний характер.

Політологія, будучи науковою дисципліною, не тільки відображає політичну дійсність, але й здатна служити могутнім інструментом впливу на неї. Інакше кажучи, ця наука може виконувати винятково важливу для суспільства прикладну, практико-політичну функцію; йдеться, у першу чергу, про використання політологічного знання з метою попередньої наукової експертизи прийнятих законодавчими і виконавчими органами держави, а також суспільно-політичними організаціями й об'єднаннями правових актів і політико-управлінських рішень.

Нарешті, не можна не сказати і про таку сторону прикладної ролі політологічного знання, як політичне прогнозування. Без нього немає і не може бути науково вивіреної, ефективної політики, якої б сфери життя вона не стосувалася.

Сам перелік цих функцій служить вагомим аргументом на користь підвищення соціального статусу політології як науки і навчальної дисципліни і доцільності її вивчення широкими верствами суспільства.