Багатошаровий епітелій поділяється на

• плоский незроговілий,

• плоский зроговілий

• перехідний.

Такий поділ залежить від особливостей будови верх­нього шару епітеліоцитів.

Багатошаровий плоский незроговілий епітелій найбільш характерний для слизових оболонок ротової порожнини, стравоходу, зовнішнього шару рогівки, покриває також частину надгортанника, вистеляє піхву. Він складається з трьох шарів епітеліоцитів: базального, остистого та шару плоских клітин.

Багатошаровий плоский зроговілий епітелій покриває поверхню шкіри, утворюючи її епідерміс. Характерною особливістю цього епітелію є наявність п’яти шарів: базального, остистого, зернистого, блискучого, рогового. Зовнішній роговий шар складається з рогових лусочок, які утворюються в процесі кератинізації епідермоцитів (відкладання в цитоплазмі клітин рогової речовини - кератину).

Перехідний епітелій вистеляє сечовивідні шляхи (ниркові миски, чашечки, сечоводи, сечовий міхур), тобто органи, які здатні розтягуватися (при наповненні) і скорочуватися (при випорожненні). За різних морфо-функціональних станів органа змінюється форма і товщина епітеліального пласту - особливо поверх­невого шару епітеліоцитів.

Залозистий епітелій

Залозистий епітелій складається із залозистих клітин - гландулоцитів. Це спеціалізовані клітини, що пристосовані до синтезу, накопичення і виведення секрету.

Розрізняють залози:

• залози внутрішньої секреції- ендокринні, екдокриноцити свої секрети (гормони) виділяють безпо­середньо в кров. До таких залоз належать гіпофіз, епіфіз, щитоподібна і прищитоподібні залози, надниркові залози, ендокринні відділи підшлункової та статевих залоз.

• Залози зовнішньої секреції - екзокринні, екзокриноцити свої секрети виділяють у порожнини (наприклад, у порожнину шлунка) або на поверхню епітеліального пласту.

• Залози змішаної секреції

За кількістю клітин,які утворюють залози організму,їх поділяють на:

• одноклітинні

• багатоклітинні,їх в організмі є велика кількість.

Екзокринні залози відрізняються між собою за будовою, способом секреції, складом секрету. Екзокринні залози мають кінцеві секреторні відділи та вивідні протоки.

За будовою кінцевих відділів і вивідних проток розрізняють види залоз:.

• проста залоза має нерозгалужену вивідну протоку

• складна залоза, вивідна протока якої розгалужена.

секреторні відділи розгалуженої залози поділяються на:

• трубчасті,

• альвеолярні

• трубчасто- альвеолярні.

За способом виділення секрету із клітини залози поділяють на три типи:

• Мерокринові. При мерокриновому типі секреції залозисті клітини не руйнуються. До мерокринових залоз належать: слинні залози, підшлункова залоза, більша частина потових залоз та ін.

• Апокринові При апокри­новому типі секреції апікальна частина клітини відокремлюється від неї разом із секретом. Прикладом апокринових залоз є молочні та потові залози пахвових ділянок.

• Голокринові. При голокриновій секреції руйнується вся клітина. Прикладом голокри­нової залози є сальна залоза шкіри.

За хімічним складом секрету розрізняють:слизові, білкові, змішані (білково- слизові).

СПОЛУЧНА ТКАНИНА

Сполучна тканина об’єднує велику групу тканин, які розвиваються із мезенхіми. Морфологічно вона характеризується:

• добре розвиненою міжклі­тинною речовиною, яка складається з волокнистих структур та основної речовини

• різноманітністю клітин.

Сполучна тканина виконує ряд важливих функцій:

• багатьох органів, зв’язки, сухожилки, хрящі, кістки

• захисну, що здійснюється шляхом механічного захисту, фагоцитозу та вироблення імунних тіл;

• механічну, опорну та формоутворювальну - вони формують капсулу і строму

• пластичну, що виражається в активній участі в процесах регенерації, загоєнні ран;

• трофічну, яка пов’язана з регуляцією живлення клітин та їх участю в обміні речовин;

• гомеостатичну - підтримання постійності внутрішнього середовища організму;

• регуляторну - впливає на діяльність інших тканин біологічно активними речовинами.

Класифікація сполучної тканини:

Сполучна тканина поділяється на

• Опорнотрофічну

• Сполучну тканину із спеціальними властивостями: ретикулярна, жирова, пігментна та слизова тканини.

Волокниста сполучна тканина

Волокниста сполучна тканина, залежно від вмісту волокнистих структур поділяється на:

• пухку,яка містить більше клітин і основної речовини,

• щільну,яка багата волокнистими структурами.відповідно до розташування волок­нистих структур, поділяють на оформлену і неоформлену: в оформленій волокна розташовані паралельно, а в неоформленій вони ідуть у різних напрямках.

Пухка волокниста сполучна тканина супроводжує нерви та кровоносні судини й утворює строму органів.

Тканина кладається з клітин і міжклітинної речовини(волокна і основна речовина).

Міжклітинна речовина:

• Колагенові волокна побудовані із білка колагену, еластичні - із білка еластину. Колагенові волокна дуже міцні, вони забезпечують механічні властивості сполучної тканини.

• Еластичні волокна надають тканині пружності, тобто можливості розтягуватись, а потім повер­татись до попередніх розмірів.

• Ретикулярні волокна виконують опорну функцію, утворюють сітки і особливо розвинені у кровотворних органах

• Основна (аморфна) речовина, в яку занурені клітини і волокна сполучної тканини, - це гель певної в’язкості та хімічного складу. Вона складається з води, білків, ліпідів, полісахаридів, мінеральних речовин. Вміст і склад основної речовини неоднаковий у різних видів сполучної тканини.

Клітини пухкої сполучної тканини фібробласти, макрофаги, плазмоцити, тканинні базофіли, пігментні, адвентиційні, жирові та ретикулярні клітини,

• Фібробласти - клітини, які синтезують сполуки, що формують волокна і основну речовину сполучної тканини. Це найбільш поширені і функціонально основні клітини пухкої волокнистої сполучної тканини. Зрілі фібробласти мають подовгасту форму, відростки, нечіткі межі і світле ядро. Фібробласту влас­тива рухливість, можливість змінювати форму.

• Макрофаги (гістіоцити) - другі за чисельністю (після фібробластів) клітини пухкої волокнистої сполучної тканини. Вони утворюються з моноцитів після їх міграції в сполучну тканину із просвіту кровоносних судин. Функція макрофагів: фагоцитоз Тканинні базофіли (тучні клітини) - це клітини, що синтезують, накопичують ряд біологічно активних речовин: гепарин, серотонін, гістамін, дофамін тощо.

• Плазматичні клітини походять з В-лімфоцитів, вони забезпечують гумо­ральний імунітет, виробляючи антитіла (гамма-глобуліни

• Жирові клітини (адипоцити) здатні до накопичення в цитоплазмі резервного жиру, який забезпечує трофіку, енерго- утворення та метаболізм води.

• Пігментні клітини (меланоцити) містять у цитоплазмі пігмент меланін.

• Адвентиційні клітини - це неве­ликі, веретеноподібної форми, малодиференційовані клітини, що супроводжують дрібні судини. У процесі диференціації ці клітини можуть перетворюватися у фібробласти й адипоцити.

• Лейкоцити різних видів (гранулоцити, агранулоцити) мігрують із крово­ носних судин і виконують у сполучній тканині захисні функції.

Оформлена щільна волокниста сполучна тканина знаходиться у складі фіброзних мембран, зв’язок, сухожилків.

Неоформлена щільна волокниста сполучна тканина утворює сітчастий шар дерми шкіри. У його складі товсті пучки колагенових волокон ідуть у різних напрямках, що забезпечує резистентність шкіри при найрізноманітніших напрямках дії механічних факторів.

Скелетні сполучні тканини включають: хрящові та кісткові тканини, які виконують, перш за все, опорну, захисну, механічну функції, а також беруть участь у мінеральному і водно-сольовому обміні організму.