Кодифікація законодавства

Необхідна насамперед для упорядкування чинного законодавства та його подальшого ефективного застосування. На березень 2009 р. в Україні чинним є 21 кодекс, з яких 17 було ухвалено Верховною Радою України за роки незалежності, а 4 кодекси прийняті ще в радянський період - Кримінально-процесуальний кодекс, Житловий кодекс, Кодекс законів про працю, Кодекс про адміністративні правопорушення. До названих чотирьох кодексів зміни вносилися загалом 437 разів, що свідчить про необхідність ухвалення цих кодексів у новій редакції.

Водночас практика внесення змін до одного й того ж кодексу практично одночасно кількома законами, замість прийняття одного консолідованого закону, свідчить про низький рівень кодифікаційної діяльності. Як приклад, назвімо внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінально-процесуального кодексу. Досі не кодифікованими залишаються адміністративне, податкове, банківське, соціальне законодавство, а також законодавство у сфері науки і освіти, культури, охорони здоров'я, інформації тощо. Специфіка кодифікаційної діяльності в Україні полягає в тому, що в нашій державі має місце тенденція до збільшення підзаконних актів, а не законів прямої дії, натомість основою законодавства більшості країн є саме закони.

Особливо актуальними на сьогодні залишаються проблеми кодифікації трудового і соціальною законодавства. Так, проект Трудового кодексу України позитивно оцінено експертами Міжнародної організації праці. Оновлене трудове законодавство має відіграти ключову роль у забезпеченні матеріального і культурного рівня населення, його подальшого розвитку як соціально захищеної нації. Одним з найбільш важливих напрямів кодифікації соціального законодавства є сфера загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, в частині запровадження в Україні єдиного соціального внеску, що має забезпечити зосередження функцій, пов'язаних з формуванням страхових коштів, в єдиному органі.

Визначено законодавчі орієнтири розвитку соціальної та гуманітарної сфер, а також національної економіки (фінансове, податкове, митне та банківське законодавство; законодавство з питань регулювання природокористування, паливно-енергетичного комплексу, підприємницької діяльності тощо).

Проведення широкомасштабної кодифікації законодавства в Україні, коли реформуванню будуть піддані усі його галузі, має значно спростити процес накопичення інформації про чинне законодавство, а також забезпечити правову систему України якісними нормативно-правовими актами.