Склад калькуляційних статей

1. Сировина та основні матеріали. У дану статтю включаються витрати на сировину й основні матеріали, що витрачаються на виготовлення продукції. Витрати плануються нормативним методом: за технологічними нормами витрат сировини й основних матеріалів на одиницю продукції й вартості одиниці сировини. У вартість сировини можуть бути включені транспортно-заготівельні витрати, якщо вони не враховуються окремою статтею калькуляції.

2. Допоміжні матеріали. В статтю включають вартість допоміжних матеріалів, які не входять до складу основної продукції, але необхідні для її виробництва. Ці витрати можуть не виділятися окремою статтею, а плануватися в статті "Сировина й основні матеріали". Допоміжні матеріали плануються аналогічно: за нормами витрат вартості допоміжних матеріалів.

3. Зворотні відходи. Ця стаття при калькулюванні віднімається і показує вартість зворотних відходів, що виключаються з витрат на сировину й основних матеріалів для того, щоб уникнути повторного розрахунку (при виробництві томат-пасти - насіннячко з томатів, яке використовують для виготовлення олії у фармацевтичних цілях).

4. Транспортно-заготівельні витрати. Враховуються витрати на доставку сировини й основних матеріалів у тому випадку, коли ці витрати не включено до вартості сировини й допоміжних матеріалів.

5. Паливо й енергія на технологічні цілі. Відносяться витрати на усі види палива й енергії (вода, пара, електроенергія), як ті, що отримано від сторонніх підприємств й організацій, так і ті, що виготовлені самим підприємством, й безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

6. Основна заробітна плата. Плануються витрати на виплату основної заробітної плати робітників, що безпосередньо пов'язані з виготовленням конкретного виду продукції.

7. Додаткова заробітна плата. Плануються витрати на виплату додаткової заробітної плати згідно з чинним законодавством про оплату праці. Премії включаються в статтю витрат "Додаткова заробітна плата" у тому випадку, якщо вони передбачені колективним договором, трудовим договором або контрактом із працівником.

На практиці часто дана стаття не виділяється окремо, а витрати - плануються в одній статті "Основна й додаткова заробітна плата".

8. Відрахування на соціальне страхування, пенсійне забезпечення, сприяння зайнятості. Витрати плануються виходячи із сум основної і додаткової заробітної плати та встановлених законодавством відсотків відрахувань.

9. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування. Це комплексна стаття калькуляції до якої включаються наступні витрати:

9.1 амортизація устаткування і транспортних засобів;

9.2 експлуатація устаткування (технічний огляд і обслуговування):

- вартість мастильних, обтиральних матеріалів, необхідних для утримання устаткування в робочому стані;

- витрати на оплату праці та соціальні відрахування робітників, що обслуговують устаткування (наладчиків, мастильників, електромонтерів, слюсарів та інших робітників, які числяться у складі бригад основних цехів);

- вартість послуг допоміжних виробництв, зв'язаних з утриманням і експлуатацією устаткування;

9.3 поточний ремонт устаткування й транспортних засобів;

- вартість запасних частин, що витрачаються при поточному ремонті;

- витрати на оплату праці й соціальні відрахування ремонтників, зайнятих на ремонтних роботах (слюсарів, верстатників, ремонтників та інші);

- вартість послуг ремонтних цехів та інших допоміжних виробництв з поточного ремонту;

9.4 внутрішньозаводське переміщення вантажів - це витрати на утримання й експлуатацію власних транспортних засобів (вантажні автомобілі, авто- й електрокари) для переміщення матеріалів у цеху й доставки готової продукції на склад;

- вартість мастильних й обтиральних матеріалів, пального, запасних частин й інших матеріалів, що використовуються для експлуатації транспортних засобів;

- витрати на оплату праці й відрахування на соціальні заходи водіїв авто- і електрокар;

- вартість транспортних послуг, наданих сторонніми організаціями.

9.5 суми орендної плати за користування наданим в оренду устаткуванням;

9.6 знос малоцінних предметів;

9.7 інші витрати (це можуть бути витрата на оплату послуг сторонніх організацій, спрямованих на підвищення надійності і можливості подальшої експлуатації устаткування).

На підприємствах харчової промисловості сумарні витрати за даним кошторисом розподіляються між видами продукції пропорційно основній заробітній платі основних виробничих робітників. Другою поширеною базою розподілу є показник відпрацьованих машино-годин.

10. Загальновиробничі витрати. Це витрати, пов'язані з управлінням виробництвом, обслуговуванням виробничого процесу й утриманням будинків загальновиробничого призначення. У цю статтю калькуляції включено наступні витрати:

10.1 витрати, зв'язані з управлінням виробництвом:

- витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи працівників апарату управління цехів, ділянок і т.п.;

- службові відрядження персоналу цехів, ділянок;

10.2 амортизація основних засобів загальновиробничого призначення (будинків, споруджень, інвентарю загальновиробничого призначення);

10.3 орендна плата за користування наданими в оренду основними і фондами. Витрати на їхнє утримання й експлуатацію;

10.4 утримання основних засобів загальновиробничого призначення (будинків, споруджень, інвентарю загальновиробничого призначення);

- вартість матеріалів, що витрачаються на господарські потреби цехів, а також утримання електромережі, опалювальної мережі, водопостачання і каналізації, на утримання помешкань у чистоті;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід та інше утримання виробничих помешкань;

- витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи допоміжних робітників, зайнятих на різних господарських роботах.

10.5 витрати на проведення поточного ремонту будинків, споруджень виробничого призначення:

- вартість ремонтно-будівельних матеріалів;

- заробітна плата і відрахування на соціальні заходи робітників, що виконують ремонтні роботи;

- вартість послуг сторонніх організацій;

10.6 витрати на удосконалювання технології й організацію виробництва;

10.7 витрати на обслуговування виробничого процесу:

- витрати на оплату праці загальновиробничого персоналу й відрахування на соціальні заходи (комірників, гардеробників, підсобних працівників, молодшого обслуговуючого персоналу й інших);

- витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами і якістю продукції;

- витрати, пов'язані з забезпеченням працівників спецодягом;

10.8 витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього середовища.

10.9 інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв).

Сума запланованих загальновиробничих витрат розподіляється між видами продукції пропорційно сумі заробітної плати виробничих робітників і витрат на утримання й експлуатацію устаткування.

Відповідно до нових стандартів бухгалтерського обліку вищезазначені статті калькуляції в сумі утворять виробничу собівартість.

11. Адміністративні витрати. Це витрати, пов'язані з управлінням підприємством й утриманням: будинків загальногосподарського призначення. Ця стаття калькуляції включає наступні витрати:

11.1 витрати, пов'язані з управлінням підприємством:

- витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи працівників апарату управління підприємством й іншого загальногосподарського персоналу (персонал, що обслуговує склади сировини - завскладом, вагарі);

- службові відрядження адміністративного персоналу;

- витрати, пов'язані з матеріальним забезпеченням апарату управління підприємством (канцтовари, бланки звітності і т.п.);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, електронні витрати, факс);

- оплата за використання й обслуговування технічних засобів управління (обчислювальна й копіювальна техніка, вузли зв'язку, засоби сигналізації);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, оцінку майна, консультаційні)

- оплата послуг інформаційного характеру;

- оплата робіт із сертифікації продукції.

11.2 амортизація основних засобів загальногосподарського призначення;

11.3 витрати на утримання засобів загальногосподарського призначення:

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід та інше утримання загальногосподарських помешкань;

- витрати на проведення поточного ремонту будинків загальногосподарського призначення;

11.4 витрати на підготування і перепідготування кадрів;

11.5 оплата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуг банку;

11.6 витрати на врегулювання спорів в судових органах;

11. 7 витрати, зв'язані з забезпеченням охорони підприємства;

11.8 податки, збори та інші, передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків із прибутку);

11.9 інші витрати загальногосподарського призначення.

Сума адміністративних витрат розподіляється між видами продукції пропорційно сумі основної заробітної плати основних виробничих робітників і витрат на утримання та експлуатацію виробництва.

12. Витрати на збут. Це витрати на реалізацію продукції. Вони плануються за кошторисом, куди включаються наступні витрати:

12.1 витрати на збереження, навантаження, розвантаження й упакування продукції на складах готової продукції;

12.2 витрати на ремонт тари;

12.3 витрати, пов'язані з транспортуванням і страхуванням готової продукції - відшкодування транспортних витрат, передбачених угодою сторін;

12,4 витрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи працівникам, що забезпечують збут продукції;

12.5 витрати на відрядження працівникам, зайнятих збутом;

12.6 витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг). Згідно до чинного законодавства про оподаткування прибутку підприємства ці витрати відносяться до витрат подвійного призначення. На собівартість (і відповідно до валових витрат) можна відносити тільки витрати, які пов'язані з передпродажними та рекламними заходами стосовно товарів, що продаються підприємством. Якщо реклама направлена на поширення інформації відносно підприємства або його підрозділів, тобто на формування іміджу фірми, то такі витрати до собівартості не включаються. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями може бути віднесено до собівартості у розмірі не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітній період.

12.7 витрати на утримання основних засобів, пов'язаних із збутом продукції (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

12.8 витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування. Ці витрати також відносяться до витрат подвійного призначення. До собівартості продукції можуть бути віднесені не більше 10 відсотків від сукупної вартості товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

12.9 інші витрати, пов'язані із збутом продукції.

Витрати на збут плануються або для кожного виду продукції, або в цілому по підприємству. В останньому випадку їх розподіляють між видами продукції пропорційно виробничої собівартості.

13. Інші операційні витрати. Це витрати, які не були враховані в попередніх статтях калькуляції. Вони плануються за кошторисом, куди може бути включено наступні витрати:

13.1 витрати на дослідження і розробки;

13.2 відрахування в резерв сумнівних боргів і безнадійної дебіторської заборгованості;

13.3 витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

13.4 витрати на виплату матеріальної допомоги. Ці витрати включаються в інші операційні витрати в тому випадку, якщо вони передбачені колективним договором, трудовим договором або контрактом із працівником. У протилежному випадку вони виплачуються за рахунок прибутку.

13.5 інші витрати операційної діяльності.

Відповідно до нових Стандартів бухгалтерського обліку витрати на штрафи, пеню, неустойки відносяться до інших операційних витрат. Але згідно із Законом про оподаткування прибутку ці витрати не включено до складу валових витрат. Тому доцільно їх не включати до повної собівартості продукції.

Сума інших операційні витрат розподіляється між видами продукції пропорційно виробничої собівартості.

14. Проценти за кредити. Це витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, якщо вони здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності підприємства (за кредити під обігові кошти).

Методи калькулювання:

1. В залежності від характеру продукції, особливостей організації та технології виробництва:

• позамовний метод
• попередільний метод

2. В залежності від прийнятого методу розподілу витрат на одиницю продукції

• метод повного розподілу витрат
• метод величини покриття

Позамовний метод застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями і виготовляється відповідно до технічних умов замовника. Для кожного замовлення складається своя відомість калькуляції, де містяться і прямі, і непрямі (накладні) витрати, що відносяться на даний вид продукції відповідно до прийнятого методу їх розподілу.

Попередільний метод калькуляції передбачає угрупування витрат по підрозділах, виробничих процесах або переділах. Суть методу полягає у тому, що виробнича собівартість продукції визначається на кожному переділі окремо в міру виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт.

Метод повного розподілу витрат представляє собою планування витрат шляхом повного їхнього розподілу на одиницю кожного калькуляційного об’єкту за калькуляційними статтями. Повна собівартість на об’єкт калькулювання необхідна при прийнятті стратегічних та інвестиційних рішень, а також є одним з чинників ціноутворення.

Метод величини покриття передбачає розподіл витрат на змінні та постійні. На одиницю об’єкту калькулювання розраховують тільки змінні витрати. Таким чином формують усічену собівартість на одиницю об’єкту калькулювання. Постійні витрати планують в цілому по підприємству і по об’єктах калькулювання не розподіляють.

Калькулювання за методом покриття дозволяє:

- визначати для кожної господарської ситуації обсяги реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність;

- створює базу для прийняття рішень стосовно обсягів та асортименту випускаємої продукції у поточному періоді.

Планування собівартості продукції методом повного розподілу витрат

Планування собівартості продукції методом повного розподілу витрат здійснюється за статтями калькуляції. При плануванні собівартості продукції методом повного розподілу витрат важливим є поділ витрат на прямі і непрямі.

Прямі витрати визначаються на підставі технічно обгрунтованих норм витрат за кожним об’єктом калькулювання. Непрямі витрати визначаються за допомогою складання спеціальних кошторисів.

Непрямі витрати (основні і накладні) розподіляються між окремими об’єктами калькулювання пропорційно встановленій базі розподілу.

Розподіл непрямих витрат виконується у наступній послідовності:

1 визначається норматив розподілу, для чого сума розподіляємих витрат ділиться на величину показника бази розподілу:

Нр = Вр: Бр,

де Нр - норматив розподілу;

Вр - сума розподіляємих витрат;

Бр - величина показника бази розподілу.

2 визначається сума непрямих витрат, що включається до собівартості кожного об’єкту калькулювання (Ві):

Ві = Нр ´ Брі,

де Брі – значення показника бази розподілу для і-го об’єкту калькулювання.

Планування собівартості продукції методом повного розподілу витрат здійснюють у такій послідовності:

1. розраховують прямі статті калькуляції на виробництво продукції за кожним об’єктом калькулювання;

2. розраховують непрямі витрати за спеціальними кошторисами з розподіленням витрат на змінні та постійні;

3. непрямі витрати розподіляють між об’єктами калькулювання відповідно до встановленої бази розподілу.

4. визначають виробничу та повну собівартість кожного об’єкту калькулювання сумуванням прямих та розподілених непрямих витрат.