Функції спілкування

· Контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування).

· Інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями).

· Спонукальну (заохочення адресата до певних дій).

· Координаційну (узгодження дій комунікантів).

· Пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень).

· Емотивну (обмін емоціями).

· Налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків).

· Регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії і тактики).

Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування. Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:

· Інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення).

· Інтегративну (засіб об’єднання ділових паперів для спільного комунікативного процесу).

· Функцію самовираження (демонстрування особистістю інтелекту і потенціалу).

· Трансляційну (передавання конкретних способів діяльності).

· Функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії).

· Функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування).

· Експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного).

3. Види і форми професійного спілкування

Багатоманітність функцій спілкування породжує значну кількість його видів. Враховуючи багатоаспектний характер спілкування, класифікувати його види можна за такими ознаками:

· За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава тощо), комбіноване.