Форм. А паралельно з нею повинен був бурхливо розвиватися

новий приватний капітал. Ефективний з моменту народжен-

ня, він покликаний був рекрутувати в приватизовані підприєм-

ства і власників з досвідом конкурентної поведінки, і нові

відносини управління, і засоби для розвитку, а самий процес

перетворити з формально юридичної дії в реальну економіч-

ну трансформацію. Новий приватний капітал мав можливість

стати власником приватизованих підприємств безпосередньо

в процесі масової приватизації, в основному за допомогою

фінансових посередників.

Приватизація змушена була відігравати невластиву їй аван-

гардну роль, створюючи корпоративний сектор економіки, рин-

кову інфраструктуру, прошарок дрібних власників, систему

позабанкових фінансових посередників. В 1997 р. частка дер-

жави в основних фондах виробничого сектору економіки змен-

шилася з 81,4% (1990 р.) до 55,7%, в чисельності працівників

(без колгоспів і малих підприємств) — з 82,9% (1992 р.) до

60,6%, в прибутку (без сільського господарства) — до 29,7%.

До 1 січня 1999 р. частка держави в основних фондах цього

сектора наблизилася до 50%, по кількості працівників — до

58—55%.

В 1997 р. вперше проявилася і різниця в ефективності ро-

боти державних підприємств і акціонерних товариств. Дані

економічних досліджень за галузями, в яких державний сек-

тор не регулює ціни, свідчать, що при загальному для обох груп

погіршенні об'ємних показників недержавні підприємства

краще використовували працю і капітал, досягли вищої рен-

таЬельності. Аналогічні процеси відбуваються в сільськогоспо-

дарському виробництві, де колективні підприємства продовжу-

ють втрачати свої позиції. Якщо в 1997 р. приватні господар-

ства виробили 55,7% всього продовольства, то в 1998-му — вже

58,8%.

Однак масштаби позитивних змін мінімальні, загальноеко-

номічна динаміка залишається негативною. Приватизація не

виправдала сподівань суспільства в тому значенні, що сама по

собі не забезпечила створення розвинутих конкурентних рин-

ків, не привела до кардинильних змін в господарській поведінці

власників і вищих менеджерів, не запобігла погіршенню ста-

новища української економіки. Масова приватизація приве-

ла до розпилення власності серед дрібних акціонерів і перева-

жанню працівників в структурі власності більшості привати-

зованих підприємств, значного розкрадання державного май-

на. Це була плата за політизацію і соціалізацію процесу, за

можливість швидкої приватизації в країні практично без при-

ватного капіталу, за тотальне домінування у приватизаційно-

му процесі корумпованої бюрократії. Як наслідок, в Україні,

за словами відомого економіста О. Пасхавера, спостерігається

процес формування бюрократичного капіталізму, коли бюро-

кратія визначає темпи, пропорції, якість створення і відтворення

приватного капіталу.

У 1999 рік українська економіка також вступила обтяже-

ною істотними проблемами, що мають тенденцію до загострен-

ня. У першому кварталі в результаті істотного скорочення

зовнішнього і внутрішнього попиту на вітчизняну продукцію

валовий внутрішній продукт зменшився на 4,8%. За даними

Міністерства економіки, зменшення ВВП очікується і в дру-

гому кварталі. У крайньо плачевному стані опинилися фінан-

сові ресурси всіх без винятку секторів економіки. Насампе-

ред зменшилися доходи підприємств. У січні-лютому порівняно

з аналогічним періодом 1998 р. абсалютний об'єм прибутку

в економіці зменшився на 40%, при цьому в будівництві і

торгівлі отриманий взагалі від'ємний фінансовий результат.

Середньомісячна заробітна плата, що виплачується вкрай не-

регулярно, з 1997 р. знизилася у валютному еквіваленті май-

же вдвічі і знаходиться сьогодні на рівні близько 50 доларів.

Спостерігається постійне зростання цін на основні продукти

та споживчі товари. Збільшилась чисельність офіційно зареє-

строваних безробітних, що становить на сьогодні ізлизько І,о

млн чол. За межею бідності опинилося більше половини укра-

їнських громадян.

Причини такого становища криються в низькій якості еко-

номічної політики, яка проводиться протягом всіх останніх

років, відсутності політичної волі в оптимізації податкової

системи, зниженні бюджетних витрат тощо. Зокрема, жорсткі

податкові вимоги і витікаючі з них фінансові обмеження при

високих цінах на кредитні ресурси паралізують виробничо-

споживацький обіг. Якщо за весь 1998 р. податкова недоїмка

виросла на 8 млрд грн., то лише за перший квартал нинішньо-

го — на 4 млрд. У бюджет сплачено тільки 61,2% всіх нара-

хованих податків. Суб'єкти господарювання не мають засобів

на внесення нарахованих сум, тому 40% недоїмки складають