Фактур було широке використання водяного колеса, що забез-

печувало перехід від дрібного ручного виробництва до вели-

кого механізованого. Водяні млини механізували виробничі

процеси не лише у борошномельній галузі промисловості, а й

використовувались у текстильній, деревообробній, металооб-

робній та інших галузях. Найкраще розвивалися борошно-

мельні мануфактури, яким служили не лише водяні, а й вітряні

млини. У 1640 р. в маєтках Яреми Вишневецького було 476

млинів. У Гетьманській державі на будівництво та викорис-

тання млинів видавалися спеціальні універсали, а їхніми влас-

Никами чи орендарями були шляхта, старшина, козаки та се-

Ляни.

Успішно розвивалося ґуральництво, броварництво та медо-

варіння, які мали добру сировинну базу в Україні й приноси-

ли великі прибутки своїм власникам. Ґуральні та пивоварні

були в кожному фільварку, маєтку, в кожному селі України.

Розвивалося металургійне виробництво, найпоширенішою

формою якого була рудня. Рудні складалися з млина, димарні,

де з руди плавилося залізо, і кузні. У кінці XVIII ст. з'явили-

ся перші доменні мануфактури, на яких спочатку виплавляли

чавун, а потім сталь.

У першій половині XVI ст. в Україні почали виробляти

папір. Найбільше папірень було у Східній Галичині, основним

центром українського паперового виробництва вона залиша-

лася впродовж XVII — XVIII ст. Папірні були в основному

власністю поміщиків, монастирів і козацької старшини. У

XVI ст. здобутки у паперовій промисловості України дозво-

лили відкрити добу книгодрукування, яке також здійснюва-