Культур додався високопоживний харчовий продукт — греч-

ка. Поряд з сохою із залізним наральником частіше почав

використовуватися плуг із залізним лемішем і череслом.

Напередодні утворення Антського царства відбувся другий

суспільний поділ праці — ремесло відділилося від сільського

господарства. У багатьох поселеннях з'явилися печі для ви-

плавки заліза, кузні, гончарні, ювелірні та інші майстерні. Від-

повідно збільшилася чисельність маистрів-ремісників. Земле-

робство й тваринництво стали відігравати в їхньому госпо-

дарстві допоміжну роль. Свої вироби майстри в основному ви-

мінювали на продукцію сільського господарства, що сприяло

встановленню тісніших зв'язків між ремісничими центрами

й сільською округою. Тим самим закладаються підвалини для

переростання таких центрів у містечка й міста.

Розгром в 602 р. антського державного об'єднання авара-

ми не означав повного фізичного винищення праукраїнської

людності. Частина праукраїнців дійсно загинула, інша — підко-

рилася завойовникам і асимілювалася серед навколишніх

народів, решта відійшли у віддалені від аварів регіони. У цей

час етнічним центром консолідації праукраїнських племен

стало Середнє Подніпров'я. На його основі наприкінці VIII —

в першій половині IX ст. утворилося стабільне державне об'єд-

нання Руська земля, а згодом могутня держава — Київська

Русь.

запитання І завииння оля самоперевірки

1. Охарактеризуйте основні здобутки господарства пер-

вісних племен на території України.

2. Чим займалося населення трипільської культури?

3. Назвіть основні риси господарства скіфів.

4. Як розвивалися економічні зв'язки населення Північно-

го Причорномор'я з грецькими містами-полісами, розташова-

ними на території України?

5. Якими були особливості економічного розвитку східно-

слов'янських племен?

ЛЕКЦІЯ XI

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ В ЕПОХУ

СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (V — XVI ст.)

1. Форми і характер землеволодіння в Київській

державі. Категорії залежного населення

Упродовж V — VII ст. у східних слов'ян відбувався процес

становлення сільської сусідської громади, яка найбільше відо-

ма під назвою вервь. Вона складалася з окремих сімейних

дворищ, тісно зв'язаних господарськими стосунками. Земля

знаходилася в індивідуальній власності малих сімей, поступо-

во утворювалося спадкове володіння. У VIII — IX ст. майно-

ве і соціальне розшарування, яке й перед тим мало місце, по-

глиблюється, виділяється племінна знать — князі, "лучпіі му-

жі", воїни-дружинники. Так виникає приватне землеволодін-

ня, яке утверджується у IX — XII ст. разом із розвитком

держави Київська Русь.

Найпоширенішими були такі форми землеволодіння, як

князівське, боярське та монастирське. Земельна власність

князів та бояр алодального типу була спадковою, вільно відчу-

жувалася (продавалася, обмінювалася, дарувалася). Існувала

також державна (в особі князя) власність на землю, що була

панівною впродовж XI — XII ст. Це була власність бенефіці-