Суспільний поділ праці 7 страница

До позитивних наслідків вступу України до СОТ відносять:

- оздоровлення бізнес-середовища;

- покращиться інвестиційний клімат;

- відбудеться зростання капіталовкладень в економіку регіону;

- прискориться її модернізація;

- активізується іноземний банківський капітал;

- підвищиться ефективність фінансового посередництва в економіці;

- покращиться страхування.

Харківська область за рекреаційним потенціалом займає 4-5 місце в державі. Однак, ефективність його використання сьогодні низька не вистачає коштів. Приплив іноземних інвестицій у регіональну індустрію відпочинку й туризму може зробити її прибуткового галуззю сфери послуг.

Особливе значення для регіону мають транспортні послуги. Харків розміщується в фокусі транспортно-економічних зв’язків, де сходять найважливіші міжнародні шляхи. Вони з’єднують північ, південь, захід і схід євразійського материка. Тому наш обласний центр був і залишається найважливішим транспортним вузлом України.

Після вступу до СОТ будуть скасовані будь-які перешкоди для іноземних перевізників по території України. Це позитивно позначиться на розвитку даного виду послуг і його рентабельності.

Відкриються додаткові можливості для одержання фінансових засобів і зайнятості робочої сили.

Деякі галузі економіки вже сьогодні успішно працюють на зовнішньому ринку. Це передусім чорна металургія та основна хімія. Із вступом України до СОТ очікується додаткова активізація їх закордонної діяльності.

Аналіз іноземного інвестування в економіку України показує, що інвесторів з далекого зарубіжжя (США, Західну Європу) цікавлять насамперед харчова промисловість (особливо тютюнове виробництво та пивоварство) і внутрішня торгівля.

Інвесторів з близького зарубіжжя (насамперед, Росію) в більшій мірі цікавлять об’єкти базових галузей української економіки: металургії, паливно – енергетичного комплексу, машинобудування, металообробки, частково – банківсько-фінансовий сектор. Причинами таких уподобань є наступне:

Намагання відтворити і замкнути виробничі технологічні ланцюги, що існували до розпаду СРСР. Це дозволить росіянам не витрачати кошти на будівництво нових підприємств.

Російський капітал, на відміну від західного, не дуже боїться можливих змін у внутрішній політиці України. Тому він надходить у виробництво з відносно нешвидким поверненням коштів, але прибутковим в середній і довгостроковій перспективі;

Певну роль відіграє спільність характерів підприємців обох країн, схожість умов роботи, відсутність мовних бар’єрів;

Політичні цілі.

На сучасному етапі основними завданнями для України є:

створення належної бази для набуття Україною повноправного членства в ЄС;

вступ до СОТ;

формування в суспільстві про європейської більшості.

Для цього необхідно вжити такі заходи:

- з’ясувати можливі наслідки вступу України до СОТ та визначити шляхи підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах членства в СОТ;

- завершити переговори щодо вступу України до СОТ;

- отримати статус країни з ринкового економічного в рамках антидемпінгового законодавства ЄС;

- наблизити законодавство України до законодавства ЄС та норм і стандартів СОТ;

- розробити нову Угоду про партнерство і співробітництво України та ЄС;

- щорічно гармонізувати не менше як 500 національних стандартів з міжнародних (зокрема європейська);

- широко інформувати громадян України щодо інтеграції України до ЄС.

ТЕМА 15

ЕКОНОМІЧНА ЄДНІСТЬ СВІТУ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА І МЕВ

План лекції

1. Формування економічної єдності світу;

2. Глобалізація економічного розвитку і роль МЕВ у формуванні глобальної економіки.

1. На початку XXI ст. глобальні процеси значно прискорилися і не тільки впливають прямо або опосередковано на економічний, соціальний і політичний розвиток усіх країн світу, а й визначають історичні долі багатьох держав на всіх континентах. З’явилося навіть нове поняття - ”глобальне мислення”. Дійсно, в умовах посилення взаємозалежності інтернаціонального і національного, щоб ефективно діяти необхідно глобально мислити!

Термін “глобалізація” (від лат. «globus» - куля) у науковий обіг увійшов нещодавно. На основі іменника globus – куля з’явився французький. прикметник global, тобто “стосується всієї земної кулі” (або повний, всеохоплюючий, всеосяжний). В англійських словниках термін “глобалізм” з’явився у 1961 р. і вживається у значенні “постінтернаціоналізм”. На основі поняття глобалізм з’являється пізніше термін глобалізація.

У 80-ті роки ХХ ст. термін глобалізація значно поширюється в різних науках: політичних, економічних, соціальних, культурологічних та інших.

Говорячи про економічну глобалізацію, глобалізацію економічної діяльності, розуміємо саме “постінтернаціоналізацію”, тобто таку стадію економічного розвитку, якій передують інтеграція та інтернаціоналізація.

Зауважимо ще й таке: термін “глобалізація” ширше сфери сучасних міжнародних, економічних відносин (процесів). Цей термін є узагальненням багатьох сфер сучасного суспільного життя, починаючи з глобальної модернізації і закінчуючи планетарною злочинною діяльністю (міжнародним тероризмом).

Серед науковців сьогодні немає єдиного підходу до визначення сутності глобалізації. Представники різних країн, регіонів, віросповідань, наукових шкіл, різні верстви населення по-різному сприймають цей універсальний термін.

Деякі “скептики” підкреслюють той факт, що сьогодні у світі існує багато народів, які зовсім виключені з глобальних процесів.

Ми розглядаємо сьогодні економічну глобалізацію як нову фазу прискорення розвитку світо господарських зв’язків у кількісному та якісному відношенні.

Поняття “глобалізація економічного життя” і “глобальна економіка” не тотожні. Глобалізація є процесом переходу від світової економіки до глобальної. Остання перебуває сьогодні у стадії формування, розвитку, утвердження.

Світова економіка – це об’єднання взаємопов’язаних суверенних національних економік внаслідок їх інтеграції та інтернаціоналізації.

Глобальна економіка, на відміну від світової економіки, є вищою формою економічної діяльності у планетарному обсязі. Тут роль “нації-держави” зводиться до мінімуму і вважається анахронізмом індустріального суспільства.

Економічна глобалізація як принципово новий процес розпочалася наприкінці XIX ст. Він був перерваний двома світовими війнами та “великою депресією”, а нового прискорення та поширення отримав у останній чверті XX ст. внаслідок реалізації досягнень НТП.

Є й інші тлумачення глобалізації. Значна кількість дослідників вважає, що глобалізація відбувається упродовж кількох останніх століть внаслідок інтеграції та інтернаціоналізації світового господарства.

Почалася вона на початку XVII ст., коли з’явилися перші компанії, які здійснювали виробництво і обмін у всесвітньому масштабі. Нідерландська Вест-Індська компанія виборола в 1621-1791 рр. монопольне право торгівлі і колонізації в Америці та Західній Африці і захопила частину територій Бразилії, східного узбережжя Північної Америки.

Англійська Ост-Індська компанія (1600-1858) була заснована для торгівлі з Індією та іншими країнами Південної та Південно-Східної Азії. Вона мала власну армію та апарат управління підлеглими територіями.

Глобалізація здатна розмивати цілісність та автономію національних економік. Глобальна економіка, яка існує “над” національними економіками, автономно від них.

Головними її складовими стають ТНК – економічні організації, які не вбудовані в національну основу і спроможні самостійно добувати сировину виробляти продукцію, купувати чи продавати її на глобальному ринку.

Глобальна економіка сьогодні перебуває в стадії формування, розвитку і становлення.

2. Глобалізація виробництва - характерна ознака переходу від світової до глобальної економіки.

Відомо, що в середні віки ¾ населення як в Європі, так й у Китаї ніколи не подорожували далі 5 миль від місця народження (міля сухопутна = 1,609 км.)

До появи книгодрукування більшість людей майже не мала уявлення про те, що відбувається в світі за межами їхнього проживання.

Значне розширення горизонту світо господарської діяльності відбулося після відкриття нових засобів пересування і зв’язку (кінець XIX – перша половина XX ст.). Потім відбувся революційний прорив у цій сфері на межі ХХ і ХХІ ст.

Були започатковані комп’ютери та інформаційні технології. Залучення супутникового телебачення, комп’ютерних мереж, факс - зв’язку, Інтернету, реактивної авіації, контейнерних перевезень, швидкісних поїздів у сферу міжнародного бізнесу призвели до небаченого підвищення мобільності фінансових, матеріальних, людських та інформаційних ресурсів.

Сучасні високі технології поширюються у світі надто нерівномірно.

На планеті є мільярди людей, що не мають уявлення про телефон. У центральному районі Нью-Йорка – Манхеттені телефонів більше, ніж в усіх країнах Африки на південь від Сахари, взятих разом.

ООН оприлюднила дані про те, що п’ята частина населення світу (так званий «золотий мільярд») володіє 74 % всіх світових телефонних ліній.

Інтернет, наприклад, відкриває перед людством великі, неосяжні можливості. Кількість його користувачів подвоюється щороку і перевищила межу у 100 млн. осіб. На межі двох тисячоліть користувалися Інтернетом у розрахунку на 10 тис. в Фінляндії – 555 осіб, Норвегії – 394, США – 384, Чилі – 9,3, Уругваї – 2,8. Україні – 0,9. Індонезії – 0,3. Кенії – 0,1.

За бортом сучасної цивілізації опиняються не тільки локалізовані та деіндустріалізовані країни, а й ті країни, яки опинилися на постсоціалістичному просторі.

Інформаційні та комунікаційні технології суперечливо впливають на глобалізацію виробництва, а також стимулювання економічного розвитку.

Країни, які здатні модернізувати свої виробничі системи – виграють у підвищенні конкурентоспроможності своїх товарів і послуг на глобальному ринку. Про це свідчить досвід «малих драконів» та «нових індустріальних країн» Південно-Східної Азії.

Але ж країни, які нездатні адаптуватися до вимог часу, ризикують законсервувати свою відсталість особливо у порівнянні з такими велетнями, як США, Європейський Союз, Японія.