Студент повинен знати. s поняття економічного контролю;

s поняття економічного контролю;

s поняття фінансового контролю;

s основні нормативні документи;

s основні завдання контролю;

s функції контролю;

s структуру фінансово-господарського контролю.

Термінологічний словник

Незалежний контроль — аудиторський — організується на гос­прозрахункових засадах.

Фінансовий контроль — особлива сфера контролю, зумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів у всіх структурних підрозділах економіки дер­жави.

Поточні контрольні перевірки — засіб оперативного, система­тичного контролю конкретних операцій.

Рекомендована література

1. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник.-2-е вид., перероб. та доповн.-К.:ВД “Професіонал”,2006.-567с.

2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХГУ // Нове діло. -2000.- № 15 (34). -13-20 жовтня.

3. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Голос України. — 1999. — 2 березня.

4. Податковий кодекс України від 02.12.10 р. №2755-VІ.

Тема 2 Предмет фінансово-господарського контролю та його об'єкти

План

1. Характеристика форм економічного контролю

2. Предмет і об’єкти економічного контролю

На контроль як функцію управління соціально-економічною си­стемою, накладається безперервне спостереження за процесами ви­робництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного про­дукту та їх перевірка, встановлення причин порушення законності фінансово-господарських операцій. Звідси предметом фінансово-гос­подарського контролю є виробнича й фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання.

На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети й засоби праці, які визначаються з погляду дотримання правил нормування, та­рифних станок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, правильності масності розрахунків з робітниками й службовцями, додержання порядку оприбуткування, збереження, використання засобів виробництва, а також технологічного режиму та інших еле­ментів виробничих процесів.

На стадії розподілу контроль охоплює як відшкодування спожи­тих засобів виробництва, так і розподіл та перерозподіл заново створено­го продукту. Контролю підлягають операції щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, заробітна плата, відновлення і поповнення влас­ного капіталу, відрахування коштів у бюджет, на соціальне страхування.

На стадії обміну предметом контролю є операції щодо збуту продукції (обсяг, якість, ціни, розрахунки).

На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підля­гає виробниче й особисте споживання, пов'язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб.

Отже, предметом фінансово-господарського контролю є про­цеси виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхід­ного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва.

Предметом фінансово-господарського контролю у більш конк­ретному значенні є господарські й фінансові операції та процеси суб'єктів господарювання, які розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності, збереження власності, правиль­ності формування й використання власного капіталу.

Загальну характеристику предмета фінансово-господарського кон­тролю можна доповнити визначеннями конкретних його об'єктів.

Так, об'єктами фінансово-господарського контролю у широко­му розумінні є юридичні й фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням суспільної власності.

У більш конкретному значенні до об'єктів, які характеризують зміст окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, належать:

— необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капі­тальні інвестиції, дебіторська заборгованість);

— запаси;

— кошти, розрахунки та інші активи;

— власний капітал та забезпечення зобов'язань;

— довгострокові й поточні зобов'язання;

— доходи й результати діяльності;

Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різни­ми прийомами і способами утворює метод контролю.

Метод контролю — це сукупність прийомів і способів дослі­дження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання.

У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Ме­тод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкре­тизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз (від гр. analysis — розкладання) — це прийом дослі­дження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти.

Синтез (від гр. sunthesis — сполучення, складання, поєднання) — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин.

У контролі синтез пов'язаний з аналізом, дає змогу об'єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле.

Індукція (від лат. induktion — наведення) — прийом досліджен­ня, за якого загальний висновок складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального (наприклад, пере­вірку дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім — синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduktio — виведення) — дослідження стану об'єкта в цілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого. Наприклад, перевірку витрат обігу спочатку проводять за даними синтетичного, а потім — аналітичного обліку.

Аналогія — прийом наукових висновків, завдяки якому досяга­ють пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об'єктів, ста­новить основу моделювання, яке застосовується в контролі.

Моделювання — прийом наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного об'єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу. У контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольного процесу — стандарти, нормативи, тарифи.

Абстрагування (від лат. abstrah — відриваю) — прийом відво­лікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан трудової дисцип­ліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки в цілому по підприємству).

Конкретизація (від лат. concretus — густий, твердий) — дослі­дження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

Методичні прийоми і способи фінансово-господарського контролю
Загальнонаукові		Власне методичні
Аналіз		Інвентаризація
Синтез		Економічний аналіз
Індукція		Контрольний запуск сировини матеріалів у виробництво
Дедукція		Експертиза (лабораторний аналіз)
Аналогія		Контрольний обмір
Моделювання		Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків матеріально-грошових цінностей
Абстрагування
Конкретизація
	Перевірка виконання прийнятих рішень
Системний огляд
	Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб
Функціонально-вартісний аналіз

Рис. 2. Метод фінансово-господарського контролю

Системний аналіз — вивчення об'єкта дослідження як сукуп­ності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі пе­редбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об'єктів на стадії і інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).

Визначаючи предмет, перевіряючи (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину і наслідок тощо.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують спе­цифічні прийоми і способи контролю.

Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товар­но-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат вияв­ляється за допомогою інвентаризації.

Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з'ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, встановити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення затрат тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або контрольний розкрій матеріалів здійснюється з метою перевірки фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання, а також встановлення реальності розробки і застосування норм вит­рачання сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списан­ня сировини і матеріалів на випуск продукції як за завищеними нормами, так і понад встановлені норми. Результати контрольного запуску оформляються актом, який підписують ревізор, технолог і працівники підприємства. Якщо під час ревізії виникає потреба у висновку спеціалістаз питань якості товарно-матеріальних ціннос­тей, готових виробів або доброякісності проектно-кошторисної доку­ментації на будівництво чи ремонт якого-небудь об'єкта, то фахівець запрошується за згодою керівника ревізуючої організації чи органі­зації, яка підлягає ревізії.

Сировина, матеріали, готова продукція тощо можуть бути на­правлені ревізором на експертизу або лабораторний аналіз для визначення якості.

Методом контрольного обміру фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформле­них за документами, на підставі яких здійснено нарахування заробіт­ної плати й списання матеріалів, а також з обсягом робіт, передба­чених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною доку­ментацією. Крім того, за допомогою контрольного обміру можна вста­новити факти завищення виконаних або незапроцентованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти приймання робіт.

За результатами контрольного обміру ревізор складає акт і відомість перерахунку вартості робіт. Ці документи підписують реві­зор, представники замовника та підрядника.

Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів характерний тим, що внаслідок хронологічного аналізу господарських операцій є можливість виявити відхилення від нормального обороту матеріальних ціннос­тей або грошових коштів і як наслідок встановити перекручення даних про залишки, визначені після здійснення кожної операції. Най­більший ефект цей прийом дає у випадках, коли матеріально відпо­відальна особа несвоєчасно робить записи в касовій книзі, картках складського обліку чи лімітно-забірній карті.

Перевірка виконання прийнятих рішень є одним із способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно по­єднується як у фактичному, так і в документальному контролі.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов пору­шень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

Запитання для самоконтролю

1. Сутність контролю як функції управління.

2. Основні завдання фінансово-господарського контролю.

3. Функції фінансово-господарського контролю.

4. Характеристика попереднього, поточного (оперативного) і наступного (ретроспективного) контролю.

5. Характеристика предмета контролю.

6. Об'єкти контролю.

7. Метод і методичні прийоми фінансово-господарського контролю.