Зовнішній масаж серця

1. Постраждалого кладуть на тверду поверхню.

2. Поміщають обидві свої долоні на нижню третину грудини і енергійними поштовхами натискають на грудну стінку, використовуючи при цьому масу власного тіла. Грудна стінка, зміщуючись до хребта на 4 - 5 см, стискає серце і виштовхує кров з його камер по природному руслу.

3. Масаж серця здійснюють з частотою 60 натискань на хвилину. У дітей до 10 років масаж виконують однією рукою з частотою 80 натискань на хвилину.

4. Ефективність визначається пульсом, який з’явився на сонних артеріях в такт з натисканнями на грудну клітку.

5. Через кожні 15 натискань людина, яка надає допомогу вдмухує двічі в рот потерпілого повітря і знову приступає до масажу серця.

6. Якщо реанімаційні заходи проводять дві людини, то одна здійснює масаж серця, а інша - штучне дихання в наступному режимі: одне вдування повітря через кожні 5 натискань на грудну стінку.

7. Періодично перевіряється, чи не з'явився самостійний пульс на сонних артеріях.

Про ефективність реанімації судять також за звуженню зіниці, появі реакції на світло.

При наявності або відновлення дихання і серцевої діяльності потерпілого, що знаходиться в несвідомому або коматозному стані, обов'язково кладутьь на бік (безпечне положення), при якому не відбувається удушення потерпілого власним запалим язиком, а в разі блювоти - блювотними масами. Рука повинна знаходитися спереду, а нога зігнута в колінному суглобі, щоб перешкоджати повертання потерпілого на живіт. Це надзвичайно важливо для попередження асфіксії (задухи) внаслідок западання язика і потрапляння в дихальні шляхи сторонніх предметів. Про западання язика часто свідчить дихання, що нагадує хропіння, і різкий та важкий вдих.