Випрямляючі діоди

Випрямляючі діоди призначені для перетворення змінного струму пониженої частоти в постійний і вони розподіляються на випрямляючі діоди I_випр < 10 А та силові вентилі (I_сер > 10 А). Гранична робоча частота випрямляючих діодів не перевищує 5…20 кГц. Останнім часом в нашій країні розроблені та серійно випускаються силові вентилі типу ВЧ, що працюють на частотах 200 кГц.

Основою випрямляючого діода є напівпровідникова прямокутна або круглої форми пластина з p-n переходом. На пластину з двох сторін наносять металеві контакти, до яких під’єднуються зовнішні електроди. Отриманий випрямляючий елемент розміщзують в корпус, що забезпечує необхідну механічну міцність та захист від дії навколишнього середовища.

Мінімальна товщина напівпровідникової пластини залежить від її механічної міцності. Завдяки цьому ширина базової області p-n переходу набагато більше ширини емітерної області. Для виготовлення діодів як вихідний матеріал використовують напівпровідники n -типу, і тому базова область діода має електронну провідність і концентрація домішок в базі набагато менша, ніж в емітері, тому опір бази набагато більший за опір емітера і приблизно рівний по величині опору p-n переходу. Площа p-n переходу залежить від допустимої величини струму, але максимальна величина площі визначається механічною міцністю напівпровідникової пластини, яка в свою чергу залежить від якості контактів металевих електродів та напівпровідників, які мають різні коефіцієнти лінійного розширення. Тому в процесі експлуатації при багаторазових циклах нагріву (за рахунок протікання прямого струму) та охолодження можливе розтріскування напівпровідниковіх пластинок великої площі через явище стомлювання.

ВАХ та параметри випрямлюючого діоду відрізняються від аналогічних для ідеального p-n переходу завдяки впливу ширини базової області, якості контактів та поверхні напівпровідника.

Ця різниця показана на рис. 2.8 де приведена ВАХ ідеального переходу (крива 1) і реального діода (крива 2). Прямі гілки ВАХ відрізняються на величину ∆U, що являє собою суму падінь напруги на контактах U_К в областях емітера U_Е і бази U_Б: ∆U = U_К +U_Е + U_Б.

Для наближених розрахунків можна знехтувати падінням напруги в області емітера та на контактах, опір яких набагато менший опору бази.

Рисунок 2.8 – Вольт-амперна характеристика випрямляючого діода

З урахуванням цього припущення ВАХ діода можливо описати рівнянням

,

яке справедливе для невеликих ділянок ВАХ, що характеризуються низькими значеннями прикладеноїнапруги (прямої і зворотної).

При підвищенні прямої напруги потенціальний бар’єр p-n переходу дещо знижується і практично перестає впливати на прямий струм діода, значення якого в основному залежить від опору базової області. Внаслідок цього струм діоду лінійно залежить від напруги.

Цей відрізок прямої гілки ВАХ, що називається омічним, описується наближеним рівнянням

І = (U – U ₀)/ R _д,

де U₀ – напруга відсікання, рівна відрізку, що відсікається на осі напруг лінійною частиною характеристики;

R _д – динамічний опір, що характеризує нахил лінійної частини характеристики (рис. 2.9).

Опір R _д збільшується при підвищенні температури. Про це свідчить зменшення кута нахилу з підвищенням температури. Параметри U₀ і R_д знаходяться з ВАХ (рис. 2.9) або приймаються рівними U₀ =(0,4...0,7)φ₀, R_д = r_б.

На кривій зворотного струму І_зв діода відсутня дільниця насичення, характерна для ідеального діода з p-n переходом. Ріст струму зумовлений ефектами генерації і лавинного розмноження носіїв заряду в об’ємі p-n переходу, а також впливом поверхневих струмів втечі.

Рисунок 2.9 – Вольт-амперна характеристика випрямляючого діода

Рівняння для зворотного струму має вигляд

I_ЗВ = М(I₀ + І_T)+I_вт,

де М – коефіцієнт лавинного розмноження носіїв заряду, який залежить від властивостей напівпровідникових областей, що створюють p-n перехід, а також від величини зворотної напруги;

I₀ – струм насичення, зумовлений генерацією носіїв заряду за межами області p-n переходу;

I_T – струм термогенерації, зумовлений генерацією носіїв заряду в області p-n переходу;

I_вт – струм втечі, зумовлений поверхневою електропровідністю поверхні напівпровідника у p-n переході.

Вітчизняною промисловістю випускається широка номенклатура германієвих і кремнієвих випрямляючих діодів на струми до 500 А і на зворотні напруги до 1000 В.

Найпростіша схема випрямляча на напівпровідниковому діоді має вигляд, наведений на рис. 2.10.

Рисунок 2.10 – Схема випрямляча на напівпровідниковому діоді

В селеновому випрямлячі p-n структуру складає дірковий полікристалічний селен, який знаходиться в стальній або алюмінієвій підкладці і покриваючий з зовнішньої сторони тонким шаром селеніда кадмія, який має електронну провідність.