Залежно від способу встановлення розрізняють вільні, регульовані і фіксовані ціни

Вільні ціни встановлюються підприємством самостійно на договірній основі з урахуванням попиту й пропозиції.

Регульовані ціни встановлюються на продукцію першої необхідності з метою стримування інфляційних процесів у народному господарстві та здійснення соціального захисту населення.

Фіксовані ціни встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари, які монопольно виробляються державою, наприклад, газ комунальні послуги, комунальний транспорт тощо.

Регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється у формах прямого затвердження уповноваженим органом виконавчої влади (центральної або місцевої) оптових і роздрібних цін і тарифів (так званих державних фіксованих цін і тарифів) на товари і послуги; встановлення граничних (максимальних або мінімальних) цін і тарифів; затвердження граничних рівнів рентабельності (частки при­бутку в ціні, тарифи); встановлення граничних рівнів торгових надбавок і постачаль­ницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг.

Підприємство встановлює ціни на продукцію на основі таких стратегій: виживання на ринку, максимізації прибутку, лідерства на ринку, лідерства щодо якості товарів та ін.

Розрізняють оптові й роздрібні ціни.

Оптові ціни – це ціни, які встановлюються між підприємствами-виробниками продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання та інших підприємств (споживачами продукції) або збутовими організаціями, оптовими й роздрібними торговельними підприємствами.

Роздрібні ціни – це ціни, за якими продукція продається кінцевому споживачеві для особистого, сімейного й домашнього споживання.

Рівень відпускних цін залежить від якості продукції, підходів до ціно-утворення, а також формування витрат підприємства.

Усі внутрішні грошові надходження підприємства, за вирахуванням сум податку на додану вартість, акцизних зборів, інших обов’язкових платежів, спрямовуються на покриття витрат, пов’язаних зі звичайною та надзвичайною діяльністю підприємства та формування його фінансових результатів.

У теперішній час основи формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначаються П(С)БУ 16 «Витрати».

Відповідно до його витратами звітного періоду зізнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути вірогідно оцінені.

Склад витрат підприємства згідно з діючим П(С)БО:

1) витрати, що входять у собівартість реалізованої продукції;

2) витрати, пов'язані з операційною діяльністю, що не входять в собівартість реалізованої продукції;

3) фінансові витрати;

4) збитки від участі в капіталі;

5) інші витрати;

6) надзвичайні витрати.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, що була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат. Структуру собівартості реалізованої продукції подано на рис. 3.1.

Прямі матеріальні витрати – це вартість сировини й матеріалів, покупних комплектуючих виробів й напівфабрикатів, палива на технологічні цілі, які можуть бути віднесені безпосередньо до об'єкта витрат.

Рис. 3.1. Структура собівартості реалізованої продукції підприємства

Прямі витрати на оплату праці - заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до об'єкта витрат.

Інші прямі витрати включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (відрахування на соціальні заходи, оренда майна, амортизація).

Об'єкт обліку витрат – це продукція, роботи послуги або вид діяльності, які вимагають визначення пов'язаних з їхнім виробництвом (виконанням витрат).

Загальновиробничі витрати включають витрати на утримання й експлуатацію встаткування, цехові витрати (наприклад, заробітна плата апарата управління цехів, витрати на амортизацію, ремонт будинків цехів, витрати на вдосконалювання технології й організації виробництва, освітлення, опалення, техніка безпеки, контроль якості та ін.).

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно при зміні обсягів виробництва. Вони розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат) виходячи з фактичної потужності виробництва у звітному періоді.

До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на керування й обслуговування виробництва, які не міняються при зміні обсягу діяльності. Дані витрати розподіляються з використанням такої ж бази, що й змінні загальновиробничі витрати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції, включають:

1) адміністративні витрати – це витрати на обслуговування та управління підприємством (заробітна плата апарата управління підприємством, витрати на відрядження цих працівників, ремонт і утримання будинків заводоуправління, опалення, освітлення приміщень загальнозаводського призначення, амортизація й витрати на ремонт основних фондів загальногосподарського використання та ін.);

2) витрати на збут – це витрати, пов’язані зі збутом готової продукції (упакування, складування, транспортування готової продукції, гарантійний ремонт, заробітна плата збутових працівників, витрати на рекламу, гарантійний та пост гарантійний ремонт й обслуговування та ін.);

3) інші операційні витрати.

Згідно з П(С)БО 16 до складу інших операційних витрат підприємства відносять:

– собівартість реалізованої іноземної валюти, витрати, пов’язані із реалізацією іноземної валюти;

– собівартість реалізованих виробничих запасів;

– суми безнадійної дебіторської заборгованості і відрахування у резерв сумнівних боргів;

– втрати від операційної курсової різниці, тобто від зміни курсу валюти по операціям, активам і зобов’язанням, пов’язаним з операційною діяльністю підприємства;

– втрати від знецінення запасів;

– недостачі й втрати від псування цінностей;

– визнані штрафи, пеня й неустойки;

– витрати на виплату матеріальної допомоги.

Витрати операційної діяльності групуються з таких елементів:

1) матеріальні витрати;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальне страхування;

4) амортизація;

5) інші операційні витрати (витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та ін.).

До фінансових витрат відносяться витрати, пов'язані із залученням позикового капіталу: витрати за користування отриманими кредитами, відсотки з випущених облігацій, витрати по фінансовій оренді та інші витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Збитки від участі у капіталі – це збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі у капіталі.

До складу інших витрат включаються:

§ втрати від неопераційних курсових різниць;

§ собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і витрати, пов'язані з реалізацією);

§ собівартість реалізованих майнових комплексів;

§ витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж);

§ залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

§ сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

§ інші витрати, пов’язані зі звичайною діяльністю.

Надзвичайні витрати включають невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, аварії й ін.).

Витрати від надзвичайних подій у звітності відображаються таким чином: їх сума зменшується на суму податку на прибуток підприємства, розрахованого, виходячи із суми збитків від надзвичайних подій.

Виручка від реалізації продукції також залежить від ефективності управління дебіторською заборгованістю підприємства та своєчасності і повноти її погашення. На обсяг дебіторської заборгованості впливають умови й обрані форми розрахунків, авансові платежі або надання комерційного кредиту споживачам.

Планування виручки від реалізації продукції

Доход (виручка) від реалізації продукції за вирахуванням податку на додану вартість, акцизних зборів, інших обов’язкових платежів, наданих торгівельних знижок називається чистим доходом (виручкою).

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) спрямовується на відшкодування матеріальних витрат та зносу основних виробничих фондів, сплату заробітної плата та фінансування відрахувань з неї, сплату податків за рахунок фінансових результатів (податок на прибуток) й формування прибутку підприємства.

Визначення доходу за бухгалтерським й податковим обліком не збігаються. У бухгалтерському обліку доходи визнаються за умови збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом розуміють загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морський) економічній зоні, так і за її межами.

Виручка від реалізації продукції є основним джерелом коштів на виробництво й реалізацію продукції, формування доходів і фондів коштів. Від величини виручки залежить внутрівиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, своєчасна сплата податків у бюджет, погашення банківських кредитів.

Виручка від реалізації продукції є важливим об'єктом планування на підприємстві. На показнику планової виручки засноване складання фінансових і касових планів підприємства. Якщо план реалізації продукції є обґрунтованим і повністю виконується, то підприємство має у своєму розпорядженні досить коштів для фінансування виробничо-господарської діяльності.

Виручка від реалізації продукції розраховується, виходячи з діючих цін без податку на додану вартість, акцизних зборів, торговельних і збутових знижок. Податок на додану вартість, акцизи й інші обов'язкові збори включаються в ціну продукції, але вони перераховуються в бюджет і не належать підприємству.

Планування виторгу від реалізації проводиться за двоми методами: метод прямого рахунку й розрахунковий.

Метод прямого рахунку застосовується для визначення розміру виторгу від реалізації продукції згідно з попередньо оформленими замовленнями і договорами за формулою:

В = РП * Ц (3.1),

де В – виручка від реалізації продукції, грн.;

РП – обсяг реалізованої продукції, натуральні одиниці;

Ц – ціна одиниці реалізованої продукції, грн.

При розрахунковому методі виручка від реалізації планується за формулою:

В = О₁ + ТП – О₂ (3.2),

де ТП – обсяг товарної продукції, грн.;

О₁, О₂ – залишки нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду відповідно, грн.

При плануванні виручки від реалізації продукції усі показники враховуються у відпускних цінах виробника.

При розрахунку виручки за касовом методом величина залишків нереалізованої продукції на початок періоду включає готову продукцію на складі підприємства; відвантажені товари; товари, не оплачені в строк; товари на відповідальному зберіганні в покупців.

Розмір нереалізованої продукції на кінець планового року визначається, виходячи з нормативних залишків готової продукції на складі підприємства й товарів відвантажених, строк оплати яких не настав, у межах нормативних строків документообігу. У результаті такої методики планування залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду завжди перевищують залишки на його кінець, а загальний обсяг реалізації перевищує обсяг виробництва продукції. Але з практики видно, що підприємства у залишках готової продукції на кінець звітнього періоду постійно мають товар, неоплачений покупцями в строк з незалежним від підприємства причин, що негативно впливає на виконання плану з виторгу.

При плануванні виручки по методу нарахувань нереалізованої продукції вважається готова продукція на складі підприємства. Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого розрахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього залишки виробів на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за цінами реалізації і за собівартістю.

В умовах стабільного розвитку економіки, коли можна з достат­ньою вірогідністю передбачити поведінку економічних суб'єктів у плановому періоді, застосовуються аналітичні методи прогнозуван­ня оптимальної виручки. При цьому будується аналітична крива попиту і враховується еластичність попиту.

Планування виручки від реалізації продукції тісно пов'язане з умовами поставки продукції й застосовуваних форм розрахунків. Багато підприємств практикують повну або часткову передоплату поставленої продукції, що в деякій мері вирішує проблему нереалізованої продукції, відвантаженої споживачеві, і забезпечує надходження виручки постачальникові.

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як сполучна ланка для нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошовий надходжень від реалізації продукції відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво (вартість сировини, матеріалів, електроенергії, палива), перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування), здійсняться виплата заробітної плати, відрахування в цільові позабюджетні фонди й ін.

Питання для самоконтролю

1. Яки види діяльності підприємства згідно з діючим П(С)БО Ви знаєте?

2. Які відокремлюються внутрішні надходження підприємств згідно з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»?

3. Які доходи відносяться до інших операційних доходів? До інших доходів?

4. Що таке виручка від реалізації продукції підприємства?

5. За якими методами визначається виручка від реалізації продукції підприємства за звітній період для відображення її у фінансовій звітності?

6. Які фактори впливають на величину виручки від реалізації продукції?

7. Які методи планування виручки від реалізації продукції підприємства Ви знаєте?

8. Які види витрати підприємства згідно з діючим П(С)БО Ви знаєте?

9. Як формується собівартість реалізованої продукції підприємства?

10. Як можливо класифікувати виробничі витрати підприємства?

11. Які витрати входять до складу інших операційних витрат? Інших витрат?

12. Які елементи витрат Ви знаєте?

Тема 4