Акредитивна форма розрахунків

Проте кращою для продавця є акредитивна форма розрахунків.

Акредитив - це заповнений на формалізованому бланку договір, у якому банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), бере на себе зобов'язання здійснити за розпорядженням та за рахунок покупця платіж зазначеної у ньому суми третій особі (бенефіціару) (при розрахунках готівкою) або акцептувати тратту (при розрахунках у кредит) проти подання продавцем передбаченого у ЗТК комплекту документів, які підтверджують поставку товару згідно умов ЗТК. Такий акредитив називається документарним.

Таким чином, акредитивна форма розрахунків практично виключає платників із процеса прийняття рішення - платити чи не платити за поставлені товари, оскільки ця форма розрахунків передбачає укладання окремого від ЗТК платіжного договора, яким є акредитив. Цей договір укладається між покупцем (клієнтом), банком-емітентом, який приймає зобов’язання забезпечити платіж, та продавцем-бенефіціаром (отримувачем грошей). На відміну від розрахунків банківськими переказами та інкасо згода на здійснення платежів за поставлені товари не залежить від самих платників.

Інструкція клієнта (покупця), у якій він просить банк виставити акредитив на користь продавця - це, практично, умова, яку повинен виконати продавець, щоб одержати платіж. Як умова платежу частіше за все висувається вимога надати до банку документи за певним переліком.

У комплект документів, проти яких здійснюється оплата, за звичай, входять наступні документи:

- специфікації поставленого товару;

- сертифікат якості товару;

- пакувальні листи;

- транспортний документ;

- рахунки-фактури (інвойси);

- страхові поліси тощо.

Порядок акредитивних платежів встановлено міжнародним документом "Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів", остання редакція якого введена Міжнародною ТПП у 1993 р. (публікація МТП № 500). Про приєднання до Уніфікованих правил заявили усі банки, що обслуговують міжнародні розрахунки.

Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як "угоду, як би вона ні іменовалась, шляхом якої банк (банк-емітент), діючи за заявкою та згідно інструкцій клієнта-імпортера (наказодавача акредитива) або від свого імені:

3) зобов’язаний здійснити платіж третій стороні (бенефіціару) або її наказу або повинен акцептувати і потім оплатити перевідні векселі (тратти), які виставляє бенефіціар;

4) зобов’язаний уповноважити інший банк здійснити платіж за акредитивом або акцептувати і потім оплатити емітовані за акредитивом перевідні векселі (тратти);

5) зобов’язаний уповноважити інший банк здійснити негоціацію зазначених документів завжди при дотриманні умов та строків відкритого акредитива".

У заявці, яку подає покупець до банка-емітента про відкриття документарного акредитива, повинно бути зазначено наступне:

- найменування та адреса банефіціара (експортера);

- сума акредитива;

- тип акредитива (відкличний, безвікличний, безвідкличний та підтверджений, безвідкличний та покритий тощо);

- чи буде цей акредитив використаний шляхом платежу, акцепту чи обліку;

- сторона, на яку мають бути виписані тратти (векселя);

- чи будуть тратти векселями на пред’явника або строковими векселями (і для строкових векселів вказати строк);

- короткий опис товару;

- докладні дані про необхідні документи;

- чи має фрахт готуватись експортером;

- місце відвантаження та місце призначення;

- чи повинні товари перевантажуватись у дорозі (з одного судна на інше, з одного літака на інший тощо);

- найостанніша дата відвінтаження;

- найостанніша дата виставлення коносамента або іншого транспортного документа, після якої експортер має надати тратту для платежу, акцепта чи обліку;

- дата та місце погашення акредитива;

- чи є акредитив таким, що передається (він є таким, що не передається, якщо на ньому спеціально не зазначено, що він є таким, що передається).

Існує стандартна форма звернення про відкриття акредитива, яку наказодавач повинен підписати, і в яку необхідно включити застереження про гарнтійний лист.

Усі банки, які беруть участь у розрахунках акредитивами, застосовують найсучасніші засоби швидкого зв’язку.

Послідовність здійснення платежів документарним акредитивом готівкою (негайний платіж) проти поставок товару наступна:

1. Продавець та покупець укладають ЗТК, який передбачає розрахунок документарним акредитивом готівкою (негайний платіж) проти поставок товару.

2. Покупець у строк, який встановлений у ЗТК, направляє до свого банку (банк-емітент) доручення про відкриття акредитиву на суму ЗТК на користь експортера. Це доручення містить необхідні умови для відкриття акредитиву та платежів.

3. Банк-емітент, який відкриває акредитив, узгоджує з покупцем умови майбутнього акредитива, включаючи вартість послуг банків, які беруть участь у розрахунках. Зміст акредитива повинен суворо відповідати умовам, які містяться у підписаному сторонами ЗТК.

4. Банк - емітент відкриває акредитив та направляє його через банк-кореспондент у країні продавця отримувачу коштів, зазначаючи умови, які повинен виконати продавець для одержання платежу.

5. Якщо банк-емітент призначив банк-кореспондент авізуючим банком, і цей банк взяв на себе такі функції, то банк-кореспондент ретельно перевіряє за зовнішніми ознаками дійсність акредитива, авізує його (підтверджує свою участь у розрахунковій операції), роблячи на ньому відповідну позначку. Якщо авізуючий банк-кореспондент з якихось причин не може авізувати акредитив, він повинен негайно повідомити про це банк-емітент.

6. Авізуючий банк-кореспондент направляє акредитив продавцю (бенефіціару). У ньому зазначається сума платежу, термін дії акредитиву, документи, які повинні бути подані продавцем, та інші умови.

7. Продавець (бенефіціар) ретельно перевіряє зміст акредитива на відповідність умовам підписаного ЗТК.

8. Продавець (бенефіціар), переконавшись у відповідності акредитива умовам ЗТК, поставляє товар. Якщо продавець протягом 3-х днів не звернувся до банку, то вважається, що він прийняв умови акредитиву. Якщо умови, зазначені в інструкції та контракті мають розбіжності, продавець повинен протягом 3-х робочих днів звернутися до банку та через нього вимагати від покупця привести умови акредитиву відповідно до умов контракту. Справа у тому, що банк, вступаючи у платіжні відносини, керується умовами акредитиву, а не контракту.

9. Продавець (бенефіціар) направляє до авізуючого банку комплект товаророзпорядчих документів, які підтверджують виконання контрактних зобов’язань.

10. Авізуючий банк перевіряє зовнішню відповідність товаророзпорядчих документів, отриманих від продавця, умовам акредитива.

11. Авізуючий банк передає товаророзпорядчі документи до банка-емітента.

12. Банк-емітент перевіряє отримані товаророзпорядчі документи на відповідність умовам акредитива.

13. Банк-емітент повідомляє авізуючий банк про здійснений платіж.

14. Авізуючий банк інформує продавця (бенефіціара) про зарахування на його рахунок суми за здійснену поставку товару.

15. Банк-емітент передає товаророзпорядчі документи покупцю.

16. Банк-емітент стягує з покупця відшкодування платежу.

17. Покупець отримує товар проти подання товаророзпорядчих документів. На цьому розрахунок закінчується.

Продавець та покупець можуть вибрати дещо інший спосіб платежу, коли банк-емітент призначає банк-кореспондент виконуючим банком, що обов’язково має бути відображено у направленому покупцем до банка-емітента дорученні на відкриття акредитиву.

У цьому випадку банк-емітент та виконуючий банк повинні домовитись про спосіб покриття акредитиву: а) шляхом дебетування коррахунка банка-емітента у виконуючому банку; б) шляхом кредитування коррахунка виконуючого банка у банку-емітенті.

Послідовність дій у випадку, коли банк-емітент призначає банк-кореспондент виконуючим банком, залишається з 1 дії до 10 дії включно такою самою, як і у випадку, коли банк-емітент призначає банк-кореспондент авізуючим банком, з тією лише різницею, що банк експортера має називатись не лише авізуючим, але й виконуючим банком. Далі дії змінюються таким чином:

11. Якщо документи відповідають умовам акредитива, то виконуючий банк сам здійснює зарахування зазначеної суми на рахунок продавця (бенефіціара).

12. Виконуючий банк повідомляє продавця (бенефіціара) про суму та дату платежу.

13. Виконуючий банк направляє документи та вимогу про відшкодування платежу на адресу банка-емітента.

14. Банк-емітент перевіряє документи на їх відповідність умовам акредитиву.

15. Банк-емітент відшкодовує виконуючому банку суму валютного платежу.

16. Банк-емітент вручає документи покупцю.

17. Банк-емітент стягує з покупця відшкодування платежу.

18. Покупець отримує товар проти подання товаророзпорядчих документів. На цьому розрахунок закінчується.

Якщо виявиться, що документи не повністю відповідають умовам акредитиву, банк інформує про це покупця, вимагаючи додаткових вказівок, і без його згоди не може здійснити платіж. Але буває, що банк продавця все ж таки оплачує акредитив, але із застереженням, тобто за умов, що покупець прийме документи (тому що у міжнародній практиці досить часто документи не повністю відповідають умовам акредитиву). Якщо ж покупець відмовляється прийняти документи, що не відповідають умовам акредитиву, то продавець повинен повернути суму акредитиву своєму банку.

Послідовність здійснення розрахунків з відтермінуванням платежу документарним акредитивом з акцептом векселів та тратт наступна:

1. Експортер та імпортер узгоджують та підписують ЗТК.

2. Імпортер переказує продавцю протягом не більше 30 днів аванс у розмірі, за звичай, близько 10% загальної суми ЗТК. Оскільки це не платіж проти поставки товару, у ЗТК передбачається найдешевший спосіб платежу банківським переказом.

3. Експортер на вимогу імпортера надає банківську гарантію належного використання аванса. У випадку, якщо експортер не виконає своїх зобов’язань з виготовлення та поставки товару, покупець скористається цією банківською гарантією для повернення раніше виплаченого авансу.

4. Покупець у строк, який встановлений у ЗТК, і з урахуванням того, щоб авізуючий та виконуючий банки змогли передати експортеру відкритий акредитив не пізніше, ніж за 10 днів до контрактного строку поставки товару, направляє до свого банку (банк-емітент) доручення про відкриття акредитиву на суму ЗТК, яка залишилась після виплати авансу (90% загальної вартості ЗТК) на користь експортера. Це доручення містить необхідні умови для відкриття акредитиву та платежів. Зміст акредитива повинен суворо відповідати умовам, які містяться у підписаному сторонами ЗТК. Наприклад, у ЗТК може бути передбачена умова, що імпортер проти поставки товару виплатить з безвідзивного акредитива близько 20% суми ЗТК,яка залишилась після виплати аванса, а на залишкові 70% загальної суми ЗТК банк, який виконує акредитив, акцептує виписані експортером тратти на надану експортером розстрочку платежу (наприклад, на 2 роки з рівномірними піврічними внесками) та проценти за цю розстрочку.

5. Банк-емітент, який відкриває акредитив, узгоджує з покупцем умови майбутнього акредитива, включаючи вартість послуг банків, які беруть участь у розрахунках.

6. Банк - емітент відкриває акредитив та направляє його до банка-кореспондента у країні продавця з проханням авізувати та у ряді випадків підтвердити акредитив. Банк-емітент зазначає умови, які повинен виконати продавець для одержання платежу.

7. Виконуючий (авізуючий/підтверджуючий) банк по отриманні ним акредитива від банка-емітента перевіряє за зовнішніми ознаками дійсність акредитива, авізує його (підтверджує свою участь у розрахунковій операції), роблячи на ньому відповідну позначку. Якщо виконуючий банк-кореспондент з якихось причин не може авізувати акредитив, він повинен негайно повідомити про це банк-емітент.

8. Виконуючий банк-кореспондент направляє акредитив продавцю (бенефіціару). У ньому зазначається сума платежу, термін дії акредитиву, документи, які повинні бути подані продавцем, та інші умови.

9. Продавець (бенефіціар) ретельно перевіряє зміст акредитива на відповідність умовам підписаного ЗТК.

10. Продавець (бенефіціар), переконавшись у відповідності акредитива умовам ЗТК, поставляє товар.

11. Продавець (бенефіціар) направляє до виконуючого банку комплект товаророзпорядчих документів, які підтверджують виконання контрактних зобов’язань з поставки товару, разом із рахунком-фактурой на 20% суми ЗТК, яка залишилась після виплати аванса, та комплектом тратт на залишкові 70% суми ЗТК (див. приклад у пп.2,4) та тратт на проценти за відтермінування платежу. Оскільки продавець надав (у даному прикладі) відтермінування платежу на 2 роки піврічними траттами, він передає до виконуючого банку 4 тратти, кожна на 1/4 суми наданого відтермінування платежу, тобто з урахуванням виплаченого авансу та виплати з акредитива, та 4 тратти - на виплату покупцем одночасно з основними траттами процентів за надане відтермінування платежу за обумовленою у ЗТК ставкою. Розподіл тратт на основні та виплату процентів прийнято у міжнародній практиці, оскільки це полегшує перевірку здійсненого розрахунку та форфейтингові операції.

12. Виконуючий банк перевіряє зовнішню відповідність товаророзпорядчих документів, отриманих від продавця, умовам акредитива.

13. Виконуючий банк здійснює платіж, акцептує тратти.

14. Виконуючий банк інформує продавця (бенефіціара) про зарахування на його рахунок 20% суми ЗТК, яка залишилась після виплати аванса, за здійснену поставку товару. Виконуючий банк бере на контроль тратти та у міру настання строків платежу зараховує їх суми на рахунок продавця, інформуючи його про надходження коштів. Якщо виконуючий банк не є банком продавця, то в залежності від умов, які містяться у траттах, банк продавця подає їх до оплати виконуючим банком або банком-емітентом.

15. Виконуючий банк направляє документи та вимогу про відшкодування платежу на адресу банка-емітента.

16. Банк-емітент перевіряє документи на їх відповідність умовам акредитиву.

17. Банк-емітент відшкодовує виконуючому банку суму валютного платежу.

18. Банк-емітент вручає документи покупцю.

19. Банк-емітент стягує з покупця відшкодування платежу.

20. Покупець отримує товар проти подання товаророзпорядчих документів. На цьому розрахунок закінчується.

Якщо умовами ЗТК передбачена поставка товару декількома партіями, то зазначені у послідовності дії 4-20 при кожній поставці товара повторюються із зсувом у часі на кожний період між поставками. Таким чином, якщо у розглянутому прикладі продавець передав документи, включаючи 4 комплекти по 2 тратти, тобто 8 тратт, то при поставці, наприклад, трьома партіями покупець здійснить три платежі готівкою проти поставки кожної партії товару та акцептує вже 6 комплектів по 2 тратти з відповідними зсувами платежів на періоди між поставками товару. Слід враховувати, що нарахування річних відсотків по кожній тратті на вартість кредита повинно починатись з дня поставки кожної партії товару.

При здійсненні міжнародних розрахунків з використанням акредитивної форми сторони, які залучені у цей механізм, особливо бенефіціар, повинні звертати увагу на вид використовуваного акредитива.

В залежності від характеру відповідальності банку, від обсягу забезпечення та момента прийняття ним на себе ризику у міжнародній банківській практиці розрізняють такі основні види документарних акредитивів:

· 1. Відкличний;

· 2. Безвідкличний, який, своєю чергою, має 2 підвиди:

а) підтверджений;

б) непідтверджений;

· 3. Покритий;

· 4. Непокритий.

Відкличний акредитив(revocable L/C) передбачає, що банк-емітент, відкривши його, у будь-якій момент і без попереднього повідомлення бенефіціара (продавця) може змінити інструкцію або взагалі дотерміново анулювати (відкликати) акредитив. Це може бути зроблено як за вказівкою наказодавача (покупця), так і самостійно банком, коли погіршується фінансове становище покупця, і банк не впевнений, що він буде у змозі оплатити товар. Продавець у цьому випадку може здійснити поставку товару, оплата якою вже нічим не гарантована, оскільки акредитив був вже анульований до того, як він подав документи до банка-платника, або умови акредитива були змінені таким чином, що він не може їх виконати після здійснення відвантаження. Навіть якщо експортер вже подав документи до свого банку, але інструкція про зміни акредитиву надійшла до їх фактичної оплати, бенефіціар може не отримати платіж від банка-емітента. Лише тоді, коли банк-емітент або його банк-кореспондент здійснив платіж по документах, відклик акредитива гн тягне правових наслідків відносно платежа по акредитиву.

Відкличний акредитив не обумовлює жодного реального правового платіжного зобов’язання з боку банка, не забезпечує інтересів продавця, тому на практиці він зустрічається дуже рідко. Такий акредитив ніколи не підтверджується банком-кореспондантом і використовується лише у ділових відносинах між партнерами, які співпрацюють тривалий час і довіряють один одному.

Безвідкличний акредитив (irrevocable L/C), являє собою тверде зобов'язання банк-емітента перед експортером (бенефіціаром). Він не може бути змінений або анульований до закінчення зазначеного у ньому строка дії ні банком-емітентом, ні покупцем без згоди на те бенефіціара або уповноваженого банка. Він дає бенефіціару гарантію одержання платежу за поставлені товари за умови виконання умов акредитиву. У випадку невиконання наказодавачем у строк своїх зобов’язань, не здатним з якоїсь причини здійснити платіж, банк-емітент не звільняється від даних іноземному продавцю платіжних зобов’язань.

Про відкриття безвідкличного акредитива бенефіціару повідомляється через банк-кореспондент, якому банк-емітент може доручити авізувати акредитив бенефіціару або також підтвердити його.

Безвідкличні акредитиви дорожчі за відкличні, оскільки поєднують в собі зобов’язанння банка-емітента організувати платіж, та гарантію здійснити платіж при будь-якому фінансовому стані покупця, що на час дії таких акредитивів іммобілізує відповідні банківські активи.

Незважаючи на те, що згідно Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів (Париж, 1993 р.) зазначено, що "якщо у тексті акредитива не зазначена форма акредитива, такий акредитив завжди вважається безвікличним", необхідно у назві такого акредитиву та інструкції чітко вказати, що акредитив є безвідкличним.

Безвідкличний підтверджений акредитив (irrevocable confirmed L/C), означає, що до відповідальності банка-емітента додається відповідальність іншого банка, який додатково підтверджує безвідкличний акредитив і бере на себе зобов’язання здійснити платіж у випадку неплатоспроможності банка-емітента або при виникненні непередбачуваних обставин політичного та економічного характеру.

За звичай, вимогу відкрити безвідкличний підтверджений акредитив продавці включають в умови ЗТК з контрагентами із країн з нестабільними економічними системами.

Згідно Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів "якщо банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив, то тим самим він зобов’язується здійснити платіж по документах, які відповідають умовам акредитива та які надані у строк". Отже, у цьому випадку ступінь забезпечення платежу для бенефіціара суттєво зростає.

Підтвердження акредитиву повинно здійснюватися через першокласний банк (країни експортера або третіх країн зі стабільним режимом), більший, ніж банк-емітент, тому що найменш надійні відносно платоспроможні дрібні та середні банки. Слід мати на увазі, що банк-кореспондент (банк екаспортера) може мати різного роду причини, щоб відхилити доручення на підтвердження акредитива. Тому перед укладанням ЗТК експортерам необхідно з’ясувати зі своїм банком, чи готовий він підтвердити акредитив з тієї чи іншої країни, від того чи іншого банка-емітента та на яких умовах.

Безвідкличний акредитив, який підтверджений першокласним вітчизняним банком експортера, надає експортеру максимально можливі гарантії. Певний валютний ризик може бути покритий валютними строковими контрактами, якщо можна спрогнозувати строк настання платежу. Крім того, іноді підтверджений акредитив може використовуватись як інструмент кредитування експортера. Ця можливість виникає при підтверджених акредитивах з відтермінуванням платежу, коли банк здійснює дострокове погашення вимогу постачальнику за вирахуванням облікового відсотка, що є важливою перевагою цього виду акредитива для експортера.

Безвідкличний підтверджений акредитив дорожчий за просто безвідкличний акредитив.

Безвідкличний непідтверджений акредитив (irrevocable unconfirmed L/C) не містить розглянуте вище зобов'язання банка-кореспонданта (банка продавця або іншого банку) платити по акредитиву. Банк-кореспондент у даному випадку лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву. За виконання платежу відповідає тільки банк-емітент - банк покупця.

Осільки бенефіціар може покластись виключно на банк-емітент за кордоном, цей вид акредитиву є доцільним лише у випадку наявності незначного політичного ризику та ризику переказу коштів у країні банка-емітента. Якщо банк-кореспондент має гарні стосунки з банком-емітентом, та у країні імпортера стабільна економічна та політична ситуація, то банк-кореспондент сам може здійснити платіж проти документів з метою прискорення операції в інтересах свого клієнта.