![]() |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
|
Головним принципом регулювання обігу цінних паперів є зіставлення всього попиту і пропонування цінних паперів незалежно від місця існування такого попиту та пропонування.
Це регулювання має на меті:
— включити у процес котирування всі заінтересовані сторони;
— встановити єдину ціну на ті чи інші цінні папери;
— запобігти можливості монопольного встановлення цін;
— обмежити ризики інвесторів;
— уникнути подрібнювання національного фондового ринку на окремі нерівноцінні сегменти.
Мета регулювання досягається створенням єдиної національної системи котирування та обліку цінних паперів.
Функціонування такої системи зовсім не означає, що в країні має існувати лише одна фондова біржа, на якій котируються всі цінні папери. Наприклад, у Сполучених Штатах функціонують 7 фондових бірж і єдина система котирування полягає у тому, що відповідними цінними паперами торгують на відповідних біржах. Те саме стосується обліку і зберігання. У Франції цінні папери котируються у єдиній системі бірж, що складається з 7 фондових бірж, а зберігаються й обліковуються в єдиному національному депозитарії. Більшість країн має по одній фондовій біржі і одному національному депозитарію.
Загальна тенденція регулювання фондових ринків полягає у тому, що:
торгівля «з прилавка» поступово витискається, і на цей сегмент ринку переносяться правила «третього ярусу»;
створюється єдина (у такому чи іншому вигляді) система котирування цінних паперів;
функціонує єдиний національний депозитарій.
В Україні на цей час не існує єдиної системи котирування цінних паперів — торги проводяться окремо на трьох біржах: Українській фондовій біржі, Київській міжнародній фондовій біржі, Донецькій фондовій біржі, а також на фондовій секції Української міжбанківської валютної біржі (державними цінними паперами). Окремо від біржового функціонує позабіржовий ринок. Національний депозитарій знаходиться у початковій стадії створення. Передбачається, що розрахунковим банком у системі національного депозитарію має бути Національний банк, а іншими учасниками — локальні депозитарії банків, що вповноважені НБУ, незалежні реєстратори та регіональні центри сертифікатних аукціонів.
Питання 2
Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку встановленням необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність.
Державне регулювання ринку цінних паперів включає:
законодавчі та підзаконні акти;
органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб’єктів ринку цінних паперів;
непряме втручання держави у фондовий ринок.
Законодавчі та підзаконні акти
Державними нормативними актами регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:
механізм реєстрації емісії цінних паперів;
відкритість інформації про емітентів;
порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;
мінімум норм поведінки суб’єктів ринку;
процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;
облік та звітність.
Законодавчі акти характеризують загальний аспект державного регулювання, тобто впровадження правил обов’язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Поряд з цим існує конкретний аспект регулювання — конкретні нормативні документи, які впорядковують окремі аспекти діяльності на ринку (реєстрація емісій, ліцензування діяльності тощо).
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 242 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!